Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швецією

Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Швеції в інтересах співробітництва у зміцненні дружніх відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські відносини між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швецією,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції розуміється:

1. Під терміном "консульство" - генеральне консульство, консульство, віце-консульство.

2. Під терміном "консульська службова особа" - всяка особа, включаючи главу консульства (генеральний консул, консул або віце-консул), котрій доручено виконання консульських функцій і котру було призначено чи про котру було повідомлено як про таку відповідно до статей 3 або 4; до визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі.

3. Під терміном "співробітник консульства" - всяка особа, зайнята виконанням адміністративних чи технічних функцій або функцій по обслуговуванню консульства і про котру як таку повідомлено відповідно до статті 6.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства та межі його консульського округу визначаються за угодою між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава запитає дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

2. Після того як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначається повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру чи інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи інший дозвіл.

1. Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, призначеної в консульство не як глава консульства.

2. Держава перебування видає консульській службовій особі відповідний документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції в державі перебування.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду співробітника консульства, призначеного в консульство.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру чи інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо він вже приступив до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися тими правами, привілеями та імунітетами, які передбачаються щодо неї цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попереду доводяться до відома Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3.

3. За винятком положень, передбачених у пункті 3 статті 35, призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва держави в консульство згідно з пунктом 1 цієї статті не порушує привілеїв та імунітетів, які надано йому в силу його дипломатичного статусу.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, імена і прізвища яких доведені до відома Міністерства закордонних справ держави перебування, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. За винятком положень, передбачених у пункті 3 статті 35, здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не порушує привілеїв та імунітетів, які надано їм в силу їх дипломатичного статусу.

1. Держава перебування повинна або подати сприяння репрезентованій державі в придбанні на своїй території, за своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульства, або подати допомогу репрезентованій державі в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Вона повинна також, в разі необхідності, подавати допомогу репрезентованій державі в одержанні підходящих житлових приміщень для консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

1. На будинку, де розташоване консульство, можуть бути укріплені щит з гербом репрезентованої держави або консульський щит і найменування консульства.

2. Прапор репрезентованої держави може вивішуватись на консульстві, на резиденції глави консульства. Прапор може також вивішуватись на транспортних засобах пересування (автомобілях, катерах), використовуваних главою консульства при виконанні службових обов'язків.

1. Земельна ділянка, будівлі або частини будівель, використовувані виключно для цілей консульства, є недоторканними. Поліція та інші власті держави перебування не можуть вступати на зазначені земельну ділянку, в будівлі або частини будівель без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлового приміщення глави консульства.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. a) Консульство має право зноситися з своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватись всіма звичайними засобами зв'язку, шифрами, дипломатичними кур'єрами та опечатаними валізами;

b) при користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, згадані в пункті 1 цієї статті, при умові, що вони мають видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їх офіціальний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватись у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, які не є громадянами держави перебування, не підлягають юрисдикції ні судових, ні адміністративних властей держави перебування за дії, чинені ними при виконанні службових функцій.

2. a) Репрезентована держава може відмовитись від імунітету від юрисдикції консульських службових осіб чи співробітників консульства, і таке відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим;

b) відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується спеціальне відмовлення.

1. Консульська службова особа не підлягає на території держави перебування ні арештові, ні позбавленню волі в будь-якій іншій формі до чи протягом судового процесу відносно дій, вчинених нею не при виконанні службових обов'язків, якщо вона не обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який тягне відповідно до законодавства держави перебування позбавлення волі строком не менше п'яти років.

Виняток із цього положення можливий при просьбі репрезентованої держави або за її згодою.

2. Члени сім'ї консульської службової особи, якщо вони не є громадянами країни перебування і проживають разом з нею, користуються особистою недоторканністю, як і консульська службова особа.

1. Консульська службова особа в інтересах правосуддя, на просьбу суду, може дати свідчення. При цьому, однак, вона може відмовитись давати показання відносно того, що знаходиться в рамках її службової діяльності, а також давати показання як експерт по законодавству репрезентованої держави. Вжиття якихось заходів з метою примусити консульську службову особу давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення її до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

2. В разі згоди консульської службової особи дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод у роботі консульської службової особи. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі консульської службової особи.

3. Співробітник консульства може відмовитись давати свідчення відносно того, що стосується службової діяльності.

4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, даючи свідчення, може замість присяги дати запевнення.

5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються і до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульської службової особи та співробітників консульства, проживаючих разом з ними, при умові, що вони не є громадянами держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їхніх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування, відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на земельну ділянку, будівлі або частини будівель, котрі є власністю репрезентованої держави або орендуються нею і використовуються виключно:

a) для цілей консульства або житлового приміщення глави консульства;

b) для житлових приміщень інших консульських службових осіб, крім глави консульства, і співробітників консульства в такому ж обсягу, в якому таке звільнення надається або може бути надано державою перебування третій державі, - на основі взаємності.

2. Положення пункту 1 цієї статті не відносяться до плати за конкретні види обслуговування.

3. Звільнення від податків, яке передбачається в пункті 1 цієї статті, не поширюється на такі податки і збори, якими відповідно до законодавства держави перебування оподатковуються особи, що укладають угоду з репрезентованою державою або особою, котра діє від її імені.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для цілей консульства, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б повинна на законній підставі.

Консульським службовим особам, співробітникам консульства і проживаючим разом з ними членам їхніх сімей, які не є громадянами держави перебування або постійно не проживають у державі перебування і які не займаються приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в цій державі, надається таке ж звільнення від податків чи інших подібних зборів, яке надається відповідному персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

В разі смерті консульської службової особи чи співробітника консульства або члена його сім'ї, проживаючого разом з ним, рухоме майно, що залишилося в державі перебування після його смерті, звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, якщо померлий не був громадянином держави перебування і якщо зазначене майно знаходиться в державі перебування виключно у зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.

2. Консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування або постійно не проживають у державі перебування і не займаються приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в цій державі, надається звільнення від мита або інших податків усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом предметів, у тому обсягу, в якому таке звільнення надається відповідній категорії персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила регулювання руху транспорту і страхування автомобілів.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші офіціальні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатись письмово чи усно до компетентних властей консульського округу.

Консульська службова особа має право:

a) захищати права та інтереси репрезентованої держави, а також її громадян, включаючи юридичних осіб;

b) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування;

c) іншим чином сприяти розвиткові дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування.

Консульська службова особа має право:

a) вести облік громадян своєї держави і видавати їм або пролонгувати паспорти та інші посвідки про особу;

b) видавати своїм або іноземним громадянам, а також особам без громадянства в'їзні, виїзні і транзитні візи репрезентованої держави.

1. Консульська службова особа, оскільки законодавство репрезентованої держави уповноважує її на це, має право:

a) складати акти народження і смерті громадян своєї країни;

b) реєструвати шлюби, а також розірвання шлюбів у випадках, коли обидві особи є громадянами репрезентованої держави.

2. Дійсність оформлених консульською службовою особою актів, перелічених у пункті 1 цієї статті, в країні перебування консульської службової особи визначається виключно законами країни перебування.

Консульська службова особа має право:

1. Складати, посвідчувати, ідентифікувати, завіряти, легалізувати і провадити інші дії, які можуть виявитися необхідними для того, щоб зробити дійсними документи юридичного характеру або їх копії, включаючи комерційні документи, заяви, реєстрації, заповіти і контракти, на просьбу:

a) особи будь-якого громадянства для використання в репрезентованої державі або згідно з законодавством цієї держави;

b) громадянина репрезентованої держави для використання цією державою.

2. Перекладати документи і посвідчувати правильність перекладів.

3. Приймати на зберігання від громадян репрезентованої держави документи, гроші, цінності та інше належне їм майно.

1. Коли документи, згадані в пунктах 1 і 2 статті 32, потребуються для використання в державі перебування або згідно з законодавством цієї держави, то власті цієї держави повинні визначити їх дійсність у тій мірі, в якій це сумісне з законодавством держави перебування.

2. Документи, копії, переклади або виписки, які подаватимуться властям держави перебування, має бути легалізовано, якщо це потрібно за законами держави перебування.

Компетентні власті держави перебування повідомляють якомога швидше консульство про смерть громадянина репрезентованої держави. Свідоцтво про смерть громадянина репрезентованої держави має безплатно даватись консульству.

1. В разі, якщо громадянин репрезентованої держави має право або претендує на частку в майні, яке залишилося в державі перебування після смерті особи будь-якого громадянства, і якщо він не знаходиться в державі перебування і не представлений іншим чином в цій державі, то консульська службова особа має право представляти інтереси такого громадянина в тій же мірі, як коли б він видав консульській службовій особі довіреність. Таке представництво припиняється з того моменту, як консульська службова особа одержить відомості про те, що даний громадянин захищає свої інтереси в державі перебування або особисто, або через відповідним чином призначену довірену особу.

2. Якщо громадянин репрезентованої держави, який не мав місця проживання в державі перебування, помер у цій державі під час поїздки, то консульська службова особа має право розпоряджатися грішми і речами, які належали померлому і які він мав для особистого користування, відповідно до законодавства держави перебування.

3. Якщо консульська службова особа здійснює права, передбачені цією статтею, щодо спадкового майна, то на неї в частині, що стосується здійснення цих прав, поширюється, незважаючи на положення статей 17 і 19, цивільна юрисдикція судів держави перебування.

Консульська службова особа може від імені громадянина репрезентованої держави, якщо такий громадянин не знаходиться в державі перебування, приймати від суду, властей або окремої особи гроші чи інше майно, що їх має одержати цей громадянин внаслідок смерті якоїсь особи, включаючи частку в спадщині, виплату компенсації відповідно до законодавства про нещасні випадки на виробництві і суми, що належать по страхуванню життя. Відповідний суд, орган влади або окрема особа можуть вимагати, щоб консульська службова особа виконала умови, які може бути вказано щодо:

a) подання довіреності або іншого повноваження від відповідного громадянина репрезентованої держави;

b) подання доказу одержання грошей або іншого майна зазначеною особою;

c) повернення грошей або іншого майна в разі відсутності такого доказу.

1. Консульська службова особа має право пропонувати судам чи іншим компетентним властям держави перебування осіб, підходящих як опікуни або піклувальники для громадян репрезентованої держави або для майна таких громадян, коли це майно залишилося без нагляду.

2. Якщо суд або компетентні власті вважатимуть, що запропонована особа з якихось причин є неприйнятною, то консульська службова особа може пропонувати іншу кандидатуру.

1. Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати такому громадянинові поради і всіляко сприяти, включаючи в необхідних випадках вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

2. Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

1. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа має право негайно відвідати і знестися з громадянином репрезентованої держави, який знаходиться під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, мають здійснюватись відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа має право подавати всіляке сприяння і допомогу судну репрезентованої держави, яке зайшло в порт або інше місце якірної стоянки суден у межах її консульського округу.

2. Консульська службова особа може піднятися на борт судна, як тільки судну дозволено вільно зноситися з берегом, а капітан судна і члени екіпажу можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування у питаннях, які стосуються виконання її функцій щодо суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

4. Під терміном "судно" репрезентованої держави в цій Конвенції розуміється всяке судно, зареєстроване в порту репрезентованої держави; однак до поняття "судно" не входять військові судна.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах репрезентованої держави, опитувати капітана і членів екіпажу судна репрезентованої держави, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту;

b) вживати заходів по звільненню і найманню капітана або членів екіпажу, якщо це не суперечить законодавству держави перебування;

c) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори між капітаном і членами екіпажу, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про наймання, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

d) вживати заходів по лікуванню в лікарні і по репатріації капітана або членів екіпажу судна;

e) одержувати, складати або засвідчувати декларації чи інші документи, передбачені законодавством репрезентованої держави щодо суден.

2. Консульська службова особа може, якщо це дозволяють закони держави перебування, виступати разом з капітаном судна або членами екіпажу перед судами і властями цієї держави, подавати їм всіляку допомогу, а також виступати перекладачем у справах цих осіб перед згаданими властями.

1. В разі, коли суди чи інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій або почати якесь офіціальне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це відповідну консульську службову особу. За винятком випадків, коли це є неможливим через терміновість справи, таке повідомлення робиться завчасно до початку таких дій, з тим щоб консульська службова особа або її представник міг бути присутнім при провадженні таких дій. Якщо консульська службова особа або її представник не був присутній, то на його просьбу компетентні власті держави перебування надають йому повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, якщо капітана або членів екіпажу судна мають допитувати на березі відповідні власті.

3. Положення цієї статті не застосовуються до звичайного митного, паспортного або санітарного контролю, а також до дій, вжитих на просьбу чи за схваленням капітана судна.

1. Якщо судно репрезентованої держави зазнає катастрофи, сяде на мілину чи буде викинуте на берег або зазнає якоїсь іншої аварії в державі перебування, то компетентні власті держави перебування негайно повідомляють про це відповідну консульську службову особу. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, що їх уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на порту судна і предметів, які належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

2. a) Консульська службова особа може подавати всяку допомогу такому судну, його пасажирам і членам його команди. З цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування. Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів по ремонту судна або може звернутися до властей держави перебування з просьбою вжити таких заходів;

b) компетентні власті держави перебування подають консульській службовій особі необхідне сприяння у вживаних заходах, зв'язаних з аварією судна.

3. a) Якщо судно, котре зазнало аварії, або будь-який предмет, що належить судну, були знайдені на березі чи близько від берега держави перебування або доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страхувачі не мають змоги вжити заходів по збереженню або розпорядженню таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник;

b) положення пункту 3 (a) цієї статті застосовуються також до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна і є власністю громадянина репрезентованої держави.

4. a) Потерпіле від аварії судно, вантаж, устаткування і оснащення, запаси та інші предмети з цього судна, якщо їх не доставлено для використання чи споживання в державі перебування, не оподатковуються митом та іншими податками і зборами всякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу;

b) ніщо в положеннях пункту 4 (a) цієї статті не порушує застосування законодавства і правил держави пересування відносно тимчасового зберігання майна.

5. Коли предмет, що становить частину вантажу потерпілого від катастрофи судна третьої держави, є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі чи близько від берега держави перебування або доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страхувачі не мають змоги вжити заходів по збереженню або розпорядженню таким предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Статті 40 - 43 застосовуються відповідно також і до цивільних повітряних суден.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Стокгольмі.

2. Конвенція залишатиметься в силі до скінчення шести місяців з дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про своє бажання припинити її дію.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено у Москві 30 листопада 1967 року в двох примірниках, кожний російською та шведською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 9 липня 1968 року, Урядом Швеції - 28 червня 1968 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Стокгольмі 11 липня 1968 року.