Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням греко-католицької релігійної громади "Преображенська" м. Ужгорода щодо офіційного тлумачення статті 98,

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Яценка Станіслава Сергійовича

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням греко-католицької релігійної громади "Преображенська".

Заслухавши суддю-доповідача Розенка Віталія Івановича та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Понад 300 років у м. Ужгороді існує греко-католицька релігійна громада. На її кошти була побудована Преображенська церква, яка в 1962 році перейшла у власність держави. Рішенням Закарпатського облвиконкому від 4 жовтня 1991 року вона передана православному конфесійному об'єднанню. Це рішення за позовом греко-католицької громади 7 квітня 1994 року Вищим арбітражним судом України було визнано недійсним, що 3 березня 1995 року підтверджено постановою його наглядової колегії. За протестом Голови Вищого арбітражного суду України президія суду 25 липня 1995 року скасувала попередні рішення і відмовила у позові про визнання недійсним рішення облвиконкому з мотивів пропуску строків позовної давності.

Враховуючи вкладені кошти на будівництво та багаторічне користування церквою, греко-католицька громада вважає, що Преображенська церква повинна бути у її власності. З огляду на це громада не погодилась з рішенням президії Вищого арбітражного суду від 25 липня 1995 року і звернулась до Конституційного Суду з проханням дати тлумачення зазначених, норм Арбітражного процесуального кодексу України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону.

2. Вивчення поданих матеріалів, суті проблеми та фактичних обставин справи засвідчує, що в даному разі йдеться не про обмеження конституційного права людини і громадянина на свободу світогляду і віросповідання шляхом неоднозначного застосування законів, а про майнову міжконфесійну колізію.

Гарантії і принципові механізми реалізації цього права, декларованого у статті 35 Конституції України, містяться в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року. Зокрема визнано, що релігійні організації як юридичні особи користуються правами, несуть обов'язки та вирішують майнові питання відповідно до чинного законодавства. У разі прийняття державним органом рішення з питань володіння та користування культовими будівлями і майном воно може бути оскаржене до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційна норма та правові приписи в їх сукупності забезпечують судовий захист порушених інтересів у цій сфері суспільного життя.

3. Невизнання греко-католицькою громадою м. Ужгорода рішення Вищого арбітражного суду не має ознак конституційного спору. Очевидною є незавершеність акту правового врегулювання по суті конкретного спору по вертикалі. Автори подання не використали можливості звернутися до Генерального прокурора України, якому надано право приносити у пленум Вищого арбітражного суду України протест на постанову, прийняту його президією.

Перевірка можливих порушень норм Арбітражного процесуального кодексу України, допущених Головою Вищого арбітражного суду, недотримання встановленого порядку поновлення строку позовної давності та інших фактичних обставин справи, про що клопочуть автори, конституційного звернення, до компетенції Конституційного Суду України не належить.

Не вбачаються також підстави для офіційного тлумачення окремих норм Арбітражного процесуального кодексу України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, оскільки у конституційному зверненні не наведені факти їх неоднозначного застосування під час вирішення питання щодо спірної культової споруди.

4. Таким чином, конституційне звернення не відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України", а порушені у ньому питання є не підвідомчими Конституційному Суду України.

Керуючись статтями 147, 150 Конституції України, пунктами 2 і 3 статті 45, статтями 42, 50 та 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням греко-католицької релігійної громади "Преображенська" м. Ужгорода щодо офіційного тлумачення статті 98, частини четвертої статті 104 та статей 112-114 Арбітражного процесуального кодексу України, частини п'ятої статті 1 та частини другої статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" за його невідповідністю вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України" та непідвідомчістю Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.