КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЇ
Л И С Т
10.01.2006 N 06-22/13-890
Голові Харківської обласної
організації "ПОРА"
Чижову О.В.
Шановний Олександре Володимировичу,
У відповідь на Ваш лист (від 23.12.2005, вхід.N 06-22/18-890) стосовно окремих форм роботи громадськихправозахисних організацій повідомляємо наступне.
Практика застосування правових норм засвідчує наявність увітчизняному законодавстві (в частині інформаційних правовідносин)деяких нечітко визначених колізійних положень. Так, практичновідсутні норми, що передбачають окремий інформаційний статусправозахисних організацій.
Однак і обмежень щодо діяльності правозахисних організацій(порівняно з іншими громадськими об'єднаннями) не існує. Тому усвоїй практиці правозахисні організації мають керуватисязагальними положеннями Закону України "Про інформацію"( 2657-12 ).
Стаття 9 цієї законодавчої новели встановлює, що всігромадяни України, юридичні особи і державні органи мають право наінформацію (на запит і відповідь). Це передбачає можливістьвільного звернення, одержання, використання, поширення тазберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїхправ, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.Проте реалізація права на інформацію громадянами, юридичнимиособами і державою не повинна порушувати громадські, політичні,економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободиі законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичнихосіб.
Статті 10 та 21 встановлюють, що надання інформації -обов'язок органів державної влади, а також органів місцевого ірегіонального самоврядування. Вони повинні інформувати про своюдіяльність та прийняті рішення; створювати у державних органахспеціальні інформаційні служби або системи, що забезпечують увстановленому порядку доступ до інформації; до статистичних даних,архівних, бібліотечних і музейних фондів.
Інформація державних органів та органів місцевого ірегіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованихосіб. Звертаємо Вашу увагу на те, що законодавчі та іншінормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересівгромадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичноїсили.
Статті 28 та 29 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 )регламентують режим доступу до інформації, зокрема, встановлюють,права на одержання інформації громадянами, юридичними особами тапредставниками громадськості. Для отримання інформації подаєтьсязапит у письмовій формі, він може бути як індивідуальний, так іколективний. І жоден з них не має переваги щодо необхідностідавати на нього відповідь.
Громадяни України, державні органи, організації і об'єднаннягромадян подають запит відповідному органу законодавчої,виконавчої та судової влади, його посадовим особам. Организаконодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадовіособи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їхдіяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічнівиступи своїх посадових осіб (стаття 52 Закону України "Проінформацію" ( 2657-12 )).
Разом з тим, слід зазначити, що комітети Верховної Ради, як іправозахисні організації, здійснюють свою діяльність на основіукраїнського законодавства. Закон України "Про комітети ВерховноїРади України" ( 116/95-ВР ) визначає: комітети здійснюють контрольза виконанням Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, іншихнормативних актів Верховної Ради України з питань, що належать доїх відання (частина перша статті 8). Більшість з питань, наведенихВами, до компетенції нашого комітету не належать. До того жвідповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Прокомітети Верховної Ради України", роз'яснення комітетів не маютьстатусу офіційного тлумачення. В Україні лише Конституційний Суддає офіційне тлумачення законів України (стаття 147 КонституціїУкраїни).
Перший заступник
Голови Комітету С.Правденко