Щодо надходженням до Вищого адміністративного суду України листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі "Гаврилов проти України", яке набуло статусу остаточного

У зв'язку з надходженням до Вищого адміністративного суду України листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі "Гаврилов проти України" (заява № 11691/06), яке 16 травня 2017 року набуло статусу остаточного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу адміністративних судів на таке.

Цим рішенням визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що відмови Вищого адміністративного суду України розглянути касаційну скаргу заявника порушили його право на доступ до суду.

Про викладене повідомляється у порядку інформування та для врахування при здійсненні судочинства.

За інформацією, наданою Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, найближчим часом автентичний переклад цього рішення буде надруковано у збірнику нормативно-правових актів "Офіційний вісник України" та розміщено на сайті Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua).

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних судів

У грудні 2004 року заявник звернувся до Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону (далі - місцевий суд) із цивільним позовом про перерахунок та стягнення заборгованості пенсійних виплат. Рішенням місцевого суду у задоволенні позову заявника було відмовлено. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення місцевого суду без змін.

17 жовтня 2005 року заявник оскаржив рішення місцевого суду в касаційному порядку, однак Вищий адміністративний суд України (далі - В АСУ) залишив касаційну скаргу заявника без руху для усунення недоліків поданої ним скарги до 01 листопада 2005 року.

27 жовтня 2005 року ВАСУ отримав касаційну скаргу заявника із додатками, датовану 24 жовтня 2005 року.

07 листопада 2005 року ухвалою ВАСУ касаційну скаргу було повернуто заявнику у зв'язку з невиправленням недоліків касаційної скарги протягом встановленого судом строку та визнано такою, що не була подана. 10 листопада 2005 року ВАСУ постановив ухвалу про залишення тієї самої касаційної скарги заявника без розгляду, але у зв'язку з пропущенням строку на касаційне оскарження.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що він був позбавлений доступу до суду у зв'язку з безпідставною відмовою ВАСУ розглянути його касаційне -скаргу. Заявник також скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, що провадження у його справі було несправедливим в цілому, зокрема через те, що національні суди, як стверджувалось, припустилися помилки в оцінці фактів і застосуванні норм законодавства. Крім того, заявник скаржився, що був позбавлений можливості користуватися власним майном (перерахована пенсія), і посилався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, що він зазнав дискримінації, оскільки його пенсія була нижчою, ніж у деяких інших пенсіонерів, звільнених із Збройних Сил України у запас.

Розглянувши скаргу заявника щодо позбавлення доступу до суду Європейський суд вказав, що відмова ВАСУ у розгляді касаційної скарги спочатку у зв'язку з невиконанням ухвали від 17 жовтня 2005 року, а потім через неподання заявником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, незважаючи на те, що ВАСУ вже надав заявникові додатковий строк для подання такої скарги, перешкодила ефективному здійсненню права заявника на розгляд в судовому порядку його адміністративного позову. У зв'язку з цим Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Інші скарги заявника Європейський суд визнав неприйнятними та відхилив у зв'язку з необґрунтованістю.

"1. Оголошує прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливої відмови Вищого адміністративного суду України у доступі до суду, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статі 6 Конвенції;

3. Постановляє, що

(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(i) 1 500 (одна тисяча п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись:

(ii) 13 (тринадцять) євро судових та інших витрат, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявнику;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".