Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV (Голос України, 2003 р., 27 грудня).

Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 52 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням визнати неконституційною Постанову Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV (далі - Постанова) в частині попереднього схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України та направлення його до Конституційного Суду України. Неконституційність Постанови суб'єкт права на конституційне подання вбачає в тому, що було порушено встановлену Конституцією України процедуру розгляду проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" та ухвалення відповідного рішення.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 16 лютого 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. У конституційному поданні зазначається, що проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" був підготовлений 233 народними депутатами України, поданий ними до Верховної Ради України 4 вересня 2003 року і зареєстрований за N 4105 (далі - Законопроект N 4105), який було доопрацьовано Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України (далі - Тимчасова спеціальна комісія).

Під час доопрацювання, на думку суб'єкта права на конституційне подання, текст Законопроекту N 4105 було змінено, що призвело до суттєвих відмінностей як редакційного, так і змістовного характеру від первинного тексту, і він не є "аутентичним текстом законопроекту, поданого до Верховної Ради України у свій час належним суб'єктом подання законопроекту". 3 огляду на це народні депутати України вважають, що авторами доопрацьованого Законопроекту N 4105 є вже не 233 народних депутати України, а Тимчасова спеціальна комісія в особі її членів.

Автори конституційного подання стверджують, що подання до Верховної Ради України Законопроекту N 4105 здійснено не суб'єктом законодавчої ініціативи, передбаченим статтею 154 Конституції України, а Тимчасовою спеціальною комісією, яка не має такого статусу. У конституційному поданні зазначається, що вона не могла діяти як самостійний суб'єкт правотворчості.

4. Розглядаючи ці та інші порушені у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

4.1. Тимчасову спеціальну комісію було утворено Постановою Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України" від 26 грудня 2002 року N 381-IV (з наступними змінами).

Пунктом 5 цієї Постанови Тимчасовій спеціальній комісії Верховна Рада України доручила доопрацювати, зокрема, Законопроект N 4105.

Суб'єкт права на конституційне подання не оспорює конституційність факту і мети утворення Тимчасової спеціальної комісії, а навпаки, стверджує, що вона "цілком правомірно була створена". Автори конституційного подання не погоджуються лише зі змістом поправок, внесених Тимчасовою спеціальною комісією до Законопроекту N 4105, вказуючи при цьому на відмінності між первинним текстом Законопроекту N 4105 і текстом, схваленим Верховною Радою України.

Відповідно до статті 159 Конституції України Конституційний Суд України дає висновки лише щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України її статтям 157 і 158. Вирішення питань стосовно узгодженості чи неузгодженості пропозицій, внесених Тимчасовою спеціальною комісією до Законопроекту N 4105, з тими чи іншими положеннями його первинного тексту, які не зазнали змін у процесі доопрацювання законопроекту, не належить до повноважень Конституційного Суду України і не може розглядатися як обгрунтування неконституційності Постанови в частині схвалення Законопроекту N 4105.

4.2. Суб'єкт права на конституційне подання наголошує на тому, що після доопрацювання Тимчасовою спеціальною комісією Законопроекту N 4105 його автором стала ця Комісія.

Конституційний Суд України виходить з того, що на висновок до Суду надійшов законопроект, підготовлений 233 народними депутатами України і зареєстрований у Верховній Раді України за N 4105. Після одержання на нього Висновку Конституційного Суду України від 5 листопада 2003 року N 2-в/2003 за дорученням Верховної Ради України Законопроект N 4105 був доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією, схвалений Верховною Радою України і за її дорученням був направлений Головою Верховної Ради України до Конституційного Суду України. Іншого законопроекту, за іншим реєстраційним номером Конституційний Суд України не одержував. Тому наведене твердження суб'єкта права на конституційне подання не може розцінюватись як підстава для відкриття конституційного провадження у справі, так само як і обгрунтування народними депутатами України твердження, що Тимчасова спеціальна комісія стала суб'єктом подання законопроекту до Верховної Ради України.

4.3. У конституційному поданні стверджується, що статтями 154-159 Конституції України не передбачено процедури доопрацювання законопроектів про внесення змін до Конституції України, в тому числі повторного направлення того самого законопроекту до Конституційного Суду України. Його автори викладають перелік етапів процедури внесення змін до Конституції України, що можна розцінювати як їхнє власне бачення шляхів розв'язання цієї проблеми. Проте запровадження такої процедури може бути реалізовано народними депутатами України в порядку законодавчої ініціативи. Пропозиції з цього питання не є правовим обгрунтуванням їхніх тверджень про неконституційність Постанови, а отже, підставою для відкриття конституційного провадження у справі.

4.4. Автори конституційного подання зазначають, що Верховна Рада України, направивши до Конституційного Суду України Законопроект N 4105 з поправками до нього, порушила Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98, оскільки висновок Конституційного Суду України на законопроект про внесення змін до Конституції України має надаватися "до його розгляду Верховною Радою України на своєму пленарному засіданні". А в дійсності Законопроект N 4105 було направлено до Конституційного Суду України для надання висновку "після його розгляду Верховною Радою України".

У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення йдеться про те, що у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він "приймається" Верховною Радою України за умови "наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України". Тобто мається на увазі надання висновку Конституційним Судом України на законопроект з уже внесеними поправками, після чого він не "розглядається", як стверджують автори конституційного подання, а вже "приймається" Верховною Радою України.

У такому разі положення статті 159 Конституції України щодо розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України за наявності висновку Конституційного Суду України необхідно розглядати у взаємозв'язку з положеннями статті 155 Конституції України як про його схвалення, так і прийняття. На наступній черговій сесії парламенту він може бути прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Внесення поправок до таких законопроектів має свої особливості, а саме: незалежно від того, пропонується поправки народними депутатами України безпосередньо на пленарному засіданні чи, як у розглядуваному випадку, Тимчасовою спеціальною комісією, вони мають бути оцінені парламентом на пленарному засіданні на предмет їх прийнятності, тобто схвалені або відхилені.

Наведена в конституційному поданні інтерпретація Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98 не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо, відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.