Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів

Вивчення матеріалів справ, порушених за позовами прокурорів, показало, що арбітражні суди при застосуванні деяких норм чинного законодавства припускаються помилок, на необхідність усунення яких ВАСУ неодноразово звертав увагу арбітражних судів.

При вирішенні питання про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, арбітражний суд повинен дослідити, чи вживались позивачем заходи щодо зменшення розміру збитків.

17 жовтня 1991 року внаслідок дорожньо-траспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки ЗІЛ-138, який належить Тлумацькому підприємству.

Вироком суду від 17.03.92 водія, винного у скоєнні аварії, було засуджено, а позов Тлумацького підприємства про стягнення 11963 крб. збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, на прохання позивача залишено без розгляду. У вересні 1992 року до радгоспу "Устянський" як володільця джерела підвищеної небезпеки заявлено позов про стягнення 57 тис.крб. збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля внаслідок аварії. Рішенням від 26.10.92 арбітр Пилипчак Б.І. задовольнив позов повністю, посилаючись на те, що з часу скоєння аварії ціни на запчастини, вузли, агрегати, необхідні для ремонту пошкодженого автомобіля і вартість ремонтних робіт різко зросли.

Оскільки підприємство не довело, що за час, який минув від дати аварії до подання позову, воно не могло приступити до ремонта автомобіля з неналежних від підприємства причин, вимагати відшкодування збитків у сумі, яка майже в 5 разів перевищує первісно визначену, позивач не вправі через невжиття заходів до зменшення розміру збитків. До того ж в матеріалах справи відсутнє обгрунтування зазначених у розрахунку позову цін, документи, які б свідчили, що саме і в якому обсязі пошкоджено (справа N 1649-6 арбітражного суду Тернопільської області; аналогічна справа N 533/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

2. Невиконання установою банку наказу арбітражного суду про стягнення грошових сум з боржника через його неплатоспроможність не є підставою для звернення кредитора з повторним позовом про той же предмет і з тих же підстав.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного Калуським льонозаводом з селянським господарством "Орендний колектив села Середня", останній повинен був передати заводу 3 автомобілі КАМАЗ, за що покупець оплатив господарству 7184 тис.крб. У зв'язку з тим, що продавець не виконав свого зобов'язання передати автомобілі, завод звернувся з позовом до нього про стягнення оплаченої суми. Арбітражний суд 29.09.92 задовольнив цей позов, але через відсутність коштів на рахунку продавця наказ арбітражного суду виконаний не був.

В листопаді 1992 року прокурор Калуського району в інтересах льонозаводу звертається до селянського господарства з позовом про передачу автомобілів в натурі на тій підставі, що наказ арбітражного суду з попередньої справи невиконаний. Рішенням від 22.12.92 арбітр Круглова О.М. задовольнила і другий позов, зобов'язавши продавця передати автомобілі покупцеві. При цьому не враховано, що за умов стягнення вартості автомобілів попереднім рішенням позивач міг звертатись до арбітражного суду лише з заявою про зміну способу виконання рішення від 29.09.92 (ст.121 АПК ), а не з вимогою про передачу майна в натурі (справа N 842/2 арбітражного суду Івано-Франківської області).

3. Позовна давність застосовується арбітражним судом незалежно від заяви сторін (ст.75 Цивільний кодекс України).

26 травня 1991 року внаслідок дорожньо-траспортної пригоди був пошкоджений автомобіль ГАЗ-3102 Івано-Франківського педінституту. Позов до винуватця аварії - колгоспу ім.Лесі Українки про стягнення збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, подано до арбітражного суду 08.06.92 без клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності. Арбітр Шпилька М.М. задовольнила вимоги позивача, не обговорюючи питання про додержання строку позовної давності (справа N 533/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

4. При розгляді справи, пов'язаної з витребуванням майна з чужого незаконного володіння (ст.144 Цивільний кодекс України), в рішенні слід зазначати лише найменування майна та місце його знаходження.

Рішенням від 28.07.92 арбітр Хитрич В.С. зобов'зав колгосп "Дружба" протягом місяця передати фірмі "Надія" незаконно вилучені в неї швейні машинки, про що повідомити арбітражний суд, а в разі невиконанання цієї вимоги, зазначено в резолютивній частині рішення, стягнути з колгоспу "Дружба" вартість машинок у розмірі 11312 крб.

Таке рішення протирічить вимогам ст.ст.84 і 121 АПК. Відповідно до ст.84 АПК в резолютивній частині рішення зі спору про передачу майна повинно зазначатись лише про вилучення майна (його найменування і місцезнаходження).

Стягнення вартості майна в разі неможливості вилучення його в натурі - це заміна способу виконання рішення, про що повинна виноситись ухвала, як цього вимагає ст.121 АПК (справа N 1129 арбітражного суду Житомирської області).

5. Провадження у справі не може бути припинене з підстав, не передбачених ст.80 АПК.

Прокурор Городенківського району в інтересах спілки селян "Покуття" і колгоспу "Перемога" звернувся з позовами про стягнення з Городенківського цукрозаводу вартості зданого цукрового буряка. Провадження у справах арбітром Шпилькою М.М. було припинене з тих підстав, що позивачі не є державними підприємствами.

При цьому не враховано, що ст.80 АПК вміщує вичерпний перелік підстав припинення провадження у справах, а тому, оскільки позовні матеріали були прийняті арбітражним судом до свого провадження, спори підлягали вирішенню по суті (справи NN 257/3, 258/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

6. Перерахування претензійної суми боржником в межах строків встановлених для розгляду претензії, тягне за собою припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 АПКУ, а не відмову в позові.

Тернопільська міська лікарня 04.06.91 звернулась до Тернопільського профучилища N 4 з претензією про відшкодування 135 крб. витрат на лікування хворого. Училище перерахувало зазначену суму 13.06.91, а 26.11.91 прокурор м.Тернопіль в інтересах лікарні звернувся до арбітражного суду з позовом про стягнення з училища боргу. Рішенням від 06.01.92 арбітр Колубаєва В.О. відмовила у позові, посилаючись на перерахування боргу.

В даному випадку слід було провадження у справі припинити на підставі п.1 ст.80 АПК, оскільки спір врегульовано самими сторонами, а тому він не підлягав вирішенню арбітражним судом (справа N 14/2 арбітражного суду Тернопільської області).

7. Ухвала про залишення позову без розгляду підлягає перевірці в порядку нагляду за правилами розділу XII АПК.

Ухвалою від 23.07.92 арбітр Шпилька М.М. на підставі п.5 ст.81 АПК залишила без розгляду позов прокурора м.Івано-Франківськ в інтересах Івано-Франківського педінституту про стягнення 47 тис.крб. з колгоспу ім.Лесі Українки 14.08.92 всупереч вимогам ст.101 АПК України позивач звернувся до арбітражного суду з листом, в якому просив поновити провадження у справі і до якого приклав необхідні документи.

Заступник голови арбітражного суду Цюх Г.З. винесла ухвалу від 28.08.92 про поновлення провадження у справі і призначення її до розгляду, що не відповідає вимогам ст.108 АПК, оскільки за наслідками перевірки рішення, ухвали в порядку нагляду приймається мотивована постанова.

Крім цього поновлення провадження у справі відповідно до вимог АПК припустиме лише в одному випадку - зупинення провадження (ст.79 АПК). Коли ж підстав для скасування ухвали про залишення позову без розгляду немає, позивачеві слід вдруге звернутись з тим самим позовом на загальних підставах (справа N 533/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

8. Підставою залишення позову без розгляду може бути невиконання позивачем тільки тих вимог арбітражного суду, які викладені у відповідній ухвалі.

При розгляді справи про стягнення неустойки з малого підприємства "Україна" на користь УВТК треста "Херсонбуд" було встановлено, що за адресою, зазначеною в позовній заяві, відповідача немає. Арбітр Янковська І.Є. оголосила перерву в засіданні арбітражного суду і в усній формі доручила позивачеві уточнити адресу малого підприємства. Оскільки позивач у наданий йому триденний строк не виконав доручення арбітра, справу було залишено без розгляду.

В даному випадку дії арбітра не відповідають вимогам п.5 ст.81 АПК, згідно з яким підставою для залишення позову без розгляду є неподання позивачем витребуваних арбітражним судом матеріалів.

Ухилення позивача від вчинення дій, покладених на нього арбітражним судом, не є підставою для залишення позову без розгляду, а відповідальність за таке ухилення обмежена вимогами п.5 ст.83 АПК. Крім того арбітром не додержано процесуальної форми щодо покладення на позивача обов'язку розшуку відповідача, а усне доручення арбітра не може вважатись офіційною вимогою (справа N 229/3 арбітражного суду Херсонської області).

9. Якщо позовні матеріали повернуті прокурору, який звертався з позовом в інтересах підприємства чи організації, оскаржити це повернення вправі прокурор, а не позивач.

Листом від 24.01.92 арбітр Ємленінова З.І. повернула прокурору Балтського району Одеської області позовний матеріал про стягнення з заводу скловиробів 1401 крб. на користь торгбази "Укрторгбудматеріали". Позивач - торгбаза - оскаржив дії арбітра, внаслідок чого позовний матеріал був прийнятий до провадження і спір вирішено по суті.

Оскільки позовна заява підписана прокурором і поверталась йому оскаржити дії арбітра повинен був прокурор, а не база, в інтересах якої подано позов. В тому випадку, коли база вважала за необхідне захистити свої законні інтереси, їй слід було звернутись з цим же позовом на загальних підставах. Наполягати на вирішенні спору по суті позивач вправі лише якщо відповідно до ч.3 ст.29 АПК прокурор відмовився від позову (справа N 105/4 арбітражного суду Херсонської області).