Про рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 року N 50 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад"

Рішенням Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р. N 1-рп/2007, оприлюдненим 23 травня 2007 р., визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

У зв'язку з цим склалася ситуація, за якої ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України) встановлено лише порядок і суб'єктів ініціювання питання про призначення та звільнення голови суду, його заступника, внесення подання та надання рекомендації щодо їх призначення та звільнення і прямо не передбачено суб'єкта, який призначає суддів на посади голови, заступника голови суду та звільняє з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України). Згідно з цією нормою закону питання щодо призначення судді на посаду голови, заступника голови суду, а також звільнення його з цієї посади мають вирішувати Рада суддів України, Голова Верховного Суду України, рада суддів спеціалізованого суду, голова вищого спеціалізованого суду.

Конституцією та чинними законами України Президент України, Верховна Рада України, Вища рада юстиції, інші органи державної влади та їх посадові особи не наділені повноваженнями щодо призначення судді на адміністративну посаду та звільнення його з такої посади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України також рекомендовано Верховній Раді України в законодавчому порядку невідкладно врегулювати питання про призначення судді на посаду голови, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. Однак станом на 31 травня 2007 р. цього зроблено не було.

Разом з тим 1 червня 2007 р. закінчувалися повноваження більше ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції. Зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання могло призвести до дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже, - до зниження рівня захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, погіршення стану правосуддя в державі.

З огляду на це Рада суддів України 31 травня 2007 р. прийняла рішення N 50 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад", яким вирішила до врегулювання вказаного питання в законодавчому порядку призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України).

Постановляючи своє рішення, Рада суддів України виходила з того, що вона як вищий у період між з'їздами суддів України орган суддівського самоврядування за згаданих обставин є єдиним повноважним суб'єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад у судах. Правовою основою такого висновку став системний аналіз чинного законодавства України (ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 14, ст. 17, ч. 5 ст. 20 (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України), п. 10 ч. 1 ст. 28, п. 9 ч. 1 ст. 41, п. 6 ч. 1 ст. 50, статті 102, 103, п. 4 ч. 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій України", рішень Конституційного Суду України (від 16 жовтня 2001 р. N 14-рп/2001, від 7 квітня 2004 р. N 9-рп/2004 і від 16 травня 2007 р. N 1-рп/2007, а також положень міжнародно-правових актів з питань судоустрою (рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 р. N (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", Європейська хартія про Закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 р., "Основні принципи незалежності судових органів", схвалені резолюціями від 29 листопада 1985 р. N 40/32 і від 13 грудня 1985 р. N 40/146 Генеральної Асамблеї ООН).

Рада суддів України також врахувала, що Конституційний Суд України, постановляючи Рішення від 16 травня 2007 р.,, взяв до уваги висновок експертів Ради Європи від 19 грудня 2002 р. щодо Закону України "Про судоустрій України" стосовно підбору суддів на адміністративні посади та положення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. N 361/2006, в якій передбачається запровадити порядок, за яким адміністративні посади в судах займатимуть судді, призначені органами суддівського самоврядування.

З'їзд суддів України відзначає, що рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50 було широко обговорено суддями України і підтримано ними. Про це свідчать численні рішення рад суддів областей, конференцій суддів відповідних судів, зборів суддів місцевих та апеляційних судів з цього питання.

Виходячи з викладеного, з'їзд суддів України вважає рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50 таким, що базується на положеннях Конституції та законів України, правових принципах організації діяльності судів, здійснення суддівського самоврядування та відповідає світовим і європейським стандартам судоустрою. У ньому максимально повно відображено порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, передбачений Законом України "Про судоустрій України" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р..

За вказаних вище обставин це рішення було своєчасним і обумовлювалося гострою потребою запобігти дезорганізації судової системи, не допустити порушення прав і свобод людини в державі та інших негативних наслідків.

Призначення Радою суддів України у короткий строк відповідно до встановленого порядку понад 200 суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції дозволило забезпечити належний рівень організації діяльності судів, запобігти посиленню залежності судів та суддів від інших державних органів і посадових осіб, не допустити непроцесуального втручання в їх діяльність зі здійснення правосуддя.

З'їзд суддів України також відзначає, що питання про призначення суддів на посади голови, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад у законодавчому порядку не врегульовано і на даний час.

Низка рішень, ухвалених народними депутатами України 30 травня і на початку червня 2007 р., з питання про призначення суддів на посади голови, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад не можуть братися до уваги, оскільки вони ухвалені у не передбачений Конституцією України спосіб та містять положення, які прямо суперечать конституційним приписам щодо організації діяльності державної, у тому числі судової, влади в Україні.

Ухвалений народними депутатами України такий документ, як Постанова Верховної Ради України від 30 травня 2007 р. N 1098-V Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад", не узгоджується з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно з яким питання судоустрою (до яких відповідно до Закону України "Про судоустрій України" належить і питання призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад) має бути вирішено не підзаконним актом, яким є Постанова Верховної Ради України, а виключно законами України.

Не має правових наслідків і такий ухвалений народними депутатами України акт, як Постанова Верховної Ради України від 1 червня 2007 р. N 1118-V "Про Заяву Верховної Ради України з приводу спроби присвоєння Радою суддів України владних повноважень щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад", якою визнано нечинними порядок призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад, затверджений рішенням Ради суддів України від 31 травня 2007 р., та всі рішення Ради суддів України про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з таких посад, прийняті відповідно до цього порядку. Конституція та закони України не відносять до компетенції як окремих народних депутатів України, так і Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні підтвердження чинності чи визнання нечинними рішень Ради суддів України або інших органів суддівського самоврядування. Згідно з ч. 6 ст. 116 Закону України "Про судоустрій України" рішення Ради суддів України може бути скасоване лише з'їздом суддів України.

Цим документом також установлено, що строк повноважень голів, заступників голів судів, який станом на 16 травня 2007 р. закінчився, продовжується до 1 серпня 2007 р. Такий припис з огляду на статус документа, в якому він передбачений, також не може мати жодних правових наслідків.

З'їзд суддів України відзначає, що віднесення до повноважень Вищої ради юстиції вирішення питання про призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад суперечило б низці положень Конституції (зокрема, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 131) та законів України.

Конституційний Суд України неодноразово формулював правові позиції, відповідно до яких повноваження Вищої ради юстиції вичерпно встановлені Конституцією України, і законодавче регулювання діяльності цього конституційного органу може здійснюватися тільки в межах конституційно визначеної його компетенції (наприклад, Рішення від 21 травня 2002 р. N 9-рп/2002, що до повноважень Вищої ради юстиції не належить навіть вирішення питань про внесення подань відповідним суб'єктам щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та про звільнення їх з цих посад (п. 8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2001 р. N 14-рп/2001.

Віднесення до повноважень Вищої ради юстиції вирішення питання про призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад не відповідало б конституційним принципам незалежності суддів і самостійності судів, призвело б до посилення залежності судів та суддів, до створення додаткових передумов для втручання в організацію діяльності судів та розгляд судових справ.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 130 Конституції України, статтями 102, 103, 112, 115, 116 Закону України "Про судоустрій України", усвідомлюючи свою відповідальність перед народом України, відстоюючи принцип самостійності судів і незалежності суддів, VIII (позачерговий) з'їзд суддів України В И Р І Ш И В:

1. Визнати рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад" таким, що базується на положеннях Конституції та законів України, правових принципах організації діяльності судів та здійснення суддівського самоврядування.

2. Доручити Раді суддів України продовжувати призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в установленому нею порядку до належного законодавчого врегулювання цього питання.

3. Доручити Раді суддів України разом з Верховним Судом України розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення Конституції та законів України щодо судоустрою (у тому числі щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад), судочинства та статусу суддів.

4. Копію цього рішення направити Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Вищій раді юстиції, Міністерству юстиції України, Генеральній прокуратурі України, Державній судовій адміністрації України, Голові Верховного Суду України, головам вищих спеціалізованих та апеляційних судів, радам суддів спеціалізованих судів.

5. Оприлюднити це рішення в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на Раду суддів України.