Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон

Дата підписання: 24.05.1993

Дата набуття чинності: 10.04.1994

Уряд України і Уряд Республіки Польща, які надалі іменуються "Сторони",

керуючись бажанням співробітничати в дусі добросусідства,

з метою врегулювати прийом та передачу своїх громадян, громадян третіх держав та осіб без громадянства через спільний державний кордон,

домовились про нижчевикладене:

(1) Кожна з Сторін на подання іншої Сторони без зайвих формальностей прийматиме кожну особу, яка не виконує або перестала виконувати необхідні умови в'їзду і перебування на території держави іншої Сторони, якщо буде доведено або є підстави вважати, що ця особа є громадянином держави Сторони, якій її передають.

(2) Сторона,яка передає, прийме цю особу назад на тих же умовах, якщо подальшою перевіркою буде встановлено, що під час від'їзду з території держави Сторони, яка передає, ця особа не мала громадянства держави Сторони, яка приймає.

Кожна з Сторін у випадку, коли вона має намір передати громадянина держави іншої Сторони, який за станом здоров'я потребує догляду, повідомлятиме про це іншу Сторону відповідним шляхом. Відповідь іншої Сторони про місце і термін прийому особи повинна надійти негайно, але не пізніше семи днів після отримання повідомлення.

Положення Статей 1-2 розповсюджуються на громадян третіх держав і осіб без громадянства, які постійно проживають на територіях держав Сторін.

Особи, зазначені у Статтях 1-3, прийматимуться Сторонами без зайвих формальностей, крім випадків, коли інші угоди, укладені між Сторонами, передбачають інше.

Сторони обмінюватимуться зразками документів, які можуть служити доказом громадянства держав Сторін або постійного проживання на їх територіях громадян третіх держав і осіб без громадянства.

(1) Кожна з Сторін прийматиме назад громадян третіх держав або осіб без громадянства, які з її території нелегально перетнули спільний державний кордон.

Якщо з моменту нелегального перетину такою особою спільного державного кордону пройшло не більше 48 годин, то Сторона, яка прийматиме, прийме таку особу без попередньої заяви і зайвих формальностей.

(2) В інших випадках заява про намір передати таку особу іншій Стороні повинна бути зроблена Стороною, яка передає, не пізніше 90 днів з дня нелегального перетину цією особою спільного державного кордону і містити вірогідні дані, що підтверджують факт такого нелегального в'їзду. Відповідь Сторони, яка приймає, повинна надійти не пізніше 72 годин після отримання такої заяви.

(3) У випадку, якщо пізніше буде встановлено, що громадянин третьої держави або особа без громадянства не перетинала нелегально спільний державний кордон, Сторона, що передала її, прийме назад цю особу протягом 30 днів з дня її передачі.

(1) Кожна з Сторін забезпечуватиме відповідне конвоювання видвореного з території держави іншої Сторони громадянина третьої держави або особи без громадянства по своїй території, якщо Сторона, яка передає її, зробить запит про таке конвоювання і забезпечить прийом цієї особи державою призначення або транзиту.

(2) В запиті про таке конвоювання повинні міститися особисті дані такої особи та повідомлення Сторони, яка передає, що прийом державою призначення або транзиту забезпечений, а також дані про місце, дату і час передачі.

(3) У конвоюванні, що запитується, може бути відмовлено, якщо громадянин третьої держави або особа без громадянства в державі призначення або транзиту може бути піддана переслідуванню, засуджена до смертної кари, чи її життю або свободі загрожує небезпека за ознакою раси, релігії, національності, належності до певної соціальної групи або через її політичні погляди.

(1) Компетентні органи Сторони, яка приймає, здійснюватимуть конвоювання відповідно до законодавства своєї держави.

(2) Особа, прийнята для конвоювання, може бути повернена Стороні, яка її передала, за умови з'ясування обставин, що не відповідають вимогам Статті 7 цієї Угоди.

(3) Витрати, пов'язані з конвоюванням, а також можливим поверненням особи, яку передають, несе Сторона, яка передає.

(1) Запити про конвоювання подаються і розглядаються Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Республіки Польща.

(2) У випадку відмови в конвоюванні Сторона, яка в ньому відмовляє, повідомлятиме про це іншу Сторону із зазначенням причин відмови.

(3) Компетентні органи Сторони, яка здійснює конвоювання, після отримання такого запиту забезпечать конвоювання в узгоджений термін.

Для реалізації положень цієї Угоди з української сторони Державний комітет у справах охорони державного кордону України і Міністерство внутрішніх справ України в межах своєї компетенції, а з польської сторони Міністерство внутрішніх справ Республіки Польща укладуть відповідну угоду, в якій визначать:

- органи Сторін, які здійснюють прийом, передачу та конвоювання, а також ті, що відповідають за підтвердження особи своїх громадян;

- прикордонні переходи для передачі та прийому осіб;

- необхідні документи і дані для прийому, передачі та конвоювання осіб, а також умови виконання необхідних процедур;

- способи і порядок відшкодування витрат, пов'язаних із застосуванням п.3 Статті 8 цієї Угоди.

(1) Кожна з Сторін може тимчасово припинити дію положень цієї Угоди повністю або в окремій її частині, за винятком Статей 1-3, з причин, пов'язаних з охороною громадського порядку та безпеки чи охороною здоров'я населення. Про прийняття або скасування такого рішення інша Сторона буде негайно проінформована по дипломатичних каналах.

(2) Сторони за взаємною згодою можуть вносити до цієї Угоди зміни і доповнення.

(1) Ця Угода набуває чинності на тридцятий день після того, як Сторони шляхом обміну нотами повідомлять одна одну про виконання своїх законодавчих положень, необхідних для набуття чинності цією Угодою.

(2) Ця Угода укладається на необмежений термін. Кожна з Сторін може денонсувати цю Угоду, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі. У цьому випадку Угода втрачає чинність через 30 днів після дати отримання іншою Стороною такого повідомлення.

Здійснено у м. Києві 24 травня 1993 року у двох примірниках, кожний українською та польською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.