Угода між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон

Уряд України і Уряд Угорської Республіки, надалі "Договірні Сторони",

керуючись бажанням співробітничати в дусі добросусідства,

з метою врегулювати прийом своїх громадян і громадян третіх країн через спільний державний кордон,

домовились про нижчевикладене:

Кожна з Договірних Сторін приймає від іншої Договірної Сторони всіх осіб, у відношенні яких можна вірогідно довести, що вони є громадянами цієї Договірної Сторони.

Передаюча Договірна Сторона, у випадку неможливості вірогідно підтвердити громадянство особи, яку передають по дипломатичних каналах, запитує думку приймаючої Договірної Сторони щодо громадянства цієї особи.

Сторони вважають компетентною відповідь приймаючої Договірної Сторони.

Кожна Договірна Сторона, у випадку, якщо громадянин іншої Договірної Сторони за станом здоров'я потребує догляду, зобов'язана повідомити про це іншу Договірну Сторону дипломатичним або іншим офіційним шляхом. Відповідь Договірної Сторони про місце і термін прийому особи повинна надійти негайно, але не пізніше семи днів після повідомлення.

Положення Статей 1-3 розповсюджуються на громадян третіх країн і осіб без громадянства, що постійно проживають на територіях Договірних Сторін.

Особи, перераховані у Статтях 1-4, приймаються Договірними Сторонами без формальностей, крім випадків, коли інші угоди, укладені Договірними Сторонами, передбачають інше.

Договірні Сторони дипломатичним шляхом, але не пізніше 30 днів після підписання цієї Угоди, обміняються зразками документів, які можуть служити доказом громадянства Договірних Сторін, постійного проживання на їх територіях громадян третіх країн і осіб без громадянства.

1. Кожна Договірна Сторона прийме назад громадянина третьої держави або особу без громадянства, яка з її території нелегально перетнула спільний державний кордон.

Якщо з моменту протиправного перетину такою особою спільного кордону Договірних Сторін пройшло не більше 48 годин, то приймаюча Договірна Сторона прийме таку особу без відповідної заяви і особливих формальностей.

2. В інших випадках заява про намір передати таку особу іншій Договірній Стороні повинна бути зроблена Договірною Стороною, яка передає, не пізніше 90 днів з моменту нелегального перетину цією особою спільного державного кордону і містити вірогідні дані, що підтверджують такий протиправний в'їзд. Відповідь приймаючої Договірної Сторони повинна надійти не пізніше 72 годин після одержання заяви.

3. У випадку, якщо пізніше буде встановлено, що громадянин третьої держави, або особа без громадянства не перетинала спільний державний кордон, Договірна Сторона, що передала її, прийме назад цю особу протягом 30 днів з моменту її передачі.

1. Кожна Договірна Сторона забезпечить відповідне супроводження громадянина третьої держави, або особи без громадянства, по своїй території, якщо Договірна Сторона, що передає її, зробить запит на таке супроводження і забезпечить передачу цієї особи в країну призначення або транзиту. В заяві про таке супроводження повинні міститися особисті дані такої особи, повідомлення Договірної Сторони, що прийом в країні призначення забезпечений, місце і дата передачі.

2. У супроводженні, що запитується, може бути відмовлено, якщо громадянину третьої держави, або особі без громадянства, загрожує небезпека, що в державі призначення він може бути підданий жорстокому поводженню, засуджений до смертної кари чи підданий переслідуванню за ознакою релігії, національності, належності до певної соціальної групи або через його політичні переконання, або ж йому у державі призначення або транзиту загрожує переслідування у кримінальному порядку, за виключенням притягнення до відповідальності за нелегальний перетин кордону.

1. Органи приймаючої Договірної Сторони здійснюють супроводження відповідно до правових норм та законодавства своєї країни.

2. Особа, прийнята для супроводження, може бути повернута Договірній Стороні, що приймає, якщо з'ясуються підстави, викладені в п.п. 1, 2 ст.8, які не дозволяють здійснити таке супроводження.

3. Витрати, пов'язані з супроводженням, що запитують, з можливим поверненням особи, яку передають, несе Договірна Сторона, що передає.

Заява про супроводження, що запитується, подається і розглядається Міністерством внутрішніх страв України або Міністерством внутрішніх справ Угорської Республіки.

Відповідні органи Договірної Сторони, що приймає, після одержання такої заяви забезпечать у можливо короткі строки необхідне супроводження, якщо відсутні підстави для відмови у супроводженні. Якщо Договірна Сторона, що приймає, вважає, що не виконані умови запиту супроводження, то вона повідомляє про це Договірну Сторону, що передає, вказуючи в тому числі і причини.

Для реалізації цієї Угоди з Української Договірної Сторони, в межах своєї компетенції, Державний Комітет у справах охорони державного кордону і Міністерство внутрішніх справ, а з Угорської Договірної Сторони - Міністерство внутрішніх справ укладуть відповідні угоди:

- про визначення прикордонних переходів для передачі й прийняття осіб;

- про необхідні дані і документи для передачі й прийняття осіб;

- про умови виконання процедури і про виконавчі органи;

- про способи і порядок оплати витрат, що пов'язані з застосуванням Статті 9 цієї Угоди.

Кожна з Договірних Сторін може тимчасово припинити дію цієї Угоди повністю, або в окремій її частині, за винятком Статей 1-5, з причин, пов'язаних з громадським порядком, громадською безпекою чи громадською охороною здоров'я. Про прийняття або відміну такого рішення інша Договірна Сторона повинна бути негайно інформована по дипломатичних каналах.

1. Ця Угода набирає чинності на тридцятий день після того, як Договірні Сторони шляхом обміну нотами взаємно повідомлять одна одну про виконання своїх законодавчих положень, необхідних для набрання чинності цією Угодою.

2. Ця Угода діє необмежений строк. Кожна із Договірних Сторін може денонсувати цю Угоду, повідомивши про це іншу Договірну Сторону у письмовій формі. У цьому випадку Угода втрачає силу через 30 днів з дати одержання іншою Договірною Стороною такого повідомлення.

Здійснено у м.Будапешті 26 лютого 1993 року у двох примірниках, кожний українською та угорською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.