Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 21, ст.252) із змінами за станом на 12 листопада 1996 року.

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка Олександра Миколайовича та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Вищий арбітражний суд України у конституційному поданні порушує питання про офіційне тлумачення статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і просить дати висновки щодо:

- форми визначення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, способу їх доведення до відома підприємств, установ, організацій;

- обов'язковості здійснення відрахувань до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) залежно від обставин, через які інвалід не працює на даному підприємстві, в установі, організації, і обов'язковості нарахування пені за несвоєчасне відрахування коштів до відділень Фонду;

- права Фонду та його відділень подавати до арбітражного суду позови про стягнення коштів та пені.

Суб'єкт конституційного подання вважає, що практична необхідність у з'ясуванні і роз'ясненні названих статей обумовлена недостатнім законодавчим врегулюванням правового механізму реалізації приписів, які містяться у нормах цих статей, та неузгодженістю їх вимог з іншими законодавчими актами України. Така практична необхідність, як пояснюється у конституційному поданні, виникла у зв'язку з розв'язанням арбітражними судами спорів за позовами відділень Фонду про стягнення заборгованості з відрахувань на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової, професійної реабілітації та про стягнення пені за несвоєчасне внесення цих відрахувань.

2. Аналіз нормативних документів, якими регулюються зазначені вище правовідносини, свідчить про наявність серед них, крім відповідних спеціальних законів, підзаконних нормативних актів органів державної виконавчої влади. Це насамперед стосується Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" від 3 травня 1995 року N 314 (Збірник постанов Уряду України, 1995, ст. 181), якою було затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, та наказу Фонду України соціального захисту інвалідів, Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів" від 18 вересня 1996 року N 56/75/196/82.

З матеріалів конституційного подання випливає наявність певних суперечностей між нормами вищеназваних підзаконних актів органів виконавчої влади та положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про Державний бюджет України на 1998 рік", спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів в Україні.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України віднесено офіційне тлумачення Конституції України та законів України, а не усунення суперечностей у нормативних положеннях підзаконних актів органів виконавчої влади.

3. Відповідно до статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Цією ж статтею Закону встановлено вимоги до змісту конституційного подання, в тому числі до правового обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні.

Крім того, як передбачає стаття 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України. У конституційному поданні Вищого арбітражного суду України відсутнє належне обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України та відповідних законів України, а усунення прогалин у нормах законів, про які йдеться в поданні, є прерогативою законодавчого органу, а не Конституційного Суду України.

4. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних звернень (подань) своєю ухвалою від 9 червня 1998 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 45, 50 та 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.