Заява N 50242/06, подана Євгенією Миколаївною Карпенко проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 5 жовтня 2010 року, засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

а також Стефан Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 29 листопада 2006 року,

і враховуючи подані декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана пані Євгенією Миколаївною Карпенко, 1979 року народження, яка є громадянкою України та проживає у м. Житомирі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

Заява в основному стосувалась тривалості розгляду цивільної справи заявниці. Заявниця посилалась на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

21 серпня і 26 жовтня 2009 року Суд отримав підписані сторонами декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі, згідно з якими заявниця погоджується відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на сплату їй Урядом 600 (шестисот) євро компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявниці суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.