Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання вживаних транспортних засобів та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Щодо однорідності вживаних транспортних засобів, які не підпадають під визначення нових транспортних засобів, та мають: двигун внутрішнього згорання, зчеплення, коробку передач, шасі, кузов, механізм керування, колеса, тощо

Відповідно до пункту 189.3 статті 189 Кодексу вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

Новим транспортним засобом, зокрема новим наземним транспортним засобом, вважається той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів.

Отже, легковий автомобіль буде вважатися вживаним товаром, якщо він:

або був у користуванні не менше 1 року (незалежно від наявного пробігу),

або реєструється в Україні відповідно до законодавства не вперше та при цьому має загальний наземний пробіг більше 6000 кілометрів (незалежно від терміну користування до 1 року або більше 1 року) .

Отже, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нових транспортних засобів, та мають: двигун внутрішнього згорання, зчеплення, коробку передач, шасі, кузов, механізм керування, колеса, тощо, будуть вважатися однорідними вживаними товарами, якщо такі транспортні засоби були у користуванні не менше року та мають ознаки однорідності, визначені підпунктом 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Однорідними вживаними товарами відповідно до підпункту 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Кодексу вважаються товари, що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки:

якість та ділова репутація на ринку;

наявність торговельної марки;

країна виробництва (походження);

виробник;

рік виробництва;

новий чи вживаний;

термін придатності.

Отже, при визначенні, чи є два легкових автомобілі однорідними в розумінні норм Кодексу, слід враховувати ознаки однорідності, визначені підпунктом 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Так, два легкових автомобілі однієї торгової марки, однієї моделі, але виготовлені у різних роках не будуть вважатися однорідними товарами відповідно до підпункту 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Щодо діяльності суб’єкта господарювання з постачання однорідних вживаних товарів та про необхідність визначення оціночної вартості транспортного засобу

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, то відповідно до пункту 189.3 статті 189 Кодексу базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для фізичної особи виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Отже, при реалізації фізичною особою вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних транспортних засобів, у межах договору, що передбачає передання права власності на такий транспортний засіб від фізичної особи до платника ПДВ, ціна такого транспортного засобу визначається не нижче його оціночної вартості, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону.

При подальшій реалізації таким платником ПДВ вживаних транспортних засобів, придбаних у фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, у межах договорів, що передбачають перехід права власності на такі транспортні засоби до платника ПДВ, та які відповідають ознакам однорідних вживаних товарів відповідно до підпункту 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, ціна продажу таких транспортних засобів згідно з пунктом 189.3 статті 189 Кодексу визначається платником ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Базою оподаткування ПДВ для платника ПДВ при реалізації однорідних вживаних транспортних засобів фізичним чи юридичним особам, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають перехід права власності на такі транспортні засоби до платника ПДВ, відповідно до пункту 189.3 статті 189 Кодексу буде позитивна різниця між ціною продажу транспортних засобів платником ПДВ та ціною придбання таких транспортних засобів платником ПДВ у фізичних осіб.

Оціночна вартість транспортного засобу розраховується суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону, та розрахунок такої вартості суб’єктом оціночної діяльності є обов’язковим лише при реалізації вживаного транспортного засобу платнику ПДВ фізичною особою.

Щодо можливості не застосовувати суб’єктом господарювання РРО при постачанні транспортних засобів

Згідно з преамбулою Закону України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР "Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон №265) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, якщо в місці отримання товарів розрахунки у готівковій формі не здійснюються, а проводяться виключно в безготівковій формі через каси банківських установ (без застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), то у такому випадку РРО не застосовується.

Водночас у інших випадках застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій є обов’язковим.