Заява N 30840/05, подана Олександром Андрійовичем Клименком проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 3 липня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 1 серпня 2005 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем, та зауваження, подані заявником у відповідь,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, п. Олександр Андрійович Клименко, є громадянином України, який народився у 1958 році та проживає в м. Добропіллі, Україна.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 1996 році заявник звернувся з позовом до Добропільського міського суду проти Добропільського заводу залізобетонних виробів, вимагаючи виплати компенсації за неотримані будівельні матеріали. 31 жовтня 1996 року суд присудив заявнику 12 304,82 грн(1). Протягом 1998-2000 років заявник отримав 1469 грн(2).

(1) Приблизно 2000 ЄВРО.

(2) Приблизно 226 ЄВРО.

Листом від 28 січня 2005 року відділ державної виконавчої служби Добропільського районного управління юстиції повідомив заявника про те, що 26 березня 2001 року Донецький обласний господарський суд призначив ліквідатора боржника, майно було частково продано, а решта майна не могла бути продана у зв'язку із його напівзруйнованим станом. Заявник був повідомлений також про те, що завод був ліквідований і відновити його платоспроможність неможливо, у зв'язку з чим Державна податкова адміністрація звернулась із проханням до Державного комітету України з водного господарства з проханням оголосити про ліквідацію підприємства.

До цього часу рішення суду від 31 жовтня 1996 року не виконане у повному обсязі. Остаточна сума боргу складає 10 846,22 грн(3).

(3) Приблизно 1668,65 ЄВРО.

Заявник скаржиться на тривале невиконання судового рішення, винесеного на його користь, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції та ст. 13 Конвенції. Він також скаржиться на порушення його майнових прав за статтею 1 Першого протоколу.

17 травня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником:

"Я, Олександр Андрійович Клименко, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити залишок заборгованості за рішенням суду, який досі мені належить, а також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 5000 ЄВРО (п'ять тисяч ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 5000 ЄВРО (п'ять тисяч ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною".

29 травня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

"Я, Юрій Зайцев, Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Олександру Андрійовичу Клименку залишок заборгованості за рішенням суду, який досі йому належить, а також виплатити йому ex gratia суму у розмірі 5000 ЄВРО (п'ять тисяч ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 5000 ЄВРО (п'ять тисяч ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди щодо дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода щодо дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 стаття 37 Конвенції). Відповідно, п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.