Заява N 38747/06, подана Богданією Миколаївною Оніщук, та 7 інших заяв проти України (щодо інших заяв див. додаток)

14 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, що наведені нижче в доданій таблиці,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine (заява N 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги)),

та з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача 28 травня 2010 року, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ та відповіді заявників щодо цієї декларації,

з огляду на рішення в справах, винесене Судом 30 листопада 2010 року, та клопотання Уряду відновити заяви у реєстрі справ з метою внесення низки технічних правок,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений заступником Міністра юстиції України пані В.Лутковською.

У дати, зазначені нижче в таблиці, національні суди ухвалили на користь заявників рішення, якими відповідачів (суб'єктів владних повноважень) було зобов'язано вжити певних заходів або сплатити різні суми заявникам. Ці рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь, та у деяких справах на різні недоліки, які, як вони стверджували, мали місце під час судового чи виконавчого проваджень. Деякі заявники також подали інші скарги.

В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви повинні бути об'єднані, враховуючи спільність їх юридичного підґрунтя.

A. Скарги щодо тривалого невиконання рішень судів, винесених на користь заявників

Після згаданого вище пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов" (Yuriy Nikolayevich Ivanov) 28 травня 2010 року Уряд направив Суду односторонню декларацію, підписану у той же день, щодо врегулювання питань, які порушуються у заявах. Також Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У декларації зазначалось:

"Уряд України визнає надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників.

Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних органів та ex gratia суми, наведені у додатку до цієї декларації.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, зазначені у додатку, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, та звільнені від будь-яких податків. Кошти виплачуються протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити ці суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

Більшість заявників за різних підстав не погодилися із запропонованими умовами, посилаючись на те, що сума відшкодування є недостатньою. У деяких справах заявники не надали своїх коментарів.

9 грудня 2010 року Уряд надіслав лист, в якому вказувалось, що для виконання рішення необхідно внести до декларації зміни шляхом включення до неї положення стосовно того, що суми ex gratia "мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу".

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у пункті 1 (a), (b) чи (c) цієї статті.

Пункт 1(c) статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"... на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі (див. рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні заперечення) (ВП), заява N 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні ( "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він нещодавно закликав Україну

"упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, надати адекватне та достатнє відшкодування всім заявникам, заяви яких пов'язані з тривалим невиконанням рішень національних судів та були комуніковані Уряду держави-відповідача".

У цьому ж рішенні Суд також постановив:

"провадження у справах, які вже були комуніковані Уряду відповідно до пункту 2(b) правила 54 Реґламенту Суду , але які ще не були розглянуті Судом по суті, відкладаються [на один рік від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного.]".

"Це рішення відкладає провадження у зазначених вище справах, зберігаючи за Судом право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції" .

Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Суд сприймає її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення (див. ibid, пункт 99 мотивувальної та пункт 6 резолютивної частини рішення).

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнає тривале невиконання рішень, винесених на користь заявників. Суд також зазначає, що суми відшкодування, які Уряд запропонував заявникам, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах з урахуванням inter alia конкретного строку затримки(-ок) у кожній окремій справі.

Отже, Суд вважає, що немає підстав продовжувати розгляд відповідних частин заяв. Суд також вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду цієї частини заяв.

Таким чином, ця частина заяв має бути вилучена з реєстру справ.

B. Щодо решти скарг

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяв є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує відновити заяви у реєстрі справ.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови односторонньої декларації Уряду стосовно надмірної тривалості виконання рішень, винесених на користь заявників із внесеними змінами.

Вирішує у відповідності до пункту 1(c) статті 37 Конвенції вилучити заяви в частині вищезгаданої скарги з реєстру справ.

Оголошує решту скарг в заявах неприйнятними.