Заява N 16246/07, подана Олександром Сергійовичем Івановим проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 9 листопада 2010 року, засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 24 березня 2007 року, і враховуючи подані декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі, після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана п. Олександром Сергійовичем Івановим, 1930 року народження, який є громадянином України та проживає у м. Торезі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

Заявник скаржився на невиконання рішення, винесеного на його користь.

21 травня і 2 вересня 2009 року Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання в справі, згідно з якими заявник погоджується відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду виконати рішення, винесене на його користь, та сплатити йому 1000 (одну тисячу) євро компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.