Щодо ПДВ з операції отримання компенсації за неповернення тари

Поняття продажу товарів визначено у п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі – Кодексу), а саме: "продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів".

Відповідно до п. 189.2 ст. 189 Кодексу "вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача", тобто у разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача – покупець має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та виписати податкову накладну на вартість такої тари, при цьому у постачальника податкові зобов’язання з ПДВ у такому випадку не нараховуються.

Відповідно до Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР, із змінами та доповненнями, та Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 № 224, із змінами та доповненнями, тара, що зіпсувалась, підлягає списанню. При цьому, тара, передана без переходу права власності на неї, може бути списана лише власником.

В такому випадку, у разі, якщо договором передбачено компенсацію за неповернення тари, таке неповернення прирівнюється до продажу згідно з п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з відповідним оподаткуванням податком на додатну вартість на загальних підставах.

Крім того зазначаємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно – правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.