Заява № 42009/07, подана Євгеном Павловичем Морозом проти України

6 березня 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Елізабет Фура (Elisabet Fura),

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan М. Zupancic),

Енн Пауер-Форд (Ann Power-Forde),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар

секції, беручи до

уваги вищезазначену заяву, подану 8 вересня 2007 року,

після обговорення постановляє таке

рішення:

Заявник, пан Євген Павлович Мороз, 1980 року народження, є громадянином України та проживає в м. Києві. У Суді його представляла пані І. Бойкова, юрист, який практикує в м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані В. Лутковська та пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на те, що 25 серпня 2003 року його було піддано поганому поводженню у відділі міліції. Він також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що він не мав можливості ініціювати провадження щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного порушення щодо нього кримінальної справи, оскільки, як стверджується, йому не було надано копії процесуального рішення, постановленого в ході кримінального провадження щодо нього.

1.Заявник скаржився на те, що 25 серпня 2003 року його було піддано поганому поводженню у відділі міліції. Він посилався на статтю 3 Конвенції , яка передбачає таке:

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».

Листом від 15 листопада 2011 року Уряд повідомив про декларацію щодо врегулювання питання, яке порушувалось у вищевказаній заяві. Декларація передбачала таке:

«Уряд України визнає, що 25 серпня 2003 року заявника було піддано поганому поводженню у відділі міліції всупереч статті 3 Конвенції і що розслідування, проведене національними органами влади за вказаними твердженнями заявника, також не відповідало статті 3 Конвенції.

Я, Назар Кульчицький, виконуючий обов'язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить пану Євгену Павловичу Морозу суму відшкодування у розмірі 10000 (десять тисяч) євро. Крім того, з метою недопущення аналогічних порушень у майбутньому Уряд зобов'язується довести до відома правоохоронних органів та органів, до повноважень яких належить проводити розслідування фактів поганого поводження з боку правоохоронних органів, практику Європейського суду в частині недопущення поганого поводження та проведення ефективного розслідування небезпідставних скарг на таке поводження.

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 «с» статті 37 Конвенції («з будь-якої іншої підстави»).

Сума у розмірі 10000 євро є покриттям будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та [буде] звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата коштів та вжиття вищевказаних заходів становитиме остаточне вирішення справи».

Листом від 3 січня 2012 року представник заявника повідомив Суд про те, що заявник погодився з умовами вищевказаної декларації.

У світлі вищевказаного Суд вважає, що сторони фактично досягли дружнього врегулювання стосовно цієї частини заяви. Таким чином, вона має бути вилучена з реєстру справ Суду відповідно до пункту 3 статті 39 Конвенції .

2.Ретельно дослідивши решту скарг у заяві у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця скарга є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту «a» пункту З та пункту 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача стосовно скарги заявника за статтею 3 Конвенції та згоду заявника з умовами цієї декларації.

Вирішує відповідно до пункту 3 статті 39 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезгаданої скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.