Спільний протокол українсько-німецьких переговорів про співробітництво в галузі правової допомоги у кримінальних справах 22-24 січня 1996 року в Генеральній прокуратурі України в м. Києві

Дата підписання: 24.01.1996

Дата набуття чинності: 24.01.1996

Прагнучи до спрощення та пожвавлення співробітництва в галузі правової допомоги у кримінальних справах між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, сторони домовились про таке:

1. Поряд із співробітництвом в межах конвенцій Ради Європи, ратифікованих обома державами, сторони також надають одна одній правову допомогу, застосовуючи принципи Європейських конвенцій, ратифікація яких Україною має відбутися, а саме:

- Європейської конвенції про екстрадицію від 13 грудня 1957 року,

- Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року.

2. Предметом надання правової допомоги згідно до цього протоколу є виключно ті справи, які в Україні відносяться до компетенції правоохоронних органів, а в Федеративній Республіці Німеччина - до компетенції органів юстиції. Співробітництво між органами внутрішніх справ в межах їх компетенції не є предметом цього протоколу.

Доручення про надання правової допомоги у кримінальних справах направляються у відповідні компетентні органи. Вони передаються на адресу один одного: Генеральною прокуратурою України - з одного боку - і Федеральним Міністерством Юстиції, а також Міністерствами Юстиції земель Федеративної Республіки Німеччина - з іншого. Одночасно доручення можуть передаватися в письмовій формі безпосередньо органу, до компетенції якого входить його виконання, з використанням сучасних засобів зв'язку.

Можливість використання дипломатичного службового каналу залишається без змін. Не виключається використання для передачі доручень про правову допомогу службових каналів поліції (Інтерпол).

Доручення про надання правової допомоги у кримінальних справах, що надійшли до некомпетентних установ, негайно передаються компетентним установам.

3. Представникам зацікавлених органів (п.2 статті 4 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах) на підставі їх клопотань дозволяється присутність при виконанні дій по наданню правової допомоги на території держави, в яку направлене доручення.

4. Сторони інформують одна одну щодо положень законів, чинних у кожній запитуваній державі, які стосуються доручень про накладення арешту на майно і його передачу запитуючій стороні.

5. Передача матеріалів про правопорушення з метою кримінального переслідування (стаття 21 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах) і пов'язане з цим листування здійснюються по тих же службових каналах, що й направлення доручень про надання правової допомоги.

Сторони вживатимуть заходів, щоб запитувана держава невідкладно інформувала державу, яка направила матеріали для порушення кримінального переслідування, про порушення кримінальної справи, наслідки її розслідування та судового розгляду.

6. З урахуванням відвідання виправно-трудової установи (селище Буча Київської області), умови утримання ув'язнених у якій відповідають європейським мінімальним стандартам, німецька сторона виходить з того, що засуджені особи, які видаються в Україну, будуть утримуватись в умовах, що відповідають зазначеним стандартам. У відповідних випадках, до видачі особи, представникові компетентного німецького органу буде забезпечено можливість відвідання виправно-трудової установи, в яку має бути поміщено цю особу.

7. Доручення про видачу осіб, про надання правової допомоги, документи, що додаються до таких доручень, а також матеріали про правопорушення з метою порушення кримінального переслідування передаються разом з перекладом відповідно українською (російською) або німецькою мовами.