Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Болгарія про приймання та передачу осіб, що перебувають на територіях обох держав нелегально

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Болгарія, іменовані надалі "Договірними Сторонами",

бажаючи розвивати співробітництво в сфері боротьби з нелегальною міграцією, полегшити приймання та передачу осіб, що незаконно в'їжджають та/або проживають на території держави однієї із Договірних Сторін,

враховуючи положення діючих для Договірних Сторін Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року та Конвенції про статус біженців, підписаної 28 липня 1951 року в Женеві, доповненої Протоколом про статус біженців, підписаним 31 січня 1967 року в Нью-Йорку,

погодилися про наступне:

Для цілей цієї Угоди, перераховані нижче терміни мають наступне значення:

1. "Іноземець" - особа, що не є громадянином ні України ні Республіки Болгарія.

2. "Віза" - відмітка, що визначає дійсний дозвіл, виданий компетентним органом держави Договірної Сторони, яка надає право особі на один чи більше в'їздів на територію держави відповідної Договірної Сторони і перебування на цій території певний строк.

3. "Дозвіл на перебування" - дійсний дозвіл, виданий компетентним органом держави Договірної Сторони, що надає право особі на перебування на території її держави і багаторазовий в'їзд на цю територію на час дії дозволу.

1. Кожна Договірна Сторона, на прохання іншої Договірної Сторони без особливих формальностей приймає особу, яка не виконує умови в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, за умови якщо встановлено, що така особа є громадянином держави запитуваної Договірної Сторони.

Таке ж правило застосовується і щодо особи, яка після в'їзду на територію запитуючої Договірної Сторони втратила громадянство запитуваної Договірної Сторони або позбавлена її громадянства на її прохання, без наявності відкритої процедури набуття громадянства запитуючої Договірної Сторони.

2. На прохання запитуючої Договірної Сторони запитувана Договірна Сторона без зволікання видає проїзні документи, необхідні для репатріації особи, що повинна бути прийнята назад.

1. Громадянство вважається встановленим при наявності дійсного національного паспорта або дійсного документа, що посвідчує особу, виданого компетентними органами держави запитуваної Договірної Сторони її громадянам.

2. У випадку, якщо запитувана Договірна Сторона не може підтвердити громадянство особи в термін, встановлений пунктом 1 Статті 9 цієї Угоди, вона приймає таку особу назад і продовжує перевірку.

3. У випадку виникнення розбіжностей між Договірними Сторонами щодо громадянства особи, або якщо її особистість не може бути встановлена, запитувана Договірна Сторона приймає особу назад при наявності:

а) національного паспорта, іншого проїзного документа або документа, що посвідчує особу, виданого компетентним органом держави запитуваної Договірної Сторони, термін дії якого минув;

б) задокументованого у встановленому порядку пояснення особи про належність до громадянства запитуваної Договірної Сторони, наданого нею компетентним органам запитуючої Договірної Сторони при можливій присутності представника компетентних органів запитуваної Договірної Сторони, і за умови визнання цього пояснення запитуваною Договірною Стороною;

в) інших доказів, що визнаються запитуваною Договірною Стороною.

4. Якщо буде встановлено, що прийнята назад особа була іноземцем до моменту залишення території держави запитуючої Договірної Сторони і стосовно неї не можна застосувати положення Статей 4 і 5 цієї Угоди, запитуюча Договірна Сторона приймає таку особу назад без зволікання.

Кожна із Договірних Сторін приймає назад без особливих формальностей іноземця, якому відмовлено в праві на в'їзд на територію держави іншої Договірної Сторони, якщо встановлено, що він прибув на територію її держави безпосередньо з території держави першої Договірної Сторони.

1. Кожна Договірна Сторона, на письмову заяву іншої Договірної Сторони, приймає назад іноземця, що прибув на територію держави запитуючої Договірної Сторони безпосередньо з території держави запитуваної Договірної Сторони і не відповідає вимогам про в'їзд або перебування, встановленим законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.

2. Кожна із Договірних Сторін, на письмову заяву іншої Договірної Сторони, приймає назад іноземця, що не відповідає вимогам про в'їзд або перебування, встановленим законодавством держави запитуючої Договірної Сторони, і який має дійсний дозвіл на перебування, дійсну візу або інший дійсний документ, виданий компетентними органами держави запитуваної Договірної Сторони, що надає особі право на в'їзд або на перебування на території держави запитуваної Договірної Сторони.

Не існує обов'язку зворотного приймання відповідно до Статей 4 і 5 цієї Угоди стосовно іноземців, що в'їхали на законних підставах на територію держави запитуючої Договірної Сторони або згодом отримали дозвіл на перебування, виданий компетентними органами держави цієї Договірної Сторони. Якщо компетентні органи обох Договірних Сторін видали в'їзну візу або дозвіл на перебування такому іноземцю, Договірна Сторона, термін візи або дозволу на перебування якого минає пізніше, приймає особу назад.

1. Відповідно до цієї Угоди кожна Договірна Сторона дозволяє транзитний проїзд іноземців через свою територію у випадку процедури в зв'язку з зворотним поверненням у третю країну або при відмові у в'їзді, якщо інша Договірна Сторона направить письмове прохання. Запитувана Договірна Сторона може висунути вимогу при транзитному проїзді через територію її держави забезпечити присутність представника компетентних органів іншої Договірної Сторони в якості супроводжуючого.

2. Запитуюча Договірна Сторона повинна забезпечити всі необхідні документи для проїзду до держави - мети поїздки.

3. Запитувана Договірна Сторона видає безкоштовно транзитну візу такому іноземцю і супроводжуючим його особам у відповідності із своїм національним законодавством.

4. Незважаючи на будь-які видані дозволи, запитуюча Договірна Сторона несе повну відповідальність за транзитний проїзд іноземця до держави - мети поїздки і приймає його назад у випадку, якщо його в'їзд у третю державу не дозволений або з якої-небудь причини його подальший проїзд виявляється неможливим.

5. Договірні Сторони прагнутимуть обмежувати транзитний проїзд іноземних громадян, яких можна безпосередньо направити в країни їхнього походження.

Відповідно до цієї Угоди запитувана Договірна Сторона може відмовити в транзитному проїзді іноземцю у випадку його повернення в третю країну або при відмові у в'їзді, якщо:

а) він становить загрозу для її національної безпеки, громадського порядку або здоров'я населення;

б) йому загрожує небезпека переслідування в державі - місці призначення - та/або в якій-небудь наступній транзитній державі з причини його/її раси, релігії, національності, політичних переконань або приналежності до певної суспільної групи.

1. Кожна Договірна Сторона відповідає на прохання про зворотне приймання і, в будь-якому випадку, не пізніше 20 днів з дати направлення прохання. Прохання про зворотне приймання може бути направлене поштою, передане безпосередньо компетентним органам держави запитуваної Договірної Сторони або направлене іншим способом.

2. Запитувана Договірна Сторона приймає особу відразу після задоволення запиту та у будь-якому випадку, не пізніше 30 (тридцяти) днів з дати прийняття позитивного рішення. За згодою Договірних Сторін цей термін може бути продовжений, якщо це необхідно для подолання можливих юридичних або інших об'єктивних перешкод.

Заява про зворотне приймання відповідно до Статті 5 цієї Угоди надається компетентним органам держави запитуваної Договірної Сторони компетентними органами держави запитуючої Договірної Сторони не пізніше 6 (шести) місяців з моменту незаконного в'їзду або з дати встановлення незаконного перебування особи на території держави запитуючої Договірної Сторони.

1. Інформація, надана іншій Договірній Стороні відносно цієї Угоди, може стосуватися тільки:

а) особистих даних про особу, а також у разі потреби, про членів її родини (прізвище, ім'я, попередні імена, псевдонім, прізвисько, прізвища та імена батьків, дата та місце народження, стать, дійсне та будь-які попередні громадянства, національність);

б) паспорта, інших проїзних документів або документа, що посвідчує особистість (номер, дата і місце видачі, назва компетентного органу, що видав документ, термін дії, територія, для якої документ є дійсним);

в) інших даних, необхідних для ідентифікації особи;

г) дозволів на перебування та віз, виданих Договірними Сторонами або третіми державами, маршруту, зупинок, проїзних квитків, пунктів пропуску через державний кордон та інших можливих даних про поїздку;

д) будь-якої інформації, що може підтвердити, що особа знаходилась на території держави однієї із Договірних Сторін;

е) даних про необхідність спеціального догляду або медичного забезпечення для літніх і хворих осіб, про працівників, що супроводжують особу, якщо забезпечений ескорт компетентними органами запитуючої Договірної Сторони.

2. Кожна із Договірних Сторін передає інформацію відповідно до пункту 1 цієї Статті іншій Договірній Стороні у відповідності зі своїм національним законодавством.

3. Жодна із Договірних Сторін не буде робити суспільним надбанням довірчу інформацію відносно даних про осіб, що підлягають зворотному прийманню або таких, що проїжджають транзитом, і не буде передавати таку інформацію третій стороні, за винятком випадків, коли вона попередньо одержала на це згоду Договірної Сторони, що надала таку інформацію.

1. Транспортні витрати відповідно до Статей 2, 4 і 5 цієї Угоди, у тому числі витрати відповідно до пункту 4 Статті 3, приймає на себе запитуюча Договірна Сторона до кордону держави запитуваної Договірної Сторони.

2. Транспортні та інші витрати в зв'язку з транзитним перевезенням особи відповідно до Статті 7 цієї Угоди та осіб, що супроводжують її до кордону держави - мети поїздки, приймає на себе запитуюча Договірна Сторона, включаючи витрати, що витікають зі зворотного транспортування.

1. Після набрання чинності цією Угодою Договірні Сторони повідомляють одна одній дипломатичними каналами про компетентні органи, що відповідають за її виконання, а також їх адреси та іншу інформацію, що полегшує зв'язок між ними. Договірні Сторони інформують одна одну про зміни, що стосуються цих органів.

2. Компетентні органи Договірних Сторін приймають рішення по всім практичним питанням, необхідним для виконання цієї Угоди.

Положення цієї Угоди не торкаються прав і зобов'язань Договірних Сторін, що витікають з інших міжнародних договорів, учасниками яких вони є.

1. Ця Угода набуває чинності після закінчення 30 (тридцяти) днів з моменту одержання по дипломатичних каналах останнього письмового повідомлення про виконання Договірними Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності цієї Угоди.

2. Кожна із Договірних Сторін може тимчасово призупинити, частково або повністю, за винятком Статті 2, дію цією Угоди з причин, пов'язаних з захистом державної безпеки, громадського порядку або здоров'я населення, письмовим повідомленням про це дипломатичними каналами іншій Договірній Стороні. Призупинення набирає чинності з дати одержання повідомлення або з іншої, вказаної у повідомленні, дати. Договірні Сторони інформують одна одну дипломатичними каналами про поновлення дії Угоди.

3. За взаємною згодою Договірними Сторонами до тексту Угоди можуть бути внесені зміни. Будь-яка зміна набирає чинності відповідно до встановленої пунктом 1 цієї Статті процедури.

4. Ця Угода укладається на невизначений термін. Кожна Договірна Сторона може припинити дію цієї Угоди письмовим повідомленням про це дипломатичними каналами іншій Договірній Стороні. Угода втрачає чинність по закінченню 30 (тридцяти) днів після дати одержання письмового повідомлення іншою Договірною Стороною.

Здійснено в м. Софія 4 вересня 2001 року в двох оригінальних примірниках, кожний з яких українською, болгарською та російською мовами, причому всі тексти автентичні. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди, текст російською мовою буде мати перевагу.