Заява N 47391/08, подана Дмитром Миколайовичем Великосельським проти України

30 серпня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М.Зупанчіч (Bostjan M.Zupancic), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нуссбергер (Angelika Nusberger), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 23 липня

2008 року,

враховуючи подані декларації щодо досягнення дружнього

врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана паном Дмитром Миколайовичем Великосельським, 1958 року народження, який є громадянином України та проживає у м. Севастополі. Уряд України був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

Заявник скаржився на тривалість кримінального провадження щодо нього. Він також подав інші скарги.

22 та 29 березня 2011 року Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання в справі, згідно з якими заявник погоджується відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, що стали підставою для цієї заяви, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити йому 2600 (дві тисячі шістсот) євро як відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення, ухваленого Судом відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить жодних підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine) .

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.