Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими тяжкими злочинами

Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччини,

прагнучи зробити внесок у розвиток рівноправних партнерських зв'язків, які грунтуються на засадах Спільної Декларації про основи відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччини від 9 червня 1993 р.,

будучи переконаними, що співробітництво у сфері дійової профілактики та боротьби з організованою злочинністю, особливо зі злочинністю, пов'язаною з обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, незаконним в'їздом осіб і, зокрема, сприянням його підготовці та здійсненню, а також тероризмом, має суттєве значення,

враховуючи положення: Єдиної Конвенції про наркотичні засоби від 30 березня 1961 року з виправленнями, що внесені до неї згідно з Протоколом від 25 березня 1972 року про виправлення в Єдиній Конвенції про наркотичні засоби, Конвенції про психотропні речовини від 21 лютого 1971 року, Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин від 20 грудня 1988 року, які в сукупності були розроблені в рамках ООН,

будучи стурбованими зростанням в усьому світі зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, а також їх незаконного обігу,

підтверджуючи свою спільну волю вести дійову боротьбу з тероризмом, враховуючи положення: Конвенції від 14 вересня 1963 року про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряного судна, Конвенції від 16 грудня 1970 року про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, Конвенції від 23 вересня 1971 року про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, Конвенції від 14 грудня 1973 року про попередження та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, Міжнародної Конвенції від 18 грудня 1979 року про боротьбу з захопленням заложників, Протоколу від 24 лютого 1988 року про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну цивільну авіацію, що доповнює Конвенцію від 23 вересня 1971 року про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, Конвенції від 10 березня 1988 року про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, Протоколу від 10 березня 1988 року про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі,

переконані в тому, що боротьба з незаконним перевезенням людей через кордон повітряним шляхом, так само як із сухопутним і морським, особливо в аеропортах вильоту та транзиту, повинна розпочинатися в місцях проходження контролю, оскільки там можливо найбільш ефективно припиняти перевезення авіакомпаніями таких осіб,

сповнені рішучості вживати ефективних заходів щодо скорочення використання підроблених і сфальсифікованих документів або документів для перетину кордонів не за призначенням, так само як і заходів щодо боротьби з організаціями, які займаються нелегальним перевезенням людей через кордон,

домовились про таке:

1. Сторони на основі чинного законодавства своїх держав здійснюють співробітництво в галузі боротьби з тяжкими злочинами, зокрема з організованою злочинністю, включаючи запобігання таким злочинам та їх розслідування.

2. Ця угода не стосується положень правової допомоги у кримінальних справах, а також адміністративної та правової допомоги у фінансових справах.

1. Сторони здійснюють співробітництво за умови виявлення ознак організованих злочинних структур при скоєнні наступних видів злочинів:

- незаконне вирощування, виробництво й отримання наркотичних засобів і психотропних речовин, їх вивезення, ввезення і транзит, а також торгівля ними;

- відмивання грошей;

- тероризм;

- незаконний в'їзд осіб і, зокрема, сприяння його підготовці та здійсненню;

- нелегальна торгівля зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами;

- експлуатація проституції та торгівля людьми;

- вимагання;

- викрадення людей;

- виготовлення і розповсюдження фальшивих грошей;

- проти власності та майна;

- підробка документів, цінних паперів, чеків та кредитних карток;

- злочини у сфері навколишнього середовища,

- нелегальна торгівля радіоактивними та ядерними матеріалами, товарами і технологіями стратегічного призначення та іншими видами військового озброєння;

- нелегальна торгівля культурними та історичними цінностями.

2. Якщо організовані злочинні групи чинять низку різних злочинів, то співпраця може поширитися також на інші види злочинів.

Сторони з метою боротьби з незаконним вирощуванням, незаконним виготовленням, отриманням, ввезенням, вивезенням і транзитом наркотичних засобів і психотропних речовин та торгівлею ними на основі законодавства своїх держав і з урахуванням п.2 ст.1 цієї Угоди передусім:

1) здійснюють обмін відомостями: про осіб, які пов'язані з виготовленням наркотичних засобів, контрабандою і торгівлею ними; місця переховування, транспортні шляхи та засоби, методи роботи, пункти відправлення і призначення наркотичних засобів і психотропних речовин; розповсюджені методи незаконного перетину кордонів та контрабанди; а також про особливості конкретної справи в обсязі, необхідному для розкриття і розслідування тяжких злочинів або для запобігання злочинам, які становлять підвищену громадську небезпеку;

2) обмінюються зразками нових наркотичних засобів та інших небезпечних речовин як рослинного, так і синтетичного походження, що використовуються не за призначенням;

3) обмінюються досвідом у галузі контролю за законним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, а також основних і вихідних речовин, які можуть бути незаконно вилучені і використані для їх нелегального виготовлення;

4) здійснюють спільні заходи, спрямовані на запобігання протиправному вилученню речовин із законного обігу, які виходять за межі обов'язків Сторін у зв'язку з діючими угодами щодо наркотичних засобів;

5) здійснюють спільні заходи по боротьбі з незаконним виготовленням наркотичних засобів і психотропних речовин.

З метою боротьби з тероризмом обидві Сторони на основі національного законодавства та з урахуванням п.2 ст.1 цієї Угоди обмінюються, зокрема, інформацією про заплановані та проведені терористичні акти і способи їх здійснення, а також про терористичні угруповання, які на території однієї Сторони планують, здійснюють чи вже здійснили злочини проти інтересів іншої Сторони. Обмін інформацією відбувається в межах, необхідних для боротьби з терористичними актами чи запобігання існуючій у кожному конкретному випадку значній загрозі для громадської безпеки.

З метою боротьби з незаконним в'їздом осіб і, зокрема, сприянням його підготовці та здійсненню на основі національного законодавства та з урахуванням п.2 ст.1 цієї Угоди Сторони:

1) створюють робочу групу для спільного аналізу питань, які пов'язані з боротьбою проти незаконного в'їзду осіб і, зокрема, сприяння його підготовці та здійсненню, підробки та виготовлення фальшивих документів для перетину кордону, а також для розроблення відповідних заходів;

2) передають іншій Стороні інформацію, необхідну їй для запобігання тяжким злочинам, їх виявлення та розслідування.

З метою співробітництва Сторони:

1) створюють Змішану комісію з керівних працівників компетентних міністерств обох Сторін, зокрема Міністерств внутрішніх справ, із залученням спеціально призначених експертів, яка буде збиратись у разі необхідності;

2) обмінюються фахівцями з питань тактики і методики боротьби зі злочинністю, у тому числі з її особливих форм, та криміналістичної техніки;

3) в межах чинного законодавства кожної держави обмінюються відомостями щодо осіб, які скоїли злочини, віднесені до організованої злочинності, зокрема щодо підбурювачів та призвідників злочинів, інформацією про злочинні зв'язки і структури, типову поведінку злочинних груп і організацій, про умови, зокрема, число, час, місце і спосіб здійснення злочину, об'єкти нападів, їх особливості, із зазначенням порушених норм кримінального законодавства і вжитих заходів у межах, необхідних для виявлення та розслідування злочинів, що стосуються організованої злочинності, або для запобігання існуючій у кожному конкретному випадку значній загрозі для громадської безпеки;

4) здійснюють за запитами заходи, дозволені законодавством запитуваної Сторони;

5) взаємодіють під час проведення узгоджених оперативно-розшукових заходів і сприяють у наданні кадрової, матеріальної та організаційної допомоги одна одній на засадах взаємності;

6) обмінюються досвідом та інформацією, зокрема про найпоширеніші методи міжнародної злочинності, а також про нові способи скоєння злочинів;

7) обмінюються результатами наукових досліджень в галузі криміналістики і кримінології;

8) обмінюються зразками предметів, отриманих внаслідок скоєння злочину, або використаних для скоєння злочину, чи таких, що використовувались не за призначенням;

9) з метою спільної чи взаємної перепідготовки здійснюють обмін фахівцями або організовують навчання працівників для підвищення їх кваліфікації в галузі боротьби з організованою злочинністю;

10) при необхідності для підготовки і проведення спільних заходів щодо конкретних справ проводять робочі зустрічі.

У задоволенні запиту чи здійсненні співробітництва може бути відмовлено повністю або частково, чи можуть бути висунуті відповідні умови, якщо запитувана Сторона вважає, що їх виконання або здійснення співробітництва спричинить порушення суверенітету, основних положень власного правопорядку, загрожує безпеці чи іншим важливим інтересам її держави. Повідомлення про це здійснюється, як правило, у письмовій формі.

Передача відомостей про осіб згідно з цією Угодою та чинним законодавством повинна здійснюватись відповідно до наступних положень, при цьому Сторони дотримуються діючих норм права своїх держав:

1. Використання відомостей отримуючим органом допускається лише для досягнення визначеної мети і на засадах, які висуває передаюча Сторона.

2. Орган, який отримав відомості за запитом, повідомляє Сторону, що їх передала, про їх використання та отримані при цьому результати.

3. Відомості про осіб передаються тільки до органів поліції та юстиції, а також до інших компетентних державних органів, які займаються запобіганням злочинам та їх розслідуванням. Передача відомостей до інших органів може здійснюватись лише за попередньою згодою Сторони, що передала ці відомості.

4. Орган, який передає відомості, повинен забезпечити їх достовірність в межах і у відповідності з метою та змістом запиту. При цьому необхідно дотримуватись заборони на передачу інформації згідно з діючим в кожній державі законодавством. У передачі відомостей про особу може бути відмовлено, якщо є причини вважати, що це може суперечити діючому законодавству чи інтересам зазначеної особи, які підлягають захисту, або якщо розголошення відомостей, що надаються, переслідується законом відповідної держави. Якщо виявиться, що передані відомості недостовірні, або такі, що не могли бути передані іншій Стороні, отримуючий орган негайно про це повідомляється і зобов'язаний виправити або знищити ці відомості.

5. Відповідній особі на її прохання повинна надаватися інформація про неї, що є в наявності, а також відомості щодо мети використання цих даних. Інформація не надається у випадку, коли внаслідок цього можуть постраждати інтереси держави і ця шкода переважить шкоду, що завдана інтересам відповідної особи в отриманні відомостей. Взагалі передача інформації зацікавленій особі здійснюється згідно з нормами чинного законодавства держави, на території якої здійснюється запит.

6. Передаючий орган повідомляє про термін знищення переданої інформації. Незалежно від цього терміну передані щодо особи відомості мають бути знищені, якщо вони більше не потрібні для мети, з якою були передані.

7. Передаючий орган та отримуючий орган зобов'язані реєструвати передачу та прийняття відомостей щодо осіб.

8. Сторони зобов'язані забезпечити ефективний захист переданих відомостей про особу, від доступу до них сторонніх осіб, їх перекручення та розголошення.

З метою виконання цієї Угоди усі контакти здійснюються безпосередньо між компетентними центральними відомствами та визначеними ними експертами.

Центральні відомства:

від Сторони Україна:

- Міністерство внутрішніх справ,

- Міністерство охорони здоров'я,

- Служба безпеки,

- Державний комітет у справах охорони державного кордону,

- Державний митний комітет;

від Сторони Федеративна Республіка Німеччина:

- Федеральне міністерство внутрішніх справ,

- Федеральне міністерство охорони здоров'я,

- Федеральне відомство кримінальної поліції,

- Дирекція прикордонної охорони,

- Відомство митної кримінальної поліції.

Інші особливості співробітництва можуть бути узгоджені окремо.

Ця Угода не зачіпає прав та обов'язків Сторін, що виходять з інших двосторонніх або багатосторонніх міжнародних домовленостей.

Ця Угода набуває чинності після обміну нотами про те, що Сторони виконали внутрішньодержавні процедури, необхідні для надання Угоді чинності. Отримання останньої ноти вважається днем набуття чинності Угоди.

Ця Угода діятиме протягом десяти років. Після цього термін дії цієї Угоди буде автоматично продовжений на наступні десять років, якщо жодна із Сторін не повідомить нотою про бажання припинити дію Угоди. Дія Угоди припиняється через шість місяців після отримання однією із Сторін відповідної ноти.

За згодою обох Сторін до цієї Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення.

Від дати набуття цією Угодою чинності у відносинах між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною втрачає силу Угода від 13 червня 1989 року між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в боротьбі зі зловживаннями наркотичними засобами і психотропними речовинами та їх незаконним обігом.

Здійснено в м.Бонні 6 лютого 1995 року в двох примірниках українською та німецькою мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.