Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво з питань, що становлять взаємний інтерес у звязку з ядерно-технічною безпекою і радіаційним захистом

Дата підписання: 10.06.1993

Дата набуття чинності: 05.11.1993

Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина, спираючись на Спільну Декларацію від 9 червня 1993 р. про основи відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, яка відкриває можливості для широкого співробітництва обох Сторін,

заявляючи про спільну прихильність до політики нерозповсюдження ядерної зброї і зміцнення міжнародно-правових угод та міжнародних режимів, на яких базується ця політика, сповнені рішучості, у відповідності до Спільної Заяви від 20 листопада 1991 р., підписаної Головою Державного Комітету України з ядерної та радіаційної безпеки та Федеральним міністром навколишнього середовища, охорони природи і безпеки ядерних реакторів Федеративної Республіки Німеччини розвивати далі співробітництво в галузі безпеки і радіаційного захисту, враховуючи взаємні інтереси і досвід, набутий у зв'язку з Угодою від 25 жовтня 1988 р. між урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про оперативне сповіщення про ядерну аварію і обмін інформацією про ядерні установки,

усвідомлюючи, що загальний і оперативний обмін інформацією та досвідом про ядерно-технічну безпеку і радіаційний захист сприяє, зокрема, захисту населення обох країн, застосовуючи Конвенцію від 26 вересня 1986 року про оперативне сповіщення про ядерні аварії, підписану у Відні (що надалі зветься "Конвенція"),

у відповідності до принципів співробітництва в рамках Міжнародного Агентства з Атомної Енергії, домовились про таке:

Сфера дії

Ця Угода стосується ядерних установок і діяльності, що пов'язана з цими установками; під установками слід розуміти:

а) ядерні реактори, включаючи зупинені установки,

б) установки ядерного паливного циклу,

в) поводження з радіоактивними відходами,

г) транспортування і зберігання ядерного палива або радіоактивних відходів,

е) виробництво, застосування, зберігання, ліквідація і транспортування радіоізотопів.

Обмін інформацією і досвідом

(1) Договірні Сторони повідомляють одна одну про загальний розвиток мирного використання ядерної енергії, про своє законодавство з питань безпеки ядерних установок і радіаційного захисту персоналу, населення та навколишнього середовища і про адміністративний порядок видачі дозволів та здійснення нагляду.

(2) Договірні Сторони, повідомляють одна одну про досвід при будівництві, експлуатації і зупинці своїх ядерних установок, а також про заходи щодо обмеження викидів радіоактивних матеріалів і радіаційного захисту персоналу, населення та навколишнього середовища.

(3) Повідомлення у відповідності до пунктів 1 і 2 передаються періодично. У разі особливого випадку, віднесеного до 2 або вищого класу небезпеки згідно з міжнародною шкалою оцінки ядерних випадків, INES, друга Договірна Сторона буде одразу ж проінформована.

(4) Уряд Федеративної Республіки Німеччина намагатиметься за бажанням і в рамках можливостей, які існують у межах внутрішньодержавного права, надавати підтримку уряду України стосовно оцінки безпеки, ліцензування та нагляду за будівництвом, експлуатацією і зупинкою ядерно-технічних установок та при радіологічній оцінці наслідків Чорнобильської катастрофи, залучаючи німецькі консультативні та експертні організації.

Зміст фахових бесід між Договірними Сторонами і згідно зі статтею 2 передана інформація та обміняні документи можуть використовуватись без обмеження, якщо Договірна Сторона не зазначила чітко те, що вони є конфіденційними. Передача конфіденційної інформації або документів третій стороні може бути здійснена лише за взаємною згодою.

(1) Кожна Договірна Сторона призначає координатора. Обмін усіма документами і всією інформацією, які передаються в рамках співробітництва відповідно до статті 2, здійснюється через координаторів, якщо в окремому випадку неможливий інший інформаційний шлях.

(2) У разі необхідності обидва координатори можуть виступити з ініціативою проведення спільних засідань і сесій.

Договірні Сторони не пред'являють вимог компенсації витрат, які пов'язані з обміном інформацією і досвідом. Якщо надання документації пов'язане зі значними витратами і Договірна Сторона, яка її надає, заздалегідь про це повідомляє, то за попередньою домовленістю їх має взяти на себе Договірна Сторона, яка замовляє цю документацію.

Оперативне сповіщення про ядерні аварії

(1) Договірні Сторони негайно сповіщають і інформують одна одну про аварії згідно зі статтею 1 Конвенції.

(2) Інформація передається прямим шляхом згідно з положенням статті 5 Конвенції. Відповідальними органами за сповіщення є:

В Україні - Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

У Федеративній Республіці Німеччина - Федеральне міністерство навколишнього середовища, охорони природи та безпеки ядерних реакторів.

Договірні Сторони сповіщають одна одну таким же чином про незвичайні підвищені рівні радіоактивності, встановлені ними, в інших не наведених вище у статті 1 Конвенції випадках.

Заключні положення

(1) Ця Угода набуває чинності з дати, коли Договірні Сторони повідомляють шляхом нотифікації одна одну про те, що внутрішньодержавні процедури, необхідні для набуття чинності цієї Угоди, виконані. Днем набуття чинності вважатиметься день надходження останньої нотифікації.

(2) Ця Угода укладається на необмежений строк. Вона може бути денонсована кожною Договірною Стороною шляхом нотифікації. В такому випадку денонсація набуває чинності через шість місяців з дня отримання її іншою Договірною Стороною.

(3) Ця Угода втрачає чинність в той день, коли Конвенція втратить свою чинність відносно однієї з Договірних Сторін.

(4) З набуттям цією Угодою чинності Угода від 25 жовтня 1988 р. між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про оперативне сповіщення про ядерну аварію і обмін інформацією про ядерні установки втрачає свою чинність у відносинах між Україною та Федеративною Республікою Німеччина.

Вчинено у м. Києві 10 червня 1993 року у двох примірниках, кожен українською і німецькою мовами, причому обидва мають однакову силу.