Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини шостої статті 41 Конституції України та деяких норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича - суддя-доповідач,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини шостої статті 41 Конституції України та деяких норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Розенка В.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Предметом уваги Президента є питання можливості та доцільності позасудової конфіскації предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.

Підставою для апелювання до Конституційного Суду України з проханням дати офіційне тлумачення частини шостої статті 41 Конституції України та деяких статей Кодексу України про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України автор подання вважає те, що зазначені положення Конституції та галузевих кодексів допускають неоднакове їх тлумачення. Стверджується також, що виключно судовий порядок конфіскації штучно розриватиме встановлений законом процес провадження у справах про адміністративні правопорушення, зумовлюватиме зволікання з їх розглядом, не сприятиме боротьбі з порушенням правил про митні, валютні операції, а також норм законодавства про охорону природи, підприємництво тощо.

2. Вивчення матеріалів подання свідчить, що суть викладеної проблеми стосується не майна як об'єкта судового дослідження і не організаційних форм, тактики чи процесуальної технології реалізації правозастосовними органами своїх повноважень. Йдеться перш за все про конституційне право громадян, яке є гарантією усіх інших прав і повинно бути забезпечено засобами правосуддя.

В розділі II Конституції України, присвяченому правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина, у статті 41 зазначено, що "право приватної власності є непорушним", а "конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду". Тобто встановлено чіткий безальтернативний імператив, за яким примусова зміна майнового становища будь-якого власника, в тому числі шляхом конфіскації, яка виокремлена з інших юридичних процедур, може бути здійснена лише за рішенням суду.

3. Ознайомлення з практичною діяльністю міністерств і відомств, уповноважених реагувати на адміністративні правопорушення, підтверджує, що всі вони на даний час дотримуються ідентичної правової позиції, а саме - судової процедури конфіскації майна. Свої дії, пов'язані з вилученням, арештом предметів, які були знаряддям, засобом скоєння чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, розглядають як превентивний процесуальний захід забезпечення провадження у таких справах та подальшої конфіскації цих предметів за судовими рішеннями, які мають наслідком обернення майна у власність держави.

Так, Пленум Верховного Суду України постановою від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначив: судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини шостої статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду. Таку орієнтацію підтверджено і у виданні "Правові позиції Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ". (Київ, Юрінком, 1998 рік).

Окрім того, Верховний Суд України, Міністерство юстиції України та Державна митна служба України 8 серпня 1996 року затвердили і надіслали підпорядкованим органам Тимчасовий порядок провадження та розгляду справ про порушення митних правил, де підкреслено, що відповідно до статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду.

За ініціативою Генерального прокурора України Залізничний районний суд м. Києва 19 червня 1997 року визнав незаконним та скасував лист Державної податкової адміністрації України від 21 січня 1997 року, в якому підпорядкованим органам пропонувався порядок конфіскації майна, що суперечив вимогам частини шостої статті 41 Конституції України.

На запит Конституційного Суду України Державна митна служба України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет лісового господарства України письмово повідомили, що, вирішуючи питання про конфіскацію предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, їх органи на місцях керуються вимогами частини шостої статті 41 Конституції України і такі адміністративні справи направляють на розгляд судів. Отже, після прийняття Конституції України між органами внутрішніх справ, судовими, митними, податковими та іншими державними органами при застосуванні конфіскації як адміністративного стягнення розбіжностей немає. Зазначене свідчить, що у матеріалах конституційного подання не міститься правового обгрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні частини шостої статті 41 Конституції України та деяких норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини шостої статті 41 Конституції України та деяких норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - в зв'язку з невідповідністю подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.