Ухвала Конституційного суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності, Конституції України (конституційності) положень статті 9 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", пунктів 1, 3, 4, 5, 9 Постанови Верховної Ради України "Про порядок висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий.

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича - суддя-догювідач,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 9 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", пунктів I, З, 4, 5, 9 Постанови Верховної Ради України "Про порядок висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання".

Заслухавши суддю-доповідача Костицького М.В. і дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 53 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 9 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23 вересня 1997 року N 539/97-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 49, ст. 299; 1998 р., N 45, ст. 271; 2002 р., N 48, ст. 361) (далі - Закон), пунктів 1, 3, 4, 5, 9 Постанови Верховної Ради України "Про порядок висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання" від 3 липня 2003 року N 1022-IV (Голос України, 2003 р., 24 липня) (далі - Постанова).

Народні депутати України вважають, що положення Закону і Постанови "суперечать статтям 15, 17, 19, 23, 34, 92 Конституції України, низці зазначених у конституційному поданні законів України", підкреслюючи при цьому, що "розгляд справи щодо конституційності зазначених положень правових актів Верховної Ради України викликано необхідністю у забезпеченні виконання основоположних принципів Конституції України з організації діяльності органів державної влади утвердження її відкритості та прозорості, додержання прав громадян на інформацію, розвитку демократії в Україні, а також розв'язання важливих для суспільства та держави проблем виключно у правовий спосіб".

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 25 лютого 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Стаття 9 Закону встановлює, що порядок і форми обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масової інформації (виконання державного замовлення) визначаються окремою Постановою Верховної Ради України на кожну поточну сесію Верховної Ради України. Пункти 1, 3, 4 Постанови встановлюють відповідно завдання Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Національній телекомпанії України, Національній радіокомпанії України щодо порядку висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання. Пункт 5 Постанови передбачає особисту відповідальність керівників зазначених вище органів за невиконання її пунктів 1, 3, 4, а пункт 9 - заслуховування звітів керівників цих органів про хід виконання Постанови.

За змістом статті 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якщо один із суб'єктів права на (конституційне подання, визначених у статті 40 цього Закону, вважає, що правові акти, зазначені в пункті 1 статті 13 цього Закону і якими встановлено повноваження названих органів, не відповідають Конституції України. Але при цьому, відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України", у конституційному поданні має бути правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень).

4. У конституційному поданні зазначається, що "положення Постанови суперечать низці приписів Конституції України, і ці конституційні приписи дослівно переписані. Але при цьому відсутні аргументи наявності суперечності положень Постанови приписам, наприклад, статті 34 Конституції України, якими встановлюється, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша), що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб - на свій вибір (частина друга), оскільки ці приписи стосуються прав людини і громадянина, а не повноважень конституційних органів державної влади. Не наведено також аргументів наявності суперечності положень Постанови приписам статті 15 Конституції України, а саме першій її частині, якою проголошується, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, оскільки саме діяльність Верховної Ради України найбільше і найповніше демонструє політичну та ідеологічну багатоманітність в Україні. Не обгрунтовано і не підкреслено, якому із шести приписів статті 17 Конституції України суперечать положення Закону і Постанови.

Суб'єкт права на конституційне подання порушує також питання про відсутність у Законі норм про порядок висвітлення діяльності Верховної Ради України та про невідповідність положень Постанови законам України "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", "Про поставки продукції для державних потреб". Проте перше з порушених питань може бути ініційоване самим суб'єктом права на конституційне подання, оскільки згідно з частиною першою статті 93 Конституції України народним депутатам України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, а друге - законність актів органів державної влади - відповідно до статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Таким чином, конституційне звернення не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України", що згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження.

5. Крім того, зазначена Постанова обмежена в часі періодом тривалості четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання, яка завершилася 16 січня 2004 року. Отже, її дія на цьому вичерпана.

За змістом статей 150, 152 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності лише чинних актів органів, визначених у пункті 1 частини першої статті 150 Основного Закону України.

Оскільки в конституційному поданні порушено питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України, дія якої вичерпана, його розгляд не підвідомчий Конституційному Суду України, що згідно з пунктом З статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" також є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 14, 39, 40, 45, 50, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 9 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", пунктів 1, 3, 4, 5, 9 Постанови Верховної Ради України "Про порядок висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання" на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність цього подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.