Заява N 31527/06, подана Олександром Олександровичем Щукіним проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 21 вересня 2010 року, засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

а також Стефан Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 18 липня 2006 року,

та з огляду на односторонню декларацію, подану 2 квітня 2010 року Урядом країни-відповідача, якою Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ, а заявника - надати свою відповідь на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, Олександр Олександрович Щукін, громадянин України, 1945 року народження, проживає у м. Маріуполі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Факти справи, які були представлені сторонами, можуть бути викладені наступним чином.

У червні 1999 року заявник звернувся до національного суду з цивільним позовом до свого колишнього роботодавця про відшкодування шкоди.

Після того, як справу двічі повертали на новий розгляд, апеляційний суд м. Києва, діючи, як суд касаційної інстанції, виніс остаточне рішення від 5 вересня 2007 року, яким частково задовольнив вимоги заявника та присудив йому певні суми відшкодування.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження.

Він також за тією ж статтею скаржився на несприятливий результат провадження.

A. Щодо тривалості провадження

Заявник скаржився на надмірну тривалість провадження. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, який у відповідних положеннях передбачає таке:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Листом від 2 квітня 2010 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які піднімаються у заяві, підписану того ж дня. Уряд також просив Суд вилучити заяву з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість цивільного провадження у справі заявника.

Я, Юрій Євгенович Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий виплатити заявнику Олександру Олександровичу Щукіну ex gratia суму у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву N 31527/06 з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Ця сума у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) євро є покриттям будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 14 травня 2005 року заявник зазначив, що сума, пропонована Урядом у односторонній декларації, є неприпустимо заниженою.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у пункті 1(a)-(c) цієї статті. Зокрема, пункт 1(c) статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, аби справа розглядалася далі.

У зв'язку з цим Суд буде уважно вивчати декларацію Уряду у світлі принципів, викладених у його практиці (див., наприклад, рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (ВП), заява N 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд неодноразово висловлював у справах, включаючи і справи проти України (див., серед інших джерел, рішення у справах "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява N 70767/01, пп. 52-53, рішення від 6 вересня 2005 року, "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), заява N 36545/02, пп. 61-62, рішення від 21 грудня 2006 року, та "Головко проти України" (Golovko v. Ukraine), заява N 39161/02, пп. 64-65, рішення від 1 лютого 2007 року), свою позицію щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом розумного строку.

Враховуючи характер викладеного в декларації Уряду визнання порушення, а також беручи до уваги суму запропонованої компенсації, яка відповідає сумам, присуджуваним Європейським судом у подібних справах, Суд не вважає виправданим подальший розгляд цієї заяви.

Суд вітає той факт, що врегулювання спору ґрунтується на повазі прав людини, як це передбачено у Конвенції та протоколах до неї, і не вбачає публічно-правових підстав продовжувати розгляд цієї заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Відповідно ця заява має бути виключена із реєстру справ Суду.

B. Решта скарг

Ретельно дослідивши решту скарг заявника за п. 1 статті 6 Конвенції на результат провадження у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією.

Таким чином, ця частина заяви повинна бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги положення односторонньої декларації Уряду щодо скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження у справі заявника, а також засоби забезпечення дотримання зазначених у декларації зобов'язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ, оскільки вона стосується вищезгаданих скарг у відповідності до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.