Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Республіки Молдова, які працюють за межами кордонів своїх держав

Дата підписання: 13.12.1993

Дата набуття чинності: 25.02.1994

Уряд України та Уряд Республіки Молдова, які надалі іменуються Сторонами,

прагнучи до всебічного розвитку співробітництва в галузі трудової діяльності і соціального захисту громадян, які працюють за межами кордонів своїх держав,

домовились про таке:

Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменується Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на підприємствах, в організаціях, установах (надалі іменуються роботодавці) на умовах трудового договору (контракту) на території іншої Сторони (надалі іменується Сторона працевлаштування).

Органами, уповноваженими представляти Сторони в реалізації цієї Угоди (надалі іменуються уповноважені органи), виступають:

від України - Міністерство праці України,

від Республіки Молдова - Міністерство праці та соціального захисту Республіки Молдова.

Уповноважені органи мають право залучати компетентні органи Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.

Усі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між уповноваженими органами Сторін.

Уповноважені органи створюють робочу групу для реалізації цієї Угоди та прийняття оперативних рішень.

Регламент роботи робочої групи і положення про неї затверджуються уповноваженими органами спільно.

В'їзд працівників на територію Сторони працевлаштування, перебування та виїзд з неї здійснюється згідно з чинним на її території законодавством і міжурядовими угодами, що регулюють ці питання.

Трудова діяльність працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з працівником згідно із законодавством про працю Сторони працевлаштування. Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності і господарювання, що діють на території Сторони працевлаштування, можуть використовувати працю працівників тільки за наявності у них дозволів на працевлаштування.

У разі зміни ситуації на національних ринках праці Сторони на основі взаємної домовленості можуть вводити обмеження на прийняття працівників іншої Сторони.

Працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені законодавством про працю цієї Сторони (включаючи всі питання трудових відносин), а також послугами медичних, культурних, спортивних, оздоровчих та інших установ згідно з чинним на її території законодавством.

Трудовий стаж і стаж роботи за фахом, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на території обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони працевлаштування.

При остаточному виїзді з території Сторони працевлаштування роботодавцем видається працівникові довідка про тривалість роботи та заробітну плату за цей період (помісячно).

Сторонами визнаються видані відповідними компетентними органами Сторін в установленому порядку дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка (їх завірені копії) про рівень освіти і кваліфікації без їх легалізації.

Вікові обмеження, встановлені для прийому на роботу працівників, визначаються законодавством Сторони працевлаштування.

Соціальний захист в цій Угоді для працівників, які працюють на території Сторони працевлаштування, та членів їх сімей здійснюється на основі законодавства цієї Сторони. При цьому під соціальним захистом у цій статті розуміються всі види допомог і виплат, які надаються особам у разі захворювання, вагітності та родів, народження дитини, відпустки по нагляду за дитиною, поховання та в інших випадках.

Допомога та виплати сім'ям, пов'язані з вихованням та утриманням дітей, а також інші виплати та компенсації по підтриманню належного рівня життя виплачуються Стороною постійного проживання сім'ї працівника згідно з її законодавством.

Питання пенсійного забезпечення регулюються окремою угодою Сторін.

Сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникові шкоди внаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди і додаткових витрат внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, а також смерті потерпілого, здійснюється Стороною працевлаштування згідно з законодавством, яке поширювалось на працівника на момент одержання каліцтва або іншого ушкодження здоров'я;

б) відшкодування шкоди і додаткових витрат внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, в тому разі, якщо зазначене захворювання вперше було виявлено на території іншої Сторони.

У тому разі, коли працівник, який одержав професійне захворювання, працював в обох державах в умовах і галузях діяльності, які могли призвести до професійного захворювання, відшкодування шкоди здійснюється тією Стороною, на території якої в останній раз виконувалась зазначена робота;

в) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання, призначене однією із Сторін, при загостренні захворювання, переглядається згідно з законодавством цієї Сторони. Проте це положення не застосовується, якщо загострення пов'язане з трудовою діяльністю на підприємствах, в установах, організаціях іншої Сторони, під час якої до працівника застосовувалось законодавство цієї Сторони.

У разі втрати працездатності або смерті працівника внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з вини роботодавця останній сплачує проїзд в обидва кінці та й для супроводжуючого.

У разі припинення трудових відносин та повернення потерпілого на територію Сторони виїзду роботодавець зобов'язаний перераховувати йому кошти, які відшкодовують заподіяну здоров'ю шкоду, в розмірах, передбачених законодавством Сторони працевлаштування.

Роботодавець відшкодовує фактичні витрати на лікування та реабілітацію потерпілого відповідно до актів (рахунків), поданих державними організаціями і установами охорони здоров'я, соціального забезпечення Сторони, яка здійснює лікування і реабілітацію. Якщо права і обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, воно зобов'язане капіталізувати та внести в органи іншої Сторони, що здійснює фінансування цих виплат, суми, які підлягають виплаті у відшкодування шкоди.

Дія цієї статті поширюється і на випадки, які виникли до набуття чинності цієї Угоди.

Працевлаштування працівників можливе лише за наявності медичної довідки про відповідність стану їх здоров'я вимогам професійної діяльності. При виникненні спірних питань працівник проходить медичне переосвідчення на території Сторони працевлаштування.

Ввіз працівниками та членами їх сімей особистого майна, необхідних робочих інструментів та обладнання на територію Сторони працевлаштування, а при поверненні - на територію Сторони виїзду, а також вивіз товарів, які були придбані працівниками та членами їх сімей на трудові доходи на території Сторони працевлаштування, здійснюється в порядку, що визначається митним законодавством Сторін.

Ця Угода укладається строком на п'ять років і буде автоматично продовжуватись кожного разу на один рік, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір припинити її дію шляхом письмового повідомлення не менш ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду.

У разі припинення дії Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцями, до закінчення строку, на який вони були укладені.

За згодою Сторін у цю Угоду можуть вноситись зміни і доповнення, які оформлюються окремими протоколами.

Ця Угода набуває чинності з дня обміну нотами, якими кожна із Сторін повідомляє іншу Сторону про виконання всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Здійснено в м. Києві 13 грудня 1993 року у двох примірниках, кожен українською та румунською мовами, при цьому обидва тексти автентичні і мають однакову юридичну силу.