Заява N 35113/03, подана Ростиславом Івановичем Болтьонковим проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 19 червня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego)

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 1 жовтня 2003 року,

враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить своє рішення:

Заявник - пан Ростислав Іванович Болтьонков, громадянин України, який народився 1937 року та проживає на даний час в Ізраїлі. У Суді він був представлений п. Григорієм Курищуком, адвокатом, який практикує у м. Коломия. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим, п. Ю.Зайцевим.

Факти справи, надані заявником, можуть бути викладені так:

У 1995 році заявник подав позов проти Івано-Франківського обласного військового комісаріату та Коломийського міського управління соціального захисту населення, вимагаючи видачі йому посвідчення учасника бойових дій, перерахунку його пенсії та компенсації за нематеріальну шкоду.

17 березня 1998 року Коломийський міський суд прийняв рішення на користь заявника та зобов'язав Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (далі - військовий комісаріат) виплатити заявнику компенсацію нематеріальної шкоди 300 грн (1). 14 грудня 1998 року Коломийський районний суд зобов'язав військовий комісаріат виплатити заявнику 640 грн (2) компенсації за судові збори та витрати на юридичну допомогу.

(1) Приблизно 64,75 євро.

(2) Приблизно 138,15 євро.

12 листопада 1999 року Коломийський міський суд зобов'язав військовий комісаріат виплатити заявнику загальну суму 212 грн (3) компенсації за невиконання рішень від 17 березня та 14 грудня 1998 року.

(3) 40,52 євро.

30 листопада 1999 року державна виконавча служба м. Івано-Франківська (далі - виконавча служба) відкрила виконавче провадження.

Всі рішення, винесені на користь заявника, не були виконані через відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.

19 листопада 2001 року Івано-Франківський міський суд відхилив позов заявника, поданий проти військового комісаріату та виконавчої служби, за яким він вимагав компенсації за матеріальну та нематеріальну шкоду через невиконання рішень, винесених на його користь.

2 липня 2002 року та 5 травня 2003 року Апеляційний суд Івано-Франківської області та Верховний Суд України відповідно залишили в силі це рішення.

Протягом 1999-2005 років заявник та його представник подавали численні клопотання до виконавчої служби, Івано-Франківського управління юстиції та Генеральному прокурору України, вимагаючи сприяння виконанню вищезгаданих рішень.

20 лютого 2006 року представник заявника проінформував Суд про те, що всі рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на невиконання рішень, винесених на його користь.

З листопада 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану Урядом:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України погоджується визнати, в односторонньому порядку, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що сталося через невиконання рішень національних судів від 17 березня 1998 року, 14 грудня 1998 року та 12 листопада 1999 року, винесених Коломийським міським судом на користь п. Ростислава Івановича Болтьонкова, та виплатити заборгованість, досі належну за рішенням суду, а також виплатити йому ex gratia суму 900 (дев'ятсот) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума у розмірі 900 (дев'ятсот) євро, призначена для відшкодування будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, а також судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків, виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності виплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

З січня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану представником заявника:

"Я, Курищук Григорій Васильович, адвокат, повідомляю, що Уряд України готовий визнати порушення п. 1 статті 6 Конвенції, що сталося через невиконання рішень національних судів від 17 березня 1998 року, 14 грудня 1998 року та 12 листопада 1999 року, винесених Коломийським міським судом на користь п. Ростислава Івановича Болтьонкова, та виплатити заборгованість, досі належну за рішенням суду, а також виплатити йому ex gratia суму 900 (дев'ятсот) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума у розмірі 900 (дев'ятсот) євро, призначена для відшкодування будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, а також судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків, виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності виплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (п. 1 статті 37 Конвенції in fine). Відповідно п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справу має бути викреслено з реєстру справ Суду.

Вирішує викреслити заяву із реєстру справ.