Меморандум про взаєморозуміння між Національним банком України і Комісією з банківського нагляду Республіки Польща щодо співробітництва у сфері банківського нагляду

Національний банк України і Комісія з банківського нагляду Республіки Польща (надалі Органи регулювання) цим Меморандумом про взаєморозуміння висловлюють свою готовність до співробітництва на основі взаємної довіри і розуміння у сфері нагляду за закордонними установами в рамках їх відповідної юрисдикції і з урахуванням, відповідно, їх особливих наглядових потреб. Органи регулювання будуть докладати всіх зусиль для співробітництва в режимі загальноприйнятих наглядових процедур, повідомляти і забезпечувати один одного іншою відповідною інформацією відносно будь-яких суттєвих наглядових питань, що мають відношення до закордонної установи.

I. Для цілей цього Меморандуму про взаєморозуміння:

1. "Орган регулювання" означає Комісію з банківського нагляду (КБН) або Національний банк України (НБУ).

2. "Установа під наглядом" означає установу, зареєстровану в Польщі, яка є об'єктом нагляду КБН, або установу, зареєстровану в Україні, що є об'єктом нагляду НБУ.

3. "Закордонне дочірнє підприємство" означає окрему юридичну особу, яка уповноважена або знаходиться під наглядом Органу регулювання країни перебування, і контролюється (оскільки цей термін може вживатися у чинному законодавстві) установою під наглядом, зареєстрованою в іншій країні.

4. "Закордонна філія" означає організаційний підрозділ установи під наглядом, зареєстрованої Органом регулювання країни походження, який діє в країні іншого Органу регулювання (країни перебування).

5. "Закордонна установа" означає філії та дочірні підприємства.

6. "Орган регулювання країни походження" означає НБУ в Україні і КБН у Польщі, що відповідають за нагляд на консолідованій основі за установою під наглядом та її закордонними установами.

7. "Орган регулювання країни перебування" означає КБН у Польщі або НБУ в Україні, на які покладена відповідальність за нагляд за закордонними установами.

II. Обмін інформацією

Органи регулювання визнають необхідність обміну інформацією з метою сприяння ефективному нагляду на консолідованій основі за установами під наглядом. Обмін інформацією має включати контакти в процесі надання дозволів і ліцензій, в нагляді за поточною діяльністю таких юридичних осіб і в можливому відкликанні ліцензії.

1. Органи регулювання, таким чином, визнають, що більш тісне співробітництво в процесі надання дозволу закордонній установі, а також обмін інформацією на постійній основі були б взаємовигідними для ефективного нагляду з боку Органів регулювання за установами під наглядом, який здійснюватиметься на консолідованій основі.

2. Запит щодо інформації відповідно до цієї статті має надаватися в письмовій формі.

Запит повинен, як правило, має визначати наступне:

(а) інформацію, потрібну Органу регулювання, що надсилає запит;

(б) загальний опис питань, які є темою запиту, і цілі використання цієї інформації; і

(в) бажаний період часу для підготовки відповіді та, якщо потрібно, її невідкладність.

3. Орган регулювання, що отримує запит, має підтвердити одержання якомога швидше поштою, факсом або по електронній пошті, і, по можливості, вказати приблизний строк підготовки письмової відповіді.

4. У зв'язку з процесом надання дозволу:

(а) Орган регулювання країни перебування має без затримки сповіщати Орган регулювання країни походження про надходження заяв щодо надання дозволу на створення або придбання закордонних установ в країні перебування;

(б) отримавши запит, Орган регулювання країни походження повинен інформувати Орган регулювання країни перебування про те, чи установа під наглядом, що подає заяву, дотримується в основному банківського законодавства і нормативних актів, у тому числі з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, та чи можна очікувати від заявника, з огляду на його адміністративну структуру і внутрішній контроль, належного управління закордонною установою. Орган регулювання країни походження також повинен за запитом допомагати Органу регулювання країни перебування в перевірці або доповненні будь-якої інформації, наданої заявником;

(в) Орган регулювання країни походження має інформувати Орган регулювання країни перебування про особливості своєї регулятивної системи і про межі, у яких здійснюватиметься консолідований нагляд за заявником. Аналогічно, Орган регулювання країни перебування має вказувати межі нагляду зі свого боку і зазначати будь-які конкретні особливості, що можуть викликати потребу в спеціальних заходах; і

(г) в тій мірі, в якій це дозволяється законодавством, Органи регулювання країн походження та перебування мають обмінюватися інформацією про придатність і відповідність кандидатів на посади керівників, директорів і відповідних акціонерів закордонної установи.

Описані вище процедури також застосовуються, по мірі можливості, у випадках, коли установа під наглядом замість придбання або заснування дочірнього підприємства намагається придбати акції установи під наглядом в іншій юрисдикції, і зобов'язана отримати дозвіл від Органу регулювання в цій юрисдикції на придбання цих акцій.

5. У разі якщо установа під наглядом в межах юрисдикції Органу регулювання країни походження пропонує створити закордонну установу на території Органу регулювання країни перебування, перед наданням дозволу Орган регулювання країни перебування має отримати висновок Органу регулювання країни походження (або повідомлення про відсутність заперечень).

6. У зв'язку з поточним наглядом за закордонними установами в Україні та Польщі Органи регулювання мають:

(а) надавати відповідну інформацію іншому Органу регулювання відносно суттєвих подій або наглядових питань, що стосуються функціонування закордонної установи;

(б) відповідати на запити інформації щодо відповідних національних регулятивних систем та інформувати один одного про значні зміни, зокрема такі, що мають важливе значення для діяльності закордонних установ;

(в) намагатися інформувати відповідний Орган регулювання країни перебування, своєчасно і в розумних межах, про будь-які події, які можуть потенційно загрожувати стабільності закордонних установ в країні перебування;

(г) інформувати інший Орган регулювання про застосовані суттєві адміністративні санкції або інші офіційні примусові дії по відношенню до закордонної установи. У разі прийнятності і допустимості з огляду на чинне законодавство повідомлення має надаватися заздалегідь; і

(д) сприяти передачі будь-якої іншої відповідної інформації, що може знадобитися для сприяння наглядовому процесу.

7. Перед застосуванням одним із Органів регулювання примусової або адміністративної дії виключно на основі інформації, отриманої від іншого Органу регулювання, перший із них має проконсультуватися з іншим.

III. Виїзне інспектування

Органи регулювання погоджуються, що співробітництво є особливо корисним у наданні один одному допомоги у проведенні виїзних перевірок закордонних установ. Органи регулювання організовуватимуть виїзні перевірки, які проводитимуться їх власними співробітниками чи за їх дорученням аудиторами.

1. Як Орган регулювання країни походження, так і Орган регулювання країни перебування мають право проводити виїзні перевірки закордонних філій.

Орган регулювання заздалегідь, зазвичай за 2 місяці до початку виїзної перевірки закордонної філії, повідомляє інший Орган регулювання про заплановану виїзну перевірку такої філії шляхом надання інформації про назву закордонної філії, мету перевірки, заплановану дату її початку та тривалість, а також прізвища інспекторів (останнє стосується Органу регулювання країни походження). Органи регулювання дозволятимуть один одному брати участь у виїзних перевірках закордонних філій, які проводяться самим Органом регулювання чи за його дорученням аудиторами.

2. Виїзні перевірки закордонних дочірніх підприємств здійснюються Органом регулювання країни перебування. Інспектори Органу регулювання країни походження або призначені ним аудитори можуть брати участь у перевірці закордонних дочірніх підприємств, що проводиться Органом регулювання країни перебування, в якості спостерігачів у відповідності з порядком організації такої перевірки, встановленим Органом регулювання країни перебування. Виїзні перевірки закордонних дочірніх підприємств можуть бути ініційовані як Органом регулювання країни походження, так і Органом регулювання країни перебування.

Для ініціювання виїзної перевірки закордонного дочірнього підприємства Орган регулювання країни походження має звернутися до наглядового органу країни перебування з проханням провести виїзну перевірку, зазначивши при цьому назву закордонного дочірнього підприємства, мету перевірки та прізвища інспекторів. Наглядовий орган країни перебування організує проведення перевірки цього дочірнього підприємства не пізніше ніж протягом двох місяців з дати отримання звернення і має запросити інспекторів Органу регулювання країни походження або призначених ним аудиторів для участі у такій перевірці у якості спостерігачів.

У разі якщо проведення виїзної перевірки закордонного дочірнього підприємства ініціюється Органом регулювання країни перебування, він повідомляє про це Орган регулювання країни походження щонайменше за два місяці до початку перевірки, зазначивши назву закордонного дочірнього підприємства, мету перевірки, заплановану дату її початку та тривалість, а також запрошує інспекторів Органу регулювання країни походження або призначених ним аудиторів для участі у перевірці у якості спостерігачів. Якщо Орган регулювання країни походження не виявляє бажання брати участь у виїзній перевірці закордонного дочірнього підприємства, така перевірка проводиться тільки представниками Органу регулювання країни перебування.

3. Після закінчення Органом регулювання виїзної перевірки закордонної установи, у якій не брав участь інший Орган регулювання, перший з вищевказаних Органів регулювання на запит або якщо він вважає це за необхідне, якомога швидше, але не пізніше місяця з дня отримання запиту чи закінчення перевірки, надає іншому Органу регулювання інформацію щодо загального фінансового стану закордонної установи, встановлених порушень законодавчих актів та виявлених недоліків, у тому числі з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

IV. Фінансові злочини

1. Органи регулювання тісно співпрацюватимуть у виявленні підозрілої фінансової діяльності злочинного характеру в установах під наглядом. Для досягнення цілей цього Меморандуму про взаєморозуміння до фінансових злочинів відносяться відмивання грошей і здійснення банківської діяльності без відповідного дозволу.

2. Органи регулювання країн походження та перебування можуть обмінюватися інформацією в обсягах, передбачених їхнім законодавством, про фінансові злочини, що стосуються відповідних установ під наглядом, які виконують закордонну діяльність в іншій країні або можуть вплинути на іншу країну. У випадку, якщо Орган регулювання під час ревізії або перевірки, що проводиться на території іншої сторони, виявить серйозні кримінальні порушення законодавства цієї сторони, цей Орган регулювання може підпасти під суворі юридичні зобов'язання щодо негайної передачі інформації відповідним правоохоронним органам в країні походження. За цих обставин та у межах, дозволених законом, цей Орган регулювання має проінформувати інший Орган регулювання про свої наміри.

V. Захист інформації

1. Обмін інформацією здійснюватиметься в розумних обсягах і згідно з нормативно-правовими вимогами, в тому числі стосовно обмеження розкриття інформації. Запит щодо інформації за цим Меморандумом про взаєморозуміння може бути відхилений на підставі державного інтересу або національної безпеки, або коли розголошення буде шкодити слідству, що проводиться.

2. Будь-яка конфіденційна інформація, отримана від іншого Органу регулювання, має використовуватись виключно для законних наглядових цілей. У межах, дозволених законодавством, кожний з Органів регулювання буде зберігати конфіденційність всієї отриманої інформації і не розголошуватиме таку інформацію інакше, ніж це потрібно для виконання своїх законних наглядових обов'язків. У цьому відношенні службовці кожного з Органів регулювання взагалі зобов'язані зберігати конфіденційність всієї інформації, отриманої ними в процесі виконання своїх службових обов'язків.

3. У випадку, якщо Орган регулювання зобов'язаний за законом розкрити конфіденційну інформацію, отриману згідно з цим Меморандумом про взаєморозуміння, такий Орган регулювання має співпрацювати в намаганні збереження конфіденційності інформації в межах, передбачених законодавством. Орган регулювання, отримуючи законний, забезпечений правовими підставами запит щодо конфіденційної інформації, наданої у межах цього Меморандуму, буде, в межах, дозволених законом, консультуватися з Органом регулювання, що надав таку інформацію, перед наданням її органові влади, який її вимагає. Якщо Орган регулювання, який надав цю інформацію, не надає згоди на таке її розкриття, Орган регулювання, який зобов'язаний надати її, має проінформувати орган влади, який зробив запит щодо інформації, про те, що таке примусове її розголошення може негативно вплинути на передачу в майбутньому конфіденційної інформації закордонними наглядовими органами, а також вимагати збереження конфіденційності цієї інформації органом влади, який вимагає її надання.

4. У випадках, коли Орган регулювання отримує запит щодо інформації від третьої сторони, проте її розкриття не є обов'язковим за законом або не є потрібним для виконання Органом регулювання законних наглядових обов'язків, Орган регулювання, що отримує такий запит, має проконсультуватися й отримати попередню згоду від Органу регулювання, який надав цю інформацію, на її розголошення.

VI. Координування дій

Органи регулювання можуть сприяти своїй співпраці через здійснення візитів з ознайомчою метою і обмін персоналом. Крім того, Органи регулювання можуть визначати сфери діяльності, де навчання персоналу в одному з органів буде мати користь від вкладу й підтримки іншого органу з метою покращення ефективності банківського нагляду в обох країнах.

Органи регулювання проводитимуть зустрічі так часто, як це буде потрібно, для обговорення питань, що стосуються установ під наглядом, які мають закордонні установи в межах їх відповідної юрисдикції.

VII. Заключні положення

Органи регулювання за взаємною згодою передбачають можливість внесення змін і доповнень до цього Меморандуму про взаєморозуміння для забезпечення відповідності його положень вимогам національного законодавства і нормативно-правових актів з питань регулювання банківської діяльності обох країн.

Меморандум про взаєморозуміння набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Співпраця і надання допомоги у відповідності з цим Меморандумом про взаєморозуміння продовжуватиметься до закінчення 30-денного терміну з дня надання одним із Органів регулювання письмового повідомлення іншому Органу регулювання про свої наміри закінчити співпрацю й надання допомоги. Якщо один із Органів регулювання надішле таке повідомлення, співпраця й надання допомоги згідно з цим Меморандумом буде продовжуватись по відношенню до всіх запитів про допомогу, надісланих до дати повідомлення, якщо Орган регулювання, що надіслав запит про надання допомоги, не відкличе його. У разі припинення дії цього Меморандуму про взаєморозуміння інформація, отримана згідно з цим Меморандумом, продовжуватиме вважатися конфіденційною у відповідності до положень Статті V.

Даний Меморандум про взаєморозуміння складений у двох примірниках англійською мовою, кожний з яких є оригіналом.