Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича про офіційне тлумачення положень статей 55, 63 Конституції України, статті 20 Цивільного кодексу України щодо їх реалізації в частинах першій, другій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - доповідача,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича про офіційне тлумачення положень статей 55, 63 Конституції України, статті 20 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356) щодо їх реалізації в частинах першій, другій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35-37, ст. 446).

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Громадянин Заїченко Володимир Георгійович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 55, 63 Конституції України, статті 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо їх реалізації у частинах першій, другій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) стосовно права або обмеження права громадян самостійно обирати "бажаний" суд та словосполучення "інтереси конкретної особи", застосованого у частині другій статті 19 КАС України.

Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Конституції України, статті 20 ЦК України суб'єкт права на конституційне звернення мотивує різним розумінням їх судами України, що спричинило, на його думку, проблеми у практичній реалізації приписів частин першої, другої статті 19 КАС України.

В обґрунтування неоднозначності застосування положень статті 19 КАС України автор клопотання посилається на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2005 року, 18 червня 2007 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2007 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2005 року позовну заяву Заїченка В.Г. до Генерального прокурора України щодо зобов'язання виконати вимоги статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України стосовно заяви від 19 листопада 2005 року, в якій позивач повідомив про факт повалення 18 липня 2005 року конституційного ладу в Україні, передано на розгляд Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. В зазначеній ухвалі суддя посилається на те, що адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача відповідно до частини другої статті 19 КАС України. Крім того, Заїченко В.Г. звертався до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Вищої ради юстиції про визнання противоправною його дискримінації відповідачем при перевірці скарги. Ухвалою цього суду від 18 червня 2007 року позовну заяву та матеріали до неї позивачу також повернуто на підставі частини другої статті 19 КАС України.

Також громадянин Заїченко В.Г. послався на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2007 року у справі за його позовом до Вищої ради юстиції про визнання неправомірними дій Вищої ради юстиції, зобов'язання вчинити нею певні дії, стягнення на його користь суми за завдану моральну шкоду з огляду на порушення суддею Уханенко С.А. присяги. Зазначеною ухвалою йому повернуто позовну заяву відповідно до частини першої статті 19 КАС України.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 3 лютого 2009 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод ( стаття 94) ; у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) .

Проте суб'єкт права на конституційне звернення не навів обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень статей 55, 63 Конституції України, статті 20 ЦК України, частин першої, другої статті 19 КАС України та прикладів неоднозначного застосування їх приписів, а додані до конституційного звернення ухвали не підтверджують неоднозначного їх застосування судами України.

Крім того, твердження про неоднозначність застосування спірних положень КАС України зводяться до незгоди автора клопотання з рішеннями судів щодо підсудності, однак ці питання згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належать до юрисдикції Конституційного Суду України, який не наділений повноваженнями щодо перевірки законності, обґрунтованості прийнятих судами загальної юрисдикції рішень і правильності застосування ними норм законодавства, а також повноваженнями щодо перевірки правильності визначення підсудності та зміни підсудності по конкретній категорії справ (стаття 150 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України") .

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційне звернення не відповідає вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", порушені в ньому питання непідвідомчі Конституційному Суду України, тому підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 14, 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича про офіційне тлумачення положень статей 55, 63 Конституції України, статті 20 Цивільного кодексу України щодо їх реалізації в частинах першій, другій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.