Про визнання недійсним та скасування пункту Постанови КМ України № 1783 від 20.11.2003 р. "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян"

Вищий адміністративного суду України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Лиски Т.О.,

Мироненка О.В.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Єрко С.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним та скасування пункту 2 Постанови № 1783 від 20.11.2003 р. "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" (далі – Постанова),

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що пунктом 2 Постанови середньомісячна заробітна плата по України у галузях економіки зменшена до 306,45 грн. Вказував на те, що відповідно до показників Держкомстату України у 2002 році середньомісячна заробітна плата по Україні у галузях економіки складала 376.45 грн. На його думку, при перерахунку призначеної йому пенсії був зменшений її розмір. Вважав, що оскаржуваним пунктом Постанови порушено його право на отримання пенсії у повному обсязі, тому просив суд його скасувати.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 Постанови погоджена пропозиція Державного комітету статистики та Пенсійного фонду щодо застосування під час перерахунку пенсій відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон) показника середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 гривні.

Згідно ч. 2 ст. 43 Закону для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

На виконання Закону пунктом 3 Постанови доручено Державному комітетові статистики, Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Пенсійному фонду розробити і до 1 січня 2004 р., (до набрання чинності цим Законом) затвердити методику визначення показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Середня заробітна плата за 2002 рік визначалася Держкомстатом з урахуванням всіх складових заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки України. З даної заробітної плати не сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду у зв'язку з перебуванням цих осіб на спрощеній системі оподаткування (платники фіксованого сільськогосподарського податку, підприємства торгівлі та сфери послуг, що є платниками єдиного податку та фіксованого податку, особи, що придбали спеціальний торговий патент). Такі категорії осіб сплачують внески до Пенсійного фонду менші, ніж рівень внесків з мінімальної заробітної плати.

Таким чином, фактичний розмір середньої заробітної плати, з якої справляються пенсійні внески, є меншим, ніж відповідний статистичний показник.

Тому, Постановою передбачено використовувати для перерахунку раніше призначених пенсій показник середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 грн.

Висновок суду про те, що оскаржуваний пункт Постанови був прийнятий на виконання Закону і він не суперечить Конституції України та законам України, відповідає фактичним обставинам справи.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

З врахуванням того, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, відповідно до статті 224 КАС України ці рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року і ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.