Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 74 народних депутатів України про визнання Постанови Верховної Ради України "Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000 року Голови Верховної Ради України О.М. Ткаченка та Першого заступника Голови Верховної Ради України А.І. Мартинюка" від 21 січня 2000 року такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною)

Конституційний Суду України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича - суддя-доповідач,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 74 народних депутатів України про визнання Постанови Верховної Ради України "Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000 року Голови Верховної Ради України О.М. Ткаченка та Першого заступника Голови Верховної Ради України А.І. Мартинюка" від 21 січня 2000 року N 1396-XIV (назва за текстом подання) такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Заслухавши суддю-доповідача Розенка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Під час розгляду Конституційним Судом України на пленарному засіданні конституційних подань 57 та 69 народних депутатів України щодо конституційності "актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні "Українського дому" 21 січня та 1 лютого 2000 року" представник суб'єктів конституційних подань заявив клопотання про витребування у Верховної Ради України Постанови "Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000 року Голови Верховної Ради України О.М. Ткаченка та Першого заступника Голови Верховної Ради України А.І. Мартинюка" від 21 січня 2000 року (далі - Постанова).

Клопотання було задоволено. Учасники конституційного провадження ознайомилися з названою Постановою і виклали свої позиції. Представники суб'єктів конституційних подань висловили припущення стосовно її фальсифікації, що, на їх думку, потребує відповідного дослідження та визнання Постанови неконституційною. Вони також заявили усне клопотання, яке Судом було відхилено, про приєднання до матеріалів справи ще одного конституційного подання 74 народних депутатів України - "Доповнення до конституційного подання від 25 січня 2000 року про визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні "Українського дому" 21 січня 2000 року". В ньому знову йдеться про неконституційність Постанови, на підставі якої О.М. Ткаченко та А.І. Мартинюк були відсторонені від ведення пленарних засідань Верховної Ради України.

У конституційному поданні використано аргументи, які вже наводились під час пленарного засідання Конституційного Суду України. Йдеться, зокрема, про те, що: Постанова не була підписана відповідною посадовою особою і не зареєстрована як правовий акт; її проект не було роздано народним депутатам України для ознайомлення, а їх підписи сфальсифіковані з допомогою копіювальної та розмножувальної техніки кольорового друку; аркуші з підписами народних депутатів мають назви, які не збігаються з назвами Постанови. В Постанові також "не зазначено, від ведення пленарного засідання саме якого органу чи організації відсторонюються ці посадові особи". Тому, зроблено висновок у поданні, ця Постанова "не має жодних юридичних наслідків для О.М. Ткаченка", оскільки "ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази".

27 червня 2000 року Конституційний Суд України прийняв Ухвалу про припинення провадження у справі за конституційними поданнями 57 та 69 народних депутатів України щодо "визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні "Українського дому" 21 січня та 1 лютого 2000 року за непідвідомчістю порушених у них питань Конституційному Суду України.

Таким чином, в Ухвалі висловлено позицію Суду і щодо питання, про яке йдеться у конституційному поданні. Вона полягає в тому, що з'ясовувати наявність правопорушень з боку народних депутатів України і давати їм оцінку мають право лише правоохоронні органи та суди загальної юрисдикції. А визначення відповідності будь-яких актів Верховної Ради України нормам її Регламенту, який не є законом, за відсутності порушень конституційних процедур їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності до компетенції Конституційного Суду України не належить (пункт 6 мотивувальної частини Ухвали) .

2. Колегія суддів Конституційного Суду України ухвалою від 11 липня 2000 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 74 народних депутатів України на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" за непідвідомчістю Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

На основі викладеного, керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 74 народних депутатів України про визнання Постанови Верховної Ради України "Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000 року Голови Верховної Ради України О.М. Ткаченка та Першого заступника Голови Верховної Ради України А.І. Мартинюка" від 21 січня 2000 року такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" за непідвідомчістю Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.