Заява № 15060/06, подана Полторак Оленою Василівною проти України, та 4 інших заяви

Заява № 15060/06, подана Полторак Оленою Василівною проти України, та 4 інших заяви (див. доданий перелік)

Офіційний переклад

29 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

ФАКТИ

Заяви подані громадянами України, чиї імена, дати народження та місця проживання наведені у доданій таблиці.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Заявники, головним чином, скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на надмірну тривалість провадження в їхніх справах. Деякі заявники також подали інші скарги.

ПРАВО

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду ( 980_067 ) заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Листами, дати яких вказані у додатку, Уряд направив Суду свої односторонні декларації з метою врегулювання порушеного заявниками питання тривалості провадження. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала наступне:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду національними судами [справ заявників].

Я, Валерія Лутковська, Урядовий Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий виплатити ex gratia [суми вказані в додатку].

Уряд України закликає Суд вилучити [заяви] з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв [декларації] як підставу вилучення [заяв] із реєстру справ відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

[Суми] ex gratia [є] відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, які звільнені від будь-яких податків та будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. [Кошти] будуть виплачуватися протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ). У разі несплати [цих сум] протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

[Виплати] становитимуть остаточне вирішення справ".

Заявники, окрім пана Никитюка, який не надав жодних коментарів, не погодилися із умовами декларації, вважаючи, що запропоновані Урядом суми є недостатніми.

Суд повторює, що стаття 37 Конвенції ( 995_004 ) передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт (c) пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларації в світлі принципів, закріплених його практикою (див., наприклад, рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey), (ВП), заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI, та ухвалу від 26 червня 2007 року щодо прийнятності у справі "ТОВ "Ваза" проти Польщі" (Spolka z o.o. Waza v. Poland), заява № 11602/02).

Суд встановив у низці справ, включаючи ті, що подані проти України, свою практику стосовно скарг на порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII; "Кочіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява № 70767/01, пп. 39-52, від 6 вересня 2005 року, та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), заява № 36545/02, пп. 52-61, від 21 грудня 2006 року).

Враховуючи характер умов в декларації Уряду, а також беручи до уваги суми запропонованого відшкодування, які є співмірними із сумами, що присуджуються Європейським судом у подібних справах, Суд не вважає виправданим подальший розгляд цієї частини заяви (підпункт (c) пункту 1 статті 37 Конвенції ( 995_004 )).

Більш того, беручи до уваги вищезазначене та чітку і усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, передбачених Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду Судом цих заяв (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Відповідно, ця частина заяв має бути вилучена із реєстру справ Суду згідно з підпунктом (c) пункту 1 статті 37 Конвенції.

3. Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Суд доходить висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими та повинні бути відхилені відповідно до підпункту (a) пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості розгляду національними судами справ заявників.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 37 Конвенції ( 995_004 ).

Оголошує решту скарг у заявах неприйнятними.