Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян

Уряд України та Уряд Словацької Республіки (надалі - "Договірні Сторони"),

керуючись принципами добросусідських відносин, в інтересах розвитку економічного співробітництва,

погодилися про таке:

Дія цієї Угоди поширюється на громадян України, які постійно проживають на території України, та громадян Словацької Республіки, які постійно проживають на території Словацької Республіки (надалі - "громадяни"), котрі працюватимуть на території держави іншої Договірної Сторони, зважаючи на ситуацію на ринках праці.

1. Органами, уповноваженими представляти Договірні Сторони в реалізації цієї Угоди (надалі - "уповноважені органи"), є:

з боку України - Міністерство праці України;

з боку Словацької Республіки - Міністерство праці, соціальних справ і сім'ї Словацької Республіки.

2. Органами, які здійснюють конкретні заходи щодо реалізації цієї Угоди (надалі - "компетентні органи"), є:

від Міністерства праці України - Державний центр зайнятості Міністерства праці України;

від Міністерства праці, соціальних справ і сім'ї Словацької Республіки - Національне бюро працевлаштування.

3. Уповноважені або компетентні органи Договірних Сторін визначають механізм реалізації цієї Угоди. З цією метою вони можуть створити спільну робочу групу.

1. На підставі цієї Угоди громадяни держави однієї Договірної Сторони можуть бути працевлаштовані на території держави іншої Договірної Сторони:

а) довгостроково - терміном не більш як один рік з можливістю продовження його максимально на шість місяців, якщо дозволяє ситуація на ринку праці;

б) короткостроково, головним чином на сезонні роботи, терміном максимально до шести місяців один раз протягом календарного року;

в) в межах виконання господарських для України і торговельних для Словацької Республіки договорів, укладених між юридичними або фізичними особами держав обох Договірних Сторін терміном до двох років. У разі необхідності забезпечення закінчення виконання робіт відповідно до укладеного договору цей термін може бути продовжений максимально до трьох, а для громадян, які виконують функції керівників, - до чотирьох років.

2. У разі, якщо трудові відносини з громадянином, працевлаштованим згідно з підпунктом а) пункту 1 цієї статті, закінчаться раніше обумовленого терміну не з його вини, компетентний орган Договірної Сторони в державі, на території якої роботодавець має постійне розташування, в межах своїх можливостей докладе зусиль для пошуку іншої підходящої роботи відповідно до освіти і професійної підготовки громадянина на термін, який не перевищує початково встановлений.

1. Громадянин може бути працевлаштований на території держави іншої Договірної Сторони:

а) згідно з підпунктом а) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, якщо він має необхідну спеціальну освіту або набутий професійний досвід, відповідно до чинного законодавства держави тієї Договірної Сторони, на території якої він здійснюватиме роботу, та якщо на час прийняття на роботу він за віком буде не молодше 18 років;

б) згідно з підпунктом б) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, якщо він досяг 18 років;

в) згідно з підпунктом в) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, якщо він має відповідну кваліфікацію і досяг 18 років.

2. Кожна з Договірних Сторін визнає документи про професійну освіту або професійну кваліфікацію, видані на території держави іншої Договірної Сторони, якщо вони завірені в установленому порядку та перекладені на мову держави Договірної Сторони, на території якої громадянин буде працевлаштований.

1. Для прийняття громадянина держави однієї Договірної Сторони на роботу на території держави іншої Договірної Сторони необхідний дозвіл на працевлаштування, виданий згідно з чинним законодавством держави тієї Договірної Сторони, на території якої громадянин буде працевлаштований.

2. Дозвіл на працевлаштування видається для виконання конкретної роботи у визначеного роботодавця. Контракт укладається письмово між громадянином і роботодавцем відповідно до законодавчих актів держави тієї Договірної Сторони, на території якої громадянин буде працевлаштований.

3. Громадяни, працевлаштовані на підставі цієї Угоди, не можуть бути передані для виконання роботи іншій фізичній або юридичній особі, а також не можуть виконувати іншу роботу, ніж ту, на яку їм був виданий дозвіл.

4. Після закінчення терміну дії дозволу на працевлаштування громадянин повинен залишити не пізніше 30 днів територію держави Договірної Сторони, на якій він був працевлаштований.

1. Річна чисельність громадян держави однієї Договірної Сторони, які можуть бути працевлаштовані на території держави іншої Договірної Сторони, становить не більше:

а) згідно з підпунктом а) пункту 1 статті 3 цієї Угоди - до 200 осіб;

б) згідно з підпунктом б) пункту 1 статті 3 цієї Угоди - до 300 осіб;

в) згідно з підпунктом в) пункту 1 статті 3 цієї Угоди - до 1800 осіб.

2. У разі, якщо встановлена в пункті 1 чисельність не буде повністю використана протягом поточного року, невикористана її частина на наступний календарний рік не переноситься. Громадяни, яким видається дозвіл на продовження терміну працевлаштування, не включаються в чисельність, зазначену в підпунктах а) та в) пункту 1 цієї статті, на поточний календарний рік.

3. Залежно від ситуації на ринках праці держав Договірних Сторін уповноважені органи Договірних Сторін за взаємною згодою можуть не пізніше як до 30 листопада поточного календарного року дипломатичним шляхом змінити річну чисельність громадян на наступний календарний рік. Ці зміни будуть невід'ємною частиною цієї Угоди.

Посередницькі послуги щодо працевлаштування є безкоштовними. Інші витрати та грошові збори, пов'язані з працевлаштуванням, громадянин оплачує згідно з чинним законодавством держави Договірної Сторони, на території якої виконуватиме роботу.

На громадян держав обох Договірних Сторін, які будуть працевлаштовані згідно з цією Угодою, поширюється законодавство щодо перебування іноземців, чинне на території держави Договірної Сторони, де виконуватиметься робота.

1. На громадян, які працевлаштовані відповідно до підпунктів а) та б) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, поширюється законодавство про працю та її оплату, пенсійне забезпечення, медичне страхування і страхування на випадок хвороби, а також про оподаткування держави Договірної Сторони, на території якої громадяни працевлаштовані.

2. Трудові, правові відносини громадян, працевлаштованих відповідно до підпункту в) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, та оплата їх праці регулюються законодавством держави, на території якої роботодавець має постійне розташування.

Виплати соціального забезпечення громадянам надаються згідно з відповідними положеннями двостороннього міжнародного договору між Договірними Сторонами про соціальне забезпечення.

Заробітна плата громадян від трудової діяльності оподатковується відповідно до положень двостороннього міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна фізичних осіб між Договірними Сторонами.

Ввезення та вивезення інструментів та обладнання, необхідних для виконання роботи на території держави іншої Договірної Сторони, що належить громадянам, працевлаштованим відповідно до підпункту в) пункту 1 статті 3 цієї Угоди, здійснюється згідно з чинним законодавством держав обох Договірних Сторін.

Громадянин, працевлаштований на підставі цієї Угоди, може переказувати в державу свого постійного проживання заробіток, одержаний від трудової діяльності, у валюті, що визначається за взаємною згодою держав Договірних Сторін, згідно з чинним законодавством держави, на території якої він працевлаштований.

1. Якщо громадянин, працевлаштований на території держави Договірної Сторони відповідно до підпунктів а) та б) пункту 1 статті 3, під час виконання роботи або у безпосередньому зв'язку з її виконанням одержить трудове каліцтво або помре внаслідок травми (виробнича травма), роботодавець зобов'язаний відшкодувати громадянинові шкоду в розмірі, в якому він (роботодавець) відповідає за шкоду згідно із законодавством держави Договірної Сторони, на території якої постійно розташований роботодавець.

2. Якщо громадянин виконував роботу згідно з підпунктами а) та б) пункту 1 статті 3 цієї Угоди на території держави однієї Договірної Сторони в умовах, внаслідок яких виникає професійне захворювання, на яке він захворів, роботодавець зобов'язаний відшкодувати громадянинові шкоду у розмірі, в якому він (роботодавець) відповідає за шкоду, згідно із законодавством держави Договірної Сторони, на території якої цей роботодавець має постійне розташування. Перше речення діє так само, коли професійне захворювання у громадянина виявиться після закінчення терміну роботи на території держави другої Договірної Сторони.

1. У разі смерті громадянина держави однієї Договірної Сторони, яка настала при виконанні ним трудових обов'язків (виробнича травма) на території держави іншої Договірної Сторони, роботодавець забезпечує перевезення тіла померлого до місця його постійного проживання і відшкодує пов'язані з цим витрати, а також витрати на перевезення його особистих речей та переказ його трудових доходів, і виплачує відшкодування та допомогу на поховання членам його сім'ї згідно із законодавством держави, на території якої постійно розташований роботодавець.

2. Роботодавець зобов'язаний негайно інформувати про смерть громадянина компетентний орган держави Договірної Сторони, на території якої виконувалась робота, та представництво держави, громадянином якої був померлий, і передати їх документи щодо факту смерті.

1. Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього повідомлення Договірних Сторін про виконання всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

2. Ця Угода укладається терміном на 3 роки і буде автоматично продовжуватися на кожний наступний рік, якщо жодна із Договірних Сторін не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення терміну дії Угоди не повідомить письмово іншу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

3. У разі припинення дії цієї Угоди дозволи на працевлаштування, видані до її розірвання, залишаються чинними до закінчення вказаних у них термінів. Трудова діяльність буде закінчена відповідно до положень цієї Угоди.

Здійснено у м.Ужгород 7 березня 1997 року в двох примірниках, кожний українською та словацькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними.