Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Екваторіальна Гвінея про взаємну охорону секретної інформації

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Екваторіальна Гвінея (далі - Сторони),

маючи на меті зміцнити економічне, правове, військове, технічне та наукове співробітництво між Сторонами,

керуючись прагненням забезпечити охорону всієї секретної інформації, обмін якою здійснюється між Сторонами, а також створеної у процесі співробітництва Сторін,

підтверджуючи, що ця Угода не впливатиме на зобов'язання Сторін, які випливають з інших міжнародних договорів, а також те, що вона не буде використовуватися проти інтересів, безпеки та територіальної цілісності інших держав,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди терміни вживаються у такому значенні:

"секретна інформація" - будь-який вид даних незалежно від їх фізичної форми, характеристик, а також засобів передачі, що засекречені відповідно до національного законодавства, стандартів інформаційної безпеки держав Сторін, а також статті 3 цієї Угоди, і які в інтересах національної безпеки та згідно з національним законодавством держав Сторін підлягають охороні від несанкціонованого доступу;

"гриф секретності" - реквізити, які проставляються на носії секретної інформації або зазначаються в супровідній документації до нього і свідчать про ступінь секретності інформації, що характеризує важливість секретної інформації, можливу шкоду внаслідок її розголошення, рівень обмеження доступу до неї та рівень її охорони державами Сторін;

"уповноважений суб'єкт" - міністерство, інший державний орган, юридична чи фізична особа, яка відповідно до національного законодавства і стандартів інформаційної безпеки держав Сторін уповноважена використовувати секретну інформацію;

"Сторона-джерело" - уповноважений суб'єкт Сторони, який створює та передає секретну інформацію Стороні-одержувачу;

"Сторона-одержувач" - уповноважений суб'єкт Сторони, якому передається секретна інформація Сторони-джерела;

"допуск" - позитивний висновок за результатами процедури перевірки, яка проводиться відповідно до національного законодавства та стандартів інформаційної безпеки держав Сторін та надає право фізичній особі на доступ до секретної інформації, а також дозволяє міністерству, державному органу або юридичній особі проводити діяльність, пов'язану із секретною інформацією відповідного ступеня;

"третя сторона" - держави, уряди яких не є Сторонами цієї Угоди, їх державні органи, організації та громадяни, а також особи без громадянства або міжнародні організації.

1. Компетентними органами, що контролюють виконання цієї Угоди, є державні органи, які відповідно до національного законодавства та стандартів інформаційної безпеки держав Сторін наділені спеціальними повноваженнями у сфері охорони секретної інформації.

2. Сторони повідомляють одна одну щодо компетентних органів в їхніх державах, а також вчасно інформують одна одну стосовно змін у назвах таких органів або передачі їхньої компетенції іншим органам.

1. Сторони згідно зі своїм національним законодавством та стандартами інформаційної безпеки приймають наступні порівняння національних грифів секретності:

2. Сторони позначають всю секретну інформацію, отриману від іншої Сторони, національними грифами секретності того ж самого ступеню відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Сторона-одержувач може змінювати або скасовувати ступінь секретності інформації лише за погодженням зі Стороною-джерелом.

1. Сторони зобов'язуються охороняти одержану і спільно створену секретну інформацію згідно з їх національним законодавством, стандартами інформаційної безпеки та цією Угодою.

2. Секретна інформація, обмін якою здійснюють Сторони, використовується тільки для цілей, обумовлених при її передачі.

3. До секретної інформації можуть мати доступ тільки ті особи, чиї офіційні обов'язки цього потребують, і які мають допуск відповідного рівня.

4. Секретна інформація, одержана від іншої Сторони, не передається третій стороні без попередньої письмової згоди Сторони-джерела.

5. Сторони повинні зобов'язати уповноважених суб'єктів своїх держав, що здійснюють співробітництво, пов'язане з обміном секретною інформацією, визначати у контрактах стосовно такого співробітництва заходи щодо взаємної охорони секретної інформації.

1. Перед передачею секретної інформації Сторона-джерело повинна попередньо отримати від компетентного органу держави Сторони-одержувача письмове підтвердження того, що Сторона-одержувач має відповідний допуск.

2. Секретна інформація передається дипломатичними каналами або особою, що користується тими ж самими привілеями та імунітетом за міжнародним правом.

3. В окремих випадках і за взаємною згодою компетентні органи можуть визначити інші канали передачі секретної інформації.

4. Секретна інформація між Сторонами може передаватися через електронні засоби тільки з використанням криптографічних засобів закриття інформації.

5. Сторона-одержувач повідомляє Сторону-джерело щодо отримання надісланої інформації.

1. Представникам однієї Сторони, які здійснюють візит на територію держави іншої Сторони, доступ до секретної інформації надається лише за попереднім письмовим погодженням з компетентним органом держави Сторони, що приймає, згідно з національним законодавством держави Сторони.

2. Питання, пов'язані з безпосередньою організацією таких візитів, є предметом окремих договорів та контрактів, що укладаються згідно з національним законодавством держав Сторін.

1. У разі необхідності, компетентні органи держав Сторін можуть проводити консультації з питань, що стосуються порядку охорони секретної інформації та виконання цієї Угоди.

2. З метою вживання рівноцінних заходів з охорони секретної інформації, Сторони інформують одна одну стосовно національного законодавства та стандартів у сфері охорони секретної інформації, а також про будь-які зміни до них, що можуть вплинути на виконання цієї Угоди.

1. У випадку порушення національного законодавства та стандартів у сфері охорони секретної інформації, внаслідок якого секретна інформація, передана згідно з цією Угодою, була розголошена, втрачена або для її безпеки виникла загроза, Сторона-одержувач негайно інформує Сторону-джерело.

2. Стосовно кожного випадку порушення національного законодавства та стандартів у сфері охорони секретної інформації, зазначеного у пункті 1 цієї статті, має бути проведено розслідування і повинні бути вжиті відповідні заходи згідно з національним законодавством Сторони-одержувача. Компетентний орган Сторони-джерела повинен бути поінформований про результати такого розслідування.

3. Питання, пов'язані з відшкодуванням збитків, заподіяних Стороні-джерелу за результатом розголошення або втрати переданої секретної інформації, визначаються у договорах про співробітництво чи контрактах, пов'язаних з обміном секретною інформацією, згідно з національним законодавством держав Сторін.

Сторони самостійно несуть витрати, що виникають у зв'язку з виконанням положень цієї Угоди.

1. Представники Сторін вирішують всі спори щодо тлумачення або виконання цієї Угоди шляхом переговорів і не повинні звертатися до третьої сторони для їх вирішення.

2. Під час переговорів Сторони продовжують виконувати свої зобов'язання, які випливають з положень цієї Угоди.

До даної Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною згодою Сторін. Пропозиції про внесення змін та доповнень надсилаються дипломатичними каналами в письмовій формі і вони набирають чинності відповідно до положень пункту 1 статті 12 цієї Угоди.

1. Ця Угода набирає чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення, в якому Сторони дипломатичними каналами інформують одна одну про виконання відповідних внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання Угодою чинності.

2. Ця Угода укладається на невизначений термін. Будь-яка Сторона може денонсувати цю Угоду шляхом направлення іншій Стороні повідомлення у письмовій формі. У такому випадку Угода припиняє дію через шість місяців після одержання такого письмового повідомлення.

3. У разі припинення дії цієї Угоди, Сторони продовжують забезпечувати охорону вже переданої секретної інформації відповідно до положень цієї Угоди.

Вчинено у м. Києві 17 грудня 2009 року, у двох примірниках, українською, іспанською та англійською мовами, причому всі тексти є рівно автентичними.

У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди, текст, викладений англійською мовою, має переважну силу.