Заява N 11101/05, подана Березенко Валентиною Іванівною проти України

14 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищевказану заяву, подану 16 березня

2005 року,

з огляду на рішення Суду від 30 листопада 2010 року та

клопотання Уряду про поновлення справи у реєстрі з метою

внесення певних технічних правок,

після обговорення постановив таке:

Заява була подана пані Валентиною Іванівною Березенко, громадянкою України, яка народилася у 1938 році та проживає у м. Донецьку (далі - заявниця). Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції України.

Факти справи, які були викладені сторонами, можуть бути узагальнені наступним чином.

У червні 1992 року заявниця звернулася до національних судів з цивільним позовом до колишнього роботодавця щодо поновлення її на посаді та стягнення заборгованості із заробітної плати.

Після чотирьох повернень справи на новий розгляд 5 листопада 2003 року Калінінський районний суд м. Донецька частково задовольнив позовні вимоги заявниці. 9 березня та 23 листопада 2004 року апеляційний суд Донецької області та Верховний Суд України, відповідно, рішення суду від 5 листопада 2003 року залишили без змін.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження у її справі.

За цією ж статтею заявниця скаржилася на результат провадження у її справі.

A. Щодо тривалості провадження

Заявниця скаржилася, що провадження у її справі надмірно довго тривало. Вона посилалася на пункт 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено таке:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Листом від 29 липня 2010 року Уряд направив Суду односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які порушуються у заяві. Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

У декларації зазначено:

"Уряд України визнає надмірну тривалість цивільного провадження у справі заявниці.

Я, Юрій Євгенович Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий виплатити заявниці, Березенко Валентині Іванівні, ex gratia, суму у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву N 11101/05 з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Ця сума у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявниця не надала жодних коментарів щодо декларації Уряду.

13 грудня 2010 року Уряд надіслав лист, в якому вказувалось, що для виплати вказаних сум необхідно внести до декларації зміни шляхом включення до неї положення стосовно того, що суми ex gratia мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу".

Суд нагадує, що за статтею 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Підпункт (с) пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до пункту 1(c) частини 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі.

У зв'язку з цим, Суд ретельно вивчатиме декларацію Уряду в світлі принципів, викладених в його практиці (див., серед багатьох іших джерел, рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (ВП), заява N 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд неодноразово висловлював у декількох справах, в тому числі у справах проти України (див., серед інших джерел, рішення у справах "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява N 70767/01, пункти 52-53, від 6 вересня 2005 року; "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), заява N 36545/02, пункти 61-62, від 21 грудня 2006 року, та "Головко проти України" (Golovko v. Ukraine), заява N 39161/02, пункти 64-65, від 1 лютого 2007 року) свою позицію щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом "розумного строку".

Враховуючи характер викладеного в декларації Уряду, а також розмір запропонованої компенсації, який відповідає розміру, що присуджується в аналогічних справах, Суд не вважає виправданим подальший розгляд заяви.

Крім того, у світлі вищезазначеного та з огляду на чітку і поширену практику з цього питання, Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine) .

Таким чином, ця частина заяви має бути виключена із реєстру справ Суду.

B. Щодо решти скарг

Заявниця також скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на результат провадження у її справі. Суд визнає цю скаргу явно необґрунтованою, і тому вона має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує поновити справу в реєстрі справ.

Бере до уваги із внесеними змінами умови односторонньої декларації Уряду-відповідача щодо скарги заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження у справі заявниці, та засоби забезпечення дотримання зазначених у декларації зобов'язань.

Вирішує у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданої скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.