Про записки Юридичного управління та Відділу по звязках з місцевими органами влади і самоврядування щодо вимог чинного законодавства до посадових осіб місцевих державних адміністрацій в частині обрання до складу місцевих рад, суміщення посад в органах місцевого самоврядування та питання несумісності посад голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів із статусом депутата місцевої ради

Координаційна рада

1. Погодитися із записками Юридичного управління та Відділу по зв'язках з місцевими органами влади і самоврядування щодо вимог чинного законодавства до посадових осіб місцевих державних адміністрацій в частині обрання до складу місцевих рад, суміщення посад в органах місцевого самоврядування та питання несумісності посад голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів із статусом депутата місцевої ради.

2. Рекомендувати Голові Верховної Ради України О.М. Ткаченку надіслати вищезазначені записки Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, районним радам.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", який набрав чинності 12 травня 1999 року, голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку.

Рішенням Конституційного Суду України 13 травня 1998 року N 6-рп/98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положеннями частини першої статі 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" про те, що депутат ради не може бути головою місцевої державної адміністрації, його заступником, керівником її структурного підрозділу.

При цьому Конституційним Судом України розтлумачено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, не яку поширюється дія Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Виходячи із вищенаведеного і враховуючи, що Закон України "Про місцеві державні адміністрації" було введено у дію після ухвалення Конституційним Судом України рішення про тлумачення статей 3 та 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів", та те, що тлумачення Конституційного Суду України відноситься виключно до цього Закону, вважаємо, що при вирішенні питань сумісництва посад голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій із представницьким мандатом депутата місцевої ради слід керуватися Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Зважаючи ж на вимоги статті 58 Конституції України, за якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, та рішення Конституційного Суду України з цих питань, можна дійти висновку, що стаття 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" мала б застосовуватись до осіб, які призначені на відповідні посади в місцевих державних адміністрацій після набрання чинності цим Законом. Питання про застосування статті 12 до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України "Про місцеві державні адміністрації", на нашу думку, можуть бути вирішені шляхом внесення відповідних змін до цього Закону, і зокрема, до його заключних положень.

Відповідно до статті 120 Конституції України члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади (в тому числі голови місцевих державних адміністрацій) не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації", який оприлюднено в газеті "Голос України" і набрав чинності 12 травня 1999 року, встановлено, що голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку.

У разі порушення головою місцевої державної адміністрації вимог несумісності, його повноваження мають бути припинені Президентом України, як це передбачено частиною першою статті 9 зазначеного Закону.

Аналіз існуючої практики свідчить про факти порушення обмежень, що передбачені статтею 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Найпоширенішими з цих порушень є випадки суміщення однієї і тієї ж особою двох посад відповідно у місцевій раді та місцевій державній адміністрації і, зокрема, посади голови районної чи обласної державної адміністрації з посадою відповідно голови районної, обласної ради.

Згідно з частиною третьою статті 141 Конституції України статус депутатів місцевих рад визначається законом. їх статус визначено Законом України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів". При цьому слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 1998 року N 6-рп/98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" про те, що депутат ради не може бути головою місцевої державної адміністрації, його заступником, керівником її структурного підрозділу, прокурором.

Одночасно Конституційним Судом України розтлумачено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюється дія Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Таке тлумачення цілком узгоджується з частиною третьою статті 55 Закону України про місцеве самоврядування в Україні, за якою голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

Згідно ж з пунктом 4 частини першої статті 79 Закону України про місцеве самоврядування в Україні повноваження голови районної, обласної ради, у разі порушення ним вимог щодо обмеження сумісництва його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом, вважаються достроково припиненими.

При цьому слід зазначити, що згідно рішення Конституційного суду України від 13 травня 1998 року положення частини першої статті 3 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (зокрема, в частині достроково припинення повноважень депутата місцевої ради у зв'язку з обранням або призначенням депутата на посаду, зайняття якої за законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень) треба розуміти так, що повноваження депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради припиняються достроково за наявності перелічених в ній підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради. Спори ж щодо дострокового припинення повноважень депутата ради вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, призначення голови районної, обласної ради на посаду голови відповідної державної адміністрації чи обрання голови районної, обласної державної адміністрації - депутата районної, обласної ради головою відповідно районної, обласної ради тягне за собою згідно з законом дострокове припинення його повноважень як депутата, а так само і повноважень як голови ради.

У разі ж продовження здійснення головою районної, обласної державної адміністрації - депутата районної, обласної ради одночасно повноважень голови відповідно районної, обласної ради, його діяльність як голови ради суперечить вимогам закону.

Рішення районної чи обласної ради про недоцільність переобрання голови ради (депутатські повноваження якого достроково припиняються без прийняття рішення відповідної ради) протиправне, оскільки воно суперечить вимогам Закону щодо несумісності посади голови районної, обласної державної адміністрації з посадою відповідно голови районної, обласної ради і не забезпечує виконання радами свого виключного повноваження щодо обрання нового голови ради. До того ж слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 55 Закону України про місцеве самоврядування в Україні голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради відповідно до цього Закону (стаття 79).