ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 12.02.2016 № 2973/10/26-15-11-02-11 |
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_" щодо включення в дохід коштів, які знаходяться на поточному рахунку банку, який ліквідується та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П(С)БО15).
Відповідно до п. 5 розд. "Визнання та класифікація доходу" П(С)БО15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами, зокрема, суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг) (п. 6 розд. "Визнання та класифікація доходу" П(С)БО15).
Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції (п. 10 розд. "Визнання та класифікація доходу" П(С)БО15).
Разом з тим, слід зазначити, що згідно з абз. з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією, вважається безнадійною заборгованістю.
Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів;
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237.
Згідно з п. 7 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Враховуючи зазначене та інформацію, викладену в листі, "_" для розрахунку сплати податку на прибуток враховує суму коштів, які надійшли у першому кварталі 2015 року у складі доходу та матиме право на коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 139.2 ст. 139 Кодексу лише після створення резерву сумнівних боргів.
Поряд з цим, слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових відносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненнях, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
Натомість, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
| Заступник начальника | Е.М. Пруднікова |