Щодо правовідносин в умовах договорів управління майном та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо правовідносин в умовах договорів управління майном та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Згідно з пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19 Кодексу до функцій контролюючих органів, зокрема, належить надання консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкових послуг з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, органи фіскальної служби надають консультації з питань оподаткування та застосування іншого законодавства в межах повноважень.

Щодо правових відносин в умовах договору управління майном.

Правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюють статті 1029 - 1045 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Так, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (ст. 1030 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1034 ЦКУ вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно зі ст. 1042 ЦКУ управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном.

Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Щодо оподаткування податком на прибуток операцій з управління майном.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

До категорії платників податку на прибуток відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу належать лише суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 статті 133 Кодексу.

Починаючи з 01.01.2015 р., розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями з управління майном.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулятором питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності є Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").