Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки

1. Схвалити Концепцію Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки (далі - Концепція), що додається.

2. МОН разом з Національною академією наук та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції і до 1 липня 2004 р. подати Кабінетові Міністрів України проект Державної науково-технічної програми "Ресурс" - науково-технічної складової Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям за погодженням з МНС і Держнаглядохоронпраці внести до 1 січня 2004 р. зміни до галузевих та регіональних програм, розроблених на здійснення заходів із забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, з урахуванням положень Концепції.

4. Мінекономіки, МОН, іншим центральним органам виконавчої влади під час формування бюджетних запитів на 2004 і наступні роки враховувати потребу в коштах на фінансування розроблення та виконання науково-технічної і галузевих складових Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки.

5. Мінфіну, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на 2004 і наступні роки передбачати в межах реальних можливостей кошти, необхідні для розроблення і виконання науково-технічної, галузевих та регіональних складових Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки.

Цю Концепцію розроблено з метою визначення основних засад, принципів формування, пріоритетів та ключових завдань Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки (далі - Програма).

Забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки, запобігання виникненню аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру є складовою створення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності кожної особи зокрема і суспільства в цілому, а отже, невід'ємною частиною державної політики національної безпеки і державного будівництва.

Аналіз причин виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру за останні роки показав, що майже у половині випадків (48 відсотків) вони мають технічний характер (незадовільний технічний стан споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, їх значна зношеність унаслідок закінчення нормативного строку експлуатації - нормативного ресурсу). За підрахунками спеціалістів, спрацювання зазначених об'єктів у різних галузях економіки становить 50-70 відсотків і має тенденцію до зростання.

Через складний економічний та фінансовий стан більшості суб'єктів господарської діяльності, значне подорожчання будівництва і введення в експлуатацію нових об'єктів, високу вартість і трудомісткість їх заміни практично припинилося оновлення основних фондів. Капітальний і поточний ремонт споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж проводиться нерегулярно, внаслідок чого зростає спрацьованість цих об'єктів, ступінь їх небезпеки та імовірність виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру, а витрати на аварійно-відбудовні роботи у 2-3 рази перевищують розрахункові витрати на проведення зазначених ремонтів.

Унаслідок припинення оновлення зазначених об'єктів особливої актуальності набуває питання управління експлуатаційним строком їх надійного та безпечного використання шляхом визначення залишкового ресурсу і встановлення нових строків експлуатації, що перевищують передбачені проектною та експлуатаційною документацією, а також обов'язкових умов здійснення експлуатації в цей період.

На сьогодні в Україні розроблено ряд державних, галузевих і регіональних програм, прийнято нормативно-правові акти щодо забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, визначено центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання у зазначеній сфері. Однак при цьому охоплюються лише окремі напрями забезпечення технологічної безпеки, у повному обсязі програми не виконуються, а центральні і місцеві органи виконавчої влади та їх відповідні підрозділи діють розрізнено, дублюючи один одного.

Отже, проблема забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки зводиться до таких аспектів:

дотримання прийнятого у державі рівня економічної та техногенної безпеки шляхом створення єдиної державної системи забезпечення експлуатаційної надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, удосконалення відповідної законодавчої бази;

запобігання руйнуванню або зупиненню особливо важливих об'єктів, використання яких обумовлено інтересами держави, та об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, що цілком або значною мірою вичерпали нормативний ресурс;

прогнозування та визначення залишкового ресурсу для проведення модернізації, реконструкції та продовження строку експлуатації зазначених об'єктів або прийняття рішення про їх оновлення.

За оцінкою спеціалістів, технічний стан споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж в основних галузях економіки досяг критичної межі, що загрожує її сталому функціонуванню, підвищує імовірність виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Технічний стан об'єктів теплової та електроенергетики також оцінюється фахівцями як украй незадовільний. Близько 75 відсотків енергоблоків ТЕС відпрацювали свій ресурс або наблизилися до його повного вичерпання. Гідротурбінне устаткування більшості гідростанцій Дніпровського каскаду експлуатується у важких режимах 25-50 років, відпрацювало свій нормативний ресурс і потребує термінової заміни. Викликає занепокоєння технічний стан гребель і гідротехнічних споруд Дніпровського каскаду. Деяке устаткування на атомних електростанціях, у тому числі елементи та системи, важливі для забезпечення їх безпеки, працює на межі закінчення експлуатаційного строку використання. 50 тис. кілометрів ліній електропередачі, що введені в експлуатацію до 1970 року, потребують негайної заміни.

Більшість нафтопроводів та газопроводів експлуатуються в Україні понад 25 років. Зокрема, без оновлення в умовах так званого агресивного середовища використовується обладнання нафтогазодобувної, нафтопереробної та хімічної промисловості, трубопровідного транспорту, що призводить до аварій і відмов унаслідок механічних пошкоджень і посилення корозії.

Особливе занепокоєння викликає технічний стан мостових споруд. Сьогодні в країні експлуатується понад 28 тис. залізничних та автомобільних мостів. При цьому 14 відсотків залізничних мостів перебувають у незадовільному технічному стані, близько 2 відсотків - потребують негайного капітального ремонту чи реконструкції. Не відповідають правилам експлуатації 46 відсотків автомобільних мостів загального користування та 72 відсотки - комунальних. Погіршення умов експлуатації прискорює процес руйнування залізобетонних конструкцій мостів.

В Україні лише на об'єктах базових галузей експлуатується понад 35 млн. тонн несучих металевих і понад 250 млн. куб. метрів залізобетонних конструкцій, значна частина яких вичерпала свій ресурс. Близько 30 відсотків будівельних металевих конструкцій експлуатується без належного догляду вже понад 30 років, а близько 5 відсотків - понад 50 років. Більшість цих конструкцій потребує термінового ремонту.

Майже 40 тис. будинків (4 відсотки житлового фонду країни) віднесено до категорії ветхих та аварійних, тобто потребує невідкладного ремонту і відселення. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство.

Повністю вичерпали нормативний ресурс 24,4 тис. кілометрів (30 відсотків), а в аварійному технічному стані перебуває 17,2 тис. кілометрів водопровідних мереж. Незадовільний технічний стан цих мереж призводить до значних втрат питної води, які становлять до 30 відсотків загального обсягу її подачі (понад 12 млн. куб. метрів за добу). У найгіршому технічному стані перебувають каналізаційні мережі та системи теплопостачання великих промислових центрів. Близько 37 тис. кілометрів комунальних водопровідно-каналізаційних мереж визнаються аварійними.

У зв'язку з цим під час розроблення Програми треба взяти до уваги необхідність першочергового забезпечення надійної і безпечної експлуатації об'єктів, від яких залежить задоволення базових потреб життєдіяльності країни або які становлять підвищену техногенну та екологічну небезпеку. До них, зокрема, належать:

об'єкти атомної, тепло- і гідроенергетики;

магістральні трубопроводи, об'єкти нафтогазодобувної, нафтопереробної і хімічної промисловості;

залізничні та автодорожні мости і тунелі;

будівельні конструкції та гідротехнічні споруди;

інженерні мережі комунального господарства та об'єкти житлового фонду;

рухомий склад залізниць та міського електротранспорту;

обладнання металургійної промисловості тощо.

Також під час розроблення Програми треба взяти до уваги необхідність усунення основних факторів, що призвели до погіршення технічного стану зазначених об'єктів, а саме:

ослаблення механізмів державного регулювання у сфері забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж унаслідок довготривалої структурної перебудови економіки та адміністративної реформи;

недосконалість нормативно-правової бази, системи нормування, стандартизації та технічного регулювання у зазначеній сфері;

недостатнє виконання або зволікання з виконанням комплексних запобіжних заходів, спрямованих на підтримання в належному технічному стані зазначених об'єктів їх власниками, проведенням поточного та капітального ремонту;

низька технологічна дисципліна проведення робіт, нехтування вимогами законодавчих та інших нормативно-правових актів, стандартів і технічних регламентів, проектної та експлуатаційної документації;

припинення виконання заходів, передбачених державними програмами в частині забезпечення надійності і безпечної експлуатації, оновлення промислових об'єктів, споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, унаслідок ускладнення їх фінансування.

Існуюча система забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж має певні недоліки, які призводять до подальшого погіршення їх технічного стану, а також до неефективного використання коштів, у тому числі державного та місцевих бюджетів, що виділяються для здійснення запобіжних заходів. Це, зокрема:

відсутність системного підходу до розв'язання проблеми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки на основі єдиної концептуально узгодженої та науково обґрунтованої державної політики у зазначеній сфері на національному, галузевому, регіональному і об'єктовому рівні;

наявність розбіжностей у законодавчих та інших нормативно-правових актах, якими регулюються зазначені питання у різних галузях економіки, в частині забезпечення єдності принципів проведення цієї роботи та вжиття відповідних запобіжних заходів, а також неврахування змін, що сталися в економіці та у сфері повноважень органів виконавчої влади за останні 12 років;

відсутність належної координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також наукових установ та організацій у зазначеній сфері;

законодавча неврегульованість питань, пов'язаних із системою, порядком та умовами визначення залишкового ресурсу і продовження проектного строку експлуатації для більшості об'єктів, а також із встановленням відповідальності власників цих об'єктів за дотримання передбаченого нормативною, проектною та експлуатаційною документацією режиму їх експлуатації, підтримання належного технічного стану;

нездійснення заходів, визначених державними галузевими програмами, унаслідок надання переваги вирішенню більш широких фахових питань і недостатності фінансування.

Неприпустимість подальшого зниження рівня безпеки та зменшення тривалості роботи життєво важливих об'єктів економіки унаслідок експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, які працюють на межі вичерпання свого ресурсу і становлять потенційну небезпеку для життя та діяльності людей, відсутність системного підходу до розв'язання зазначеної проблеми, а також ускладнення фінансування оновлення цих об'єктів зумовлюють необхідність розроблення комплексної Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки.

Програмою повинні передбачатися чітко сформульовані цілі та конкретні заходи щодо удосконалення організаційної системи, нормативно-правового та методичного забезпечення проведення робіт з підвищення надійності і безпечності експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж на національному, галузевому, регіональному і об'єктовому рівні, проведення постійного моніторингу стану об'єктів, планових запобіжних заходів, а також прогнозування та визначення залишкового ресурсу для здійснення їх модернізації, реконструкції та продовження строку експлуатації або прийняття рішення про оновлення, підвищення ефективності витрачання передбачених на зазначені цілі коштів тощо.

Виконання Програми, розробленої з урахуванням вимог цієї Концепції, дасть можливість заощадити кошти державного та місцевих бюджетів і кошти суб'єктів господарської діяльності, які сьогодні спрямовуються на аварійно-відбудовні роботи та ліквідацію наслідків аварій, соціальний захист потерпілих, досягти ефективного їх спрямування і збалансування в результаті удосконалення нормативно-правового та методичного забезпечення цієї діяльності.

Під час обговорення протягом 2002-2003 років проекту Концепції в центральних органах виконавчої влади найбільше заперечень викликали її положення про галузевий рівень Програми. Не всі з них вважають необхідним розроблення галузевих складових Програми, мотивуючи це фактичним дублюванням заходів, уже визначених іншими державними галузевими програмами.

Завданням Концепції є визначення шляхів комплексного розв'язання проблеми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки та у науково-технічній сфері.

Програма, розроблена з урахуванням вимог цієї Концепції, складатиметься з трьох самостійних складових частин - науково-технічної, галузевої та регіональної. Усі пов'язані з ними заходи повинні забезпечуватися відповідним економічним обґрунтуванням та фінансовою підтримкою з боку держави.

У межах науково-технічної складової передбачається розроблення Державної науково-технічної програми "Ресурс", метою якої є формування на національному рівні єдиної концептуально узгодженої та науково обґрунтованої державної політики щодо забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж.

Зазначеною програмою повинні бути охоплені такі напрями щодо вдосконалення існуючої системи забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж:

оцінка стану законодавства, науково-методичного та інформаційного забезпечення робіт у зазначеній сфері, визначення пріоритетних напрямів і завдань відповідних наукових досліджень;

створення методології єдиної системи оцінки надійності і безпечного стану споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, яка включає сукупність суб'єктів цієї діяльності, а також норм, правил, методик, умов, критеріїв і процедур провадження зазначеної діяльності;

розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів, що встановлюють правовідносини між суб'єктами регулювання у зазначеній сфері, а також нових норм, правил, стандартів і технічних регламентів, що визначатимуть кількісні та якісні показники стану надійності і безпеки, вимоги до організації та порядку провадження цієї діяльності;

розроблення методології створення державного реєстру об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності використання яких зумовлене інтересами держави, та систем проведення моніторингу їх технічного стану;

розроблення теорії і наукових основ нормування безпеки, методів, критеріїв та правил розрахунку нормативного ресурсу об'єктів довготривалої експлуатації;

створення системи, порядку, методів оцінки та умов визначення залишкового ресурсу і продовження проектного строку експлуатації об'єктів, а також створення правової і нормативної бази для обґрунтування продовження нормативного ресурсу;

створення єдиної системи підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фахівців з питань забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, оцінки та діагностики технічного стану об'єктів;

розроблення засобів і систем неруйнівного контролю та технічної діагностики;

розроблення методології формування та супроводження галузевих і регіональних складових Програми;

створення банків даних про фізико-механічні властивості конструкційних матеріалів та їх деградацію під час тривалої експлуатації;

розширення міжнародного співробітництва та використання світового досвіду у зазначеній сфері тощо.

У межах галузевої складової Програми передбачається розроблення галузевих програм відповідними центральними органами виконавчої влади, на які покладається здійснення заходів щодо реалізації державної політики із забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж у певній галузі.

Галузевими програмами з урахуванням заходів, визначених Державною науково-технічною програмою "Ресурс", повинні бути охоплені такі напрями щодо вдосконалення існуючої галузевої системи забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж:

аналіз галузевої нормативно-правової бази у сфері забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, розроблення та удосконалення відповідних галузевих норм, правил, стандартів, технічних регламентів тощо;

удосконалення галузевої системи регулювання та контролю господарської діяльності у зазначеній сфері;

проведення паспортизації небезпечних об'єктів, споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, ведення галузевої частини державного реєстру об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності використання яких зумовлене інтересами держави, тощо;

проведення моніторингу технічного стану зазначених об'єктів;

розроблення технічних та організаційних заходів щодо зниження рівня небезпеки діючих об'єктів, проведення планових запобіжних заходів, поліпшення умов експлуатації з метою стримування процесів старіння та пом'якшення їх впливу на ресурс використання цих об'єктів;

прогнозування та визначення залишкового ресурсу об'єктів для проведення модернізації, реконструкції та продовження строку експлуатації або прийняття рішення про виведення їх з експлуатації чи оновлення;

розроблення галузевої складової системи підготовки та перепідготовки фахівців з питань експлуатації, оцінки та продовження ресурсу використання зазначених об'єктів;

розширення міжнародного співробітництва та використання світового досвіду на галузевому рівні у зазначеній сфері тощо.

У межах регіональної складової Програми передбачається розроблення місцевими органами виконавчої влади і затвердження регіональних програм відповідними органами місцевого самоврядування, на які покладається здійснення заходів щодо реалізації державної політики із забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Регіональними програмами з урахуванням заходів, визначених Державною науково-технічною програмою "Ресурс", повинні бути охоплені такі напрями щодо вдосконалення існуючої регіональної системи забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж:

удосконалення регіональної системи регулювання та контролю господарської діяльності у зазначеній сфері;

проведення паспортизації небезпечних об'єктів, споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, ведення регіональної частини державного реєстру об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності експлуатації яких зумовлене інтересами держави, тощо;

проведення моніторингу технічного стану зазначених об'єктів;

розроблення технічних та організаційних заходів щодо зниження рівня небезпеки діючих об'єктів, проведення планових запобіжних заходів, поліпшення умов експлуатації з метою стримування процесів старіння та пом'якшення їх впливу на ресурс використання цих об'єктів;

прогнозування та визначення залишкового ресурсу зазначених об'єктів для проведення модернізації, реконструкції та продовження строку експлуатації або прийняття рішення про виведення їх з експлуатації чи оновлення;

розроблення регіональної складової системи підготовки та перепідготовки фахівців з питань експлуатації, оцінки та продовження ресурсу використання зазначених об'єктів;

аналіз нормативно-правової бази у сфері забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, стану виконання державних галузевих програм у частині врахування особливостей даного регіону, розроблення відповідних пропозицій щодо їх удосконалення;

розширення міжнародного співробітництва та використання світового досвіду на регіональному рівні у зазначеній сфері тощо.

До виконання Програми можуть залучатися провідні науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експертні установи і організації незалежно від їх підпорядкування та форми власності, а також відповідні органи державного управління і державного нагляду.

Фінансування розроблення і здійснення заходів, визначених Програмою, та її складових частин здійснюватиметься за рахунок коштів, що передбачаються у державному або місцевих бюджетах на виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм як цільових, спрямованих на забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, у межах фінансових пропозицій центральних і місцевих органів виконавчої влади. До фінансування також можуть залучатися кошти міжнародних фондів, внески юридичних і фізичних осіб, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

Виконання Програми дасть змогу:

визначити першочергові шляхи підвищення ефективності забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж і формування стабільної державної системи регулювання у зазначеній сфері;

сконцентрувати зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади на пріоритетному забезпеченні захисту об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності експлуатації яких зумовлене інтересами держави, від руйнування або зупинення та створенні безпечних умов життєдіяльності населення;

досягти узгодженості державної, галузевих та регіональних програм забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж;

оптимізувати фінансовий механізм здійснення заходів, визначених програмами, з урахуванням реальних можливостей державного та місцевих бюджетів, досягти економічного ефекту шляхом обґрунтованого продовження строку безпечної експлуатації об'єктів;

забезпечити зменшення кількості аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру через незадовільний технічний стан споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж.

Реалізація Концепції здійснюватиметься у два етапи.

Перший етап включає:

проведення аналізу нормативно-правої бази та організаційної системи забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж, визначення заходів щодо їх удосконалення;

розроблення та виконання Державної науково-технічної програми "Ресурс";

внесення змін до галузевих та регіональних програм у частині здійснення заходів із забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж з урахуванням вимог цієї Концепції за погодженням з МНС та Держнаглядохоронпраці.

Другий етап включає:

проведення аналізу стану виконання заходів, визначених галузевими та регіональними програмами, а також Державною науково-технічною програмою "Ресурс";

створення сталої системи правового регулювання у сфері забезпечення надійності і безпечної експлуатації споруд, конструкцій, обладнання та інженерних мереж;

розроблення та виконання цільової Програми, спрямованої на поступове комплексне розв'язання проблеми забезпечення технологічної безпеки на національному, галузевому та регіональному рівні.

На кожному етапі забезпечуватиметься:

підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів відповідного профілю;

контроль з боку уповноважених органів виконавчої влади за безумовним виконанням зазначених програм і вжиттям запобіжних заходів щодо недопущення руйнування або зупинення об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності експлуатації яких зумовлене інтересами держави;

розширення зв'язків та налагодження співпраці з громадськими організаціями у здійсненні інформаційних та просвітницьких заходів у зазначеній сфері;

сприяння розвитку міжрегіональних центрів наукового та інформаційного забезпечення виконання заходів тощо.

Обґрунтування технічних рішень та способів забезпечення надійної і безпечної експлуатації з урахуванням імовірності виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру потребує встановлення на законодавчому рівні припустимого ступеня ризику, як це вже зроблено у ряді країн.

З метою удосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення надійності і безпечної експлуатації об'єктів промислового, цивільного, комунального, соціального призначення, забезпечення надійності і безпечності експлуатації яких зумовлене інтересами держави, необхідно розробити:

основні засади державної політики у сфері забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки та безпечної життєдіяльності населення, проект Закону України "Про безпечну життєдіяльність населення", а також пропозиції про внесення змін до інших законів з метою встановлення єдності принципів проведення цієї роботи та вжиття відповідних запобіжних заходів, а також посилення відповідальності власників об'єктів за дотримання передбаченого нормативною, проектною та експлуатаційною документацією режиму їх експлуатації, підтримання належного технічного стану;

нормативно-правові акти, норми, правила, стандарти і технічні регламенти, методики, умови, критерії та процедури з питань оцінки технічного стану і продовження проектного строку експлуатації об'єктів, насамперед теплової та атомної енергетики, хімічних виробництв, залізничного і трубопровідного транспорту, мостів та інших небезпечних об'єктів;

державні будівельні норми в частині:

надійності конструкцій та споруд, навантажень і впливів, проектування та виготовлення металевих конструкцій загального призначення з урахуванням вимог стандартів EN та ISO стосовно захисту від корозії і старіння;

визначення технічного стану, проведення реконструкції та підсилення конструкції будівель і споруд загального і важливого господарського значення;

проектування і виготовлення металевих конструкцій для споруд важливого господарського значення, вихід з ладу яких може заподіяти значні матеріальні та екологічні збитки, насамперед опор ліній електропередачі, сталевих резервуарів, призначених для зберігання нафти і нафтопродуктів, тощо.

З урахуванням обсягу завдань, визначених Концепцією, а також необхідності визначення обсягів та можливих джерел фінансування на розроблення і затвердження Державної науково-технічної програми "Ресурс" потрібно не менше року, а її виконання може розпочатися у III кварталі 2004 року.

Передбачається, що функції державного замовника Державної науково-технічної програми "Ресурс" здійснюватиме МОН, науково-технічне супроводження - Національна академія наук, а контроль за виконанням - Кабінет Міністрів України; функції державного замовника галузевих і регіональних складових Програми - відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, а контроль за виконанням передбачених ними заходів - МНС та Держнаглядохоронпраці.

Державний замовник Програми буде визначений Кабінетом Міністрів України під час її затвердження.