Щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території проведення антитерористичної операції

Державна фіскальна служба України розглянула звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території проведення антитерористичної операції, та в межах компетенції повідомляє.

Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

З 15 жовтня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 6 Закону N 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що зміна положень Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Розмір орендної плати встановлюється орендодавцем у договорі оренди у відсотках до нормативної грошової оцінки.

Нормами Кодексу не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю.

Поряд з цим, платник податків має право на одержання відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених Кодексом (підпункт 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Кодексу).

Згідно з підпунктом 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 та підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Кодексу (пункт 100.1 статті 100 Кодексу).

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу (пункт 100.2 статті 100 Кодексу).