Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад. Положення від 11.07.2001 №805

Кабінет Міністрів України Постанова, Положення від 11.07.2001 №805
Остання редакція від 11.10.2002. Внесення змін (постанова від 11.10.2002 N 1510 /1510-2002-п/)
Реквізити

Видавник: Кабінет Міністрів України

Тип Постанова, Положення

Дата 11.07.2001

Номер 805

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 11 липня 2001 р. N 805
Київ
Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1510 від 11.10.2002 )
Відповідно до статті 22 Закону України "Про курорти" Кабінет Міністрів України
постановляє:
Затвердити Загальне положення про санаторно-курортний заклад (додається).
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 липня 2001 р. N 805
ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ
про санаторно-курортний заклад
1. Санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.
2. Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується МОЗ.
3. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються МОЗ з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.
4. Санаторно-курортний заклад функціонує цілорічно або сезонно, може бути однопрофільним - для хворих з однорідними захворюваннями та багатопрофільним (з двома або більше спеціалізованими відділеннями).
5. Санаторно-курортний заклад є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства), круглу печатку із своєю назвою, бланки з емблемою, інші реквізити.
6. Санаторно-курортний заклад діє на підставі статуту (положення), що затверджується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом.
7. Санаторно-курортний заклад забезпечує санаторно-курортне лікування відповідно до сучасних вимог медичної науки, методик комплексної терапії відновного лікування та ефективного використання наявної матеріальної бази закладу, для чого:
проводить комплексне і повноцінне лікування, медичну реабілітацію та профілактику захворювань з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів, традиційних та нетрадиційних методів відновного лікування з метою закріплення результатів, досягнутих на госпітальному етапі, ліквідації залишкових явищ оперативних втручань, травм, скорочення періоду відновлення порушених функцій та запобігання переходу патологічного процесу у хронічний перебіг тощо;
розробляє і впроваджує в установленому порядку нові ефективні методики діагностики та лікування;
активно співпрацює з профільними науково-дослідними інститутами, виконує науково-практичні роботи з питань розроблення та впровадження нових ефективних методів лікування;
проводить санітарно-просвітницьку роботу серед пацієнтів та обслуговуючого персоналу;
вживає заходів до підвищення кваліфікації медичного та обслуговуючого персоналу;
зміцнює матеріально-технічну базу санаторно-курортного закладу;
надає платні медичні послуги у порядку, встановленому законодавством.
8. Для лікування хворих вузького профілю створюються спеціалізовані санаторно-курортні заклади (санаторії).
Санаторії створюються для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої сфери, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо.
У структурі окремих санаторно-курортних закладів за наявності відповідної матеріально-технічної бази можуть утворюватися відділення для лікування хворих на бронхіальну астму, глаукому і цукровий діабет, з наслідками травм і захворювань спинного мозку, облітеруючими захворюваннями периферичних судин кінцівок, а також з деякими професійними захворюваннями (силікоз, вібраційна хвороба) тощо.
Створюються санаторії для хворих на туберкульоз усіх вікових груп, спеціалізація яких залежить від форми, стадії та локалізації туберкульозного процесу.
Оснащення санаторію лікувально-діагностичною апаратурою та комплектування медичними кадрами проводиться відповідно до медичного профілю санаторно-курортного закладу.
9. У санаторно-курортних закладах можуть утворюватися реабілітаційні відділення для хворих різного профілю.
Реабілітаційні відділення також мають певну спеціалізацію: для лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда, страждають від нестабільної стенокардії, хронічних захворювань органів дихання, глаукоми на фоні цукрового діабету, для лікування осіб, які перенесли вірусні гепатити, мозкові інсульти, оперативні втручання на органах травлення, магістральних судинах серця, з наслідками опіків, патологією вагітності тощо.
10. Майно санаторно-курортного закладу становлять основні фонди, обігові, оборотні і грошові засоби, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.
11. Джерелами формування майна санаторно-курортного закладу є:
майно, в тому числі грошові внески власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу до статутного фонду;
кошти, одержані від реалізації путівок на санаторно-курортне лікування та надання інших платних послуг;
кошти відповідних бюджетів;
благодійні внески;
інші джерела, не заборонені законодавством.
12. Керівником санаторно-курортного закладу може бути особа, яка відповідає встановленим МОЗ кваліфікаційним вимогам.
13. Керівник:
здійснює керівництво роботою санаторно-курортного закладу, забезпечує раціональний добір кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників, організовує і забезпечує умови для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
відкриває в установах банків поточні та інші рахунки;
забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, техніки безпеки, законодавства про працю;
видає в межах своєї компетенції накази і контролює їх виконання;
контролює організацію лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
здійснює інші визначені статутом (положенням) санаторно-курортного закладу повноваження.
14. Повноваження трудового колективу санаторно-курортного закладу реалізуються загальними зборами (конференцією).
Порядок скликання, повноваження, чисельність, склад загальних зборів (конференції) встановлюються статутом (положенням) санаторно-курортного закладу.
15. Формування структури і штату санаторно-курортного закладу здійснюється відповідно до профілю діяльності, покладених на нього завдань, кваліфікаційних вимог до персоналу та вимог законодавства.
16. Санаторно-курортний заклад провадить зовнішньоекономічну діяльність у порядку, передбаченому законодавством.
17. Санаторно-курортний заклад веде оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї роботи, статистичну звітність.
Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової та статистичної звітності визначається законодавством.
18. Санаторно-курортний заклад:
здійснює у межах своєї компетенції заходи щодо розвідки, обліку раціонального використання та охорони родовищ мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів та озер, лікувальних ресурсів на прилеглій території курорту відповідно до вимог законодавства;
бере участь у виконанні заходів і робіт для визначення та узгодження меж округу і зон санітарної охорони родовищ природних лікувальних ресурсів у встановленому порядку;
разом з установами державної санітарно-епідемічної служби розробляє заходи для поліпшення благоустрою та санітарного стану курортів.
19. Ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) санаторно-курортного закладу проводяться за рішенням власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу, яким його створено, або за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством.
( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1510 від 11.10.2002 )
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 11 липня 2001 р. N 805
Київ
Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад
Відповідно до статті 22 Закону України "Про курорти" Кабінет Міністрів України
постановляє:
Затвердити Загальне положення про санаторно-курортний заклад (додається).
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 липня 2001 р. N 805
ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ
про санаторно-курортний заклад
1. Санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.
2. Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується МОЗ.
3. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються МОЗ з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.
4. Санаторно-курортний заклад функціонує цілорічно або сезонно, може бути однопрофільним - для хворих з однорідними захворюваннями та багатопрофільним (з двома або більше спеціалізованими відділеннями).