Про визнання неправомірними рішення і подання Вищої ради юстиції України, Указу Президента України, та відшкодування моральної шкоди

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді Фадеєвої Н.М., суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., при секретарі: Капустинському М.В., розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Вищої ради юстиції України та представника Президента України Крижанівської Інни Миколаївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2005 року, у справі за позовом Ф.В.А. до Вищої ради юстиції, Президента України, третя особа - управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, про визнання неправомірними рішення і подання Вищої ради юстиції України, Указу Президента України, та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А:

Ф.В.А. звернувся до суду із позовом до Вищої ради юстиції України, Президента України, третя особа - управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, в якому просив визнати неправомірними рішення Вищої Ради юстиції N 819 від 2 жовтня 2002 року щодо внесення подання Президенту України про звільнення його з посади голови Мелітопольського міського суду Запорізької області і подання N 280/53-01 від 14 жовтня 2002 року, та Указ Президента України N 1042/2002 від 15 листопада 2002 року про звільнення його з посади голови суду, та стягнути моральну шкоду з Вищої ради юстиції України в розмірі 5000 грн. та з Президента України - в розмірі 1500грн. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що Вища рада юстиції України не мала законних підстав для внесення подання Президенту України стосовно його звільнення з посади голови Мелітопольського міського суду на підставі звернень народного депутата України К.О.В., судді Мелітопольського міського суду Лащенко Н.В. та діловода суду Левандовської О.М., та що на підставі незаконного рішення Вищої ради юстиції України було видано Указ Президента України про звільнення його з посади голови Мелітопольського міського суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2005 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними рішення Вищої ради юстиції України N 819 від 2 жовтня 2002 року щодо внесення подання Президенту України про звільнення Ф.В.А. з посади голови Мелітопольського міського суду та подання за N 280/53-01 від 14 жовтня 2002 року. Визнано неправомірним Указ Президента України N 1042/2002 від 15 листопада 2002 року про звільнення Ф.В.А. з посади голови Мелітопольського міського суду Запорізької області. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Вища рада юстиції України просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2005 р., ухвалу апеляційного суду Київської області від 13.09.2005 р. та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Вказує, що згідно Конституції України та Закону України "Про Вищу раду юстиції" внесення подання Президенту України щодо звільнення судді з адміністративної посади належить до компетенції Вищої ради юстиції України.

В касаційній скарзі представник Президента України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 131 Конституції України, ст. 27 Закону України "Про Вищу раду юстиції", ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" Вища рада юстиції України наділена повноваженнями вносити подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення судів з їх посад.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" не передбачено, що до повноважень Вищої ради юстиції належить внесення подання щодо звільнення з адміністративної посади судді.

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Судом встановлено, що позивач в 1995 році був обраний головою Мелітопольського міського суду Запорізької області.

Рішенням Вищої ради юстиції N 819 від 02 жовтня 2002 року було вирішено внести подання Президенту України про звільнення позивача з посади голови Мелітопольського міського суду за неналежне виконання службових обов'язків та порушення законів при здійсненні правосуддя, перевищення повноважень голови суду.

Головою Вищої ради юстиції було направлено Президенту України відповідне подання за N 280/53-01 від 14 жовтня 2002 року про звільнення Ф.В.А. з посади голови Мелітопольського міського суду

Указом Президента України N 1042/2002 від 15 листопада 2002 року позивача було звільнено з зазначеної посади на підставі ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України".

Статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про судоустрій України" голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону, в частині 5 якої передбачено, що голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції. Також в ній зазначено, що призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог цієї статті не допускається.

Тобто, в статті 24 зазначеного Закону відсутній порядок реалізації Вищою радою юстиції права на ініціювання питання саме звільнення суддів.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону Вища рада юстиції приймає такі акти як подання про звільнення суддів з посади.

Також п. 1 ч. 1 ст. 30 цього Закону передбачено, що до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися народний депутат України, що і було підставою для винесення Вищою радою юстиції оспорюваного позивачем рішення та подання.

Тобто, Вища рада юстиції лише вносить подання до компетентного органу стосовно звільнення судді з адміністративної посади, а такі її дії не передбачають обов'язкового наслідку звільнення, оскільки дане питання відноситься до компетенції Президента.

Згідно п. 23 ст. 106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку. Порядок утворення судів визначено в зазначеній вище статті 20 Закону України "Про судоустрій України".

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про судоустрій України" голова суду (крім голови Верховного Суду України) призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Жодним нормативним актом не передбачено обмежень дій Президента України у здійсненні ним повноважень щодо утворення судів.

За таких обстав колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, однак судами були порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Вищої Ради юстиції України та представника Президента України Крижанівської Інни Миколаївни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2005 року скасувати.

В задоволенні позову Фоміна Віктора Анатолійовича до Вищої Ради юстиції, Президента України, третя особа - управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, про визнання неправомірними рішення Вищої Ради юстиції України N 819 від 2 жовтня 2002 року та подання N 280/53-01 від 14 жовтня 2002 року, Указу Президента України N 1042/2002 від 15 листопада 2002 року про звільнення Ф.В.А. з посади голови Мелітопольського міського суду Запорізької області, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.