Щодо відображення у податковому обліку витрат, які не підтверджені первинними документами контрагентів

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у податковому обліку витрат, які не підтверджені первинними документами контрагентів, та, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Таким чином, з питань щодо правильного оформлення первинних документів необхідно звертатись до Міністерства фінансів України.

При цьому якщо при отриманні від контрагента первинних документів такий платник здійснює виправлення помилок у фінансовій звітності і таке виправлення впливає на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) та на об'єкт оподаткування податком на прибуток, то такий платник податків має виправити відповідні показники у податковій декларації з податку на прибуток.

При поданні податкової декларації (уточнюючого розрахунку) платники податку на прибуток підприємств мають право подати доповнення до такої декларації (розрахунку), передбачене п. 46.4 ст. 46 Кодексу, з відповідними поясненнями та зазначенням відповідних сум, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації, а також копії фінансової звітності з виправленими показниками.