Справа «Мещеряков та інші проти України» (Заяви №№ 40944/07, 32571/08,13062/09, 37697/09 та 55020/09)

10 травня 2011 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan М. Zupancic),

Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги п’ять заяв,

враховуючи подані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання

у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заяви було подано п’ятьма громадянами України (більш детальну інформацію стосовно заяв та отриманих декларацій про дружнє врегулювання див. у додатку). Уряд України був представлений його Уповноваженим - пані В. Лутковською.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості судового провадження у їхніх справах. Деякі заявники скаржились за статтею 3, пунктами 1-3(c) статті 6, та статтями 8 і 14 Конвенції, статтею 1 Першого протоколу та статтею 1 Протоколу № 12 .

У різні дати Суд отримав підписані сторонами декларації про дружнє врегулювання. Згідно з цими деклараціями заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у їхніх заявах, в обмін на зобов’язання держави-відповідача виплатити заявникам різні суми в євро, які є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

Зазначені суми мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Вони мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, що нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата сум становитиме остаточне вирішення справ.

Відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суд вважає за необхідне об’єднати заяви, враховуючи їх спільне фактичне та юридичне підґрунтя.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду заяви (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

З огляду на зазначене вище справи мають бути вилучені з реєстру справ Суду.

Вирішує об’єднати заяви та вилучити їх з реєстру справ.