Про затвердження Порядку застосування ст.18 Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" та п.4 Постанови Верховної Ради України про введення в дію цього Закону

З метою організації виконання статті 18 Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" та п.4 Постанови про введення в дію цього Закону,

1. Затвердити Порядок застосування ст.18 Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" та п.4 Постанови про введення в дію цього Закону, що додається.

2. Заступнику начальника В.А.Морозу у триденний термін подати цей наказ для Державної реєстрації та забезпечити контроль за його виконанням.

1. Відповідно до ст.18 Закону України від 6 квітня 1995 року "Про Державний бюджет України на 1995 рік" та пункту 4 Постанови Верховної Ради від 7 квітня 1995 року "Про введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік", починаючи з 21 квітня 1995 року, тобто з дня опублікування зазначеного Закону, власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів щодо легкових автомобілів сплачують податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у таких розмірах:

2. Оподаткування вантажних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється за ставками, установленими Декретом Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1993 року N 34-93 "Про ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" з урахуванням пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 7 квітня 1995 року "Про введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік", тобто ставки і розміри податків, зокрема податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які обраховувалися у співвідношенні з мінімальною заробітною платою, обраховуються у співвідношенні з розміром неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а саме:

Чинним законодавством встановлено порядок оподаткування і розміри ставок податку з власників транспортних засобів на види автомобілів і, зокрема, на автомобілі легкові, автомобілі вантажні вантажопідйомністю до 7 тонн та автомобілі вантажопідйомністю більше 7 тонн, автобуси та інші самохідні машини і механізми.

Всі транспортні засоби, що не відносяться до легкових автомобілів, вантажних вантажопідйомністю до 7 тонн, більше 7 тонн і автобусів, відносяться до інших самохідних машин і механізмів і оподатковуються за встановленою для цієї категорії транспортних засобів ставкою.

3. Враховуючи, що пункт 4 Постанови Верховної Ради України від 7 квітня 1995 року "Про введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" носить загальнонормативний характер, то відповідно до статті 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 6 серпня 1980 року ставки оподаткування вантажних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, виходячи із неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, слід застосовувати з 2 травня 1995 року.

4. Платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які відповідно до 21 квітня та 2 травня 1995 року провели в поточному році технічний огляд транспортних засобів згідно з графіком технічного огляду і сплатили податок, не проводять його перерахунок (п.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1993 року N 34-93 "Про ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів").

Ті юридичні особи, що подали до податкової інспекції розрахунки на сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів і не пройшли технічний огляд у вказаний строк, повинні зробити перерахунок суми податку, виходячи з нового розміру встановлених ставок та розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за весь поточний рік.

Цей порядок стосується і тих підприємств, які розпочали і не закінчили техогляд транспортних засобів. Такі підприємства сплачують податок за новими ставками за ті одиниці транспортних засобів, що ще не пройшли техогляд до 21 квітня чи 2 травня.

Всі підприємства і організації після опублікування Закону повинні подати додаткові розрахунки податку по тих транспортних засобах, що не пройшли техогляд, і провести перерахунок вказаного податку.

Платники-громадяни повинні сплачувати вказаний податок за кожний рік перед техоглядом, але не пізніше 1 півріччя року, в якому проходить технічний огляд транспортних засобів, виходячи з дії чинного законодавства на день сплати. Підприємства, організації та установи - кожний рік перед технічним оглядом транспортних засобів, але не пізніше першого півріччя. До 1 липня податок сплачується і тоді, коли за встановленим графіком технічний огляд транспортних засобів проводиться після 1 липня. За несвоєчасну сплату податку нараховується пеня в розмірі 0,2 відсотка від суми несплаченого податку за кожний день прострочення.

Наприклад, якщо громадянин проходить техогляд в 1995 році, то він повинен пред'явити квитанції про сплату податку, виходячи із порядку оподаткування на день сплати за 1994-1995 роки не пізніше 30 червня 1995 року. Якщо ж податок за 1994-1995 роки буде сплачений після 1 липня 1995 року, то пеня нараховується з 1 липня 1995 року по день сплати з суми податку за 1994 і 1995 роки.

5. Юридичні особи, які пройшли технічний огляд транспортних засобів до введення в дію ст.18 вказаного Закону та п.4 Постанови про його введення, тобто відповідно легковий транспорт до 21 квітня 1995 року і грузовий транспорт та інші самохідні машини і механізми до 2 травня 1995 року повинні були сплатити податок з власників транспортних засобів за автомобілі іноземного виробництва, придбані за вільно конвертовану валюту за ставками ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік", а за інші автомобілі - за ставками, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1993 року з цього питання.

6. Вказаний податок сплачують власники транспортних засобів за місцезнаходженням підприємств до місцевих бюджетів відповідно до ст.2 Закону України від 11 грудня 1991 року N 1964-12 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст.25 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 року N 873 "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, самохідних машин, і колісних тракторів, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, причепів, напівпричепів моторолерів та мотоколясок" місцезнаходженням підприємств, що мають транспортні засоби, вважається район чи місто, де транспортні засоби фактично знаходяться.

Відповідно до ст.11 Закону України від 7 грудня 1990 року "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (із змінами та доповненнями) платежі підприємств вносяться до місцевого бюджету за місцезнаходженням підприємств, їх філій, інших структурних одиниць та підрозділів. Розподіл платежів підприємств, що мають транспортні засоби на території різних районів та міст, проводиться залежно від кількості транспортних одиниць, що там знаходяться, потужності двигунів та ставки податку.

Фактично місцезнаходження підприємства податковою інспекцією виявляється за даними банків, де відкриваються рахунки (допоміжні рахунки), звітів про автотранспорт ф.1-тр(шос), картками ф. N 15 по обліку надходження податків з заробітної плати тощо.

Отже, ті власники транспортних засобів, які мають філії, відділення, цехи, автобази, площадки, стоянки, за якими закріплено транспортні засоби за вищезазначеними умовами в інших областях і районах, сплачують податок з власників транспортних засобів до місцевих бюджетів за місцезнаходженням цих відділень, філій, автобаз, цехів, площадок, стоянок, а податковим інспекціям за місцезнаходженням останніх надсилається копія розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за встановленою формою та копія платіжного доручення про сплату податку.

7. При вирішенні питань оподаткування зазначеним податком підприємств, розташованих на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, слід керуватися Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 17 грудня 1991 року, згідно з яким всі підприємства і організації, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, не звільняються від сплати всіх видів платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

8. Підприємства, які відповідно до пункту "а" ст.3 Закону України від 11 грудня 1991 року "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" звільнені від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, але використовують транспортні засоби не за призначенням, сплачують за цей період вказаний податок на загальних підставах.

9. З метою забезпечення повного і своєчасного справляння податку з власників транспортних засобів начальники державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києву і Севастополю повинні:

9.1. Організувати через засоби масової інформації на підприємствах, в установах і організаціях, серед громадян-власників транспортних засобів широку масово-роз'яснювальну роботу стосовно основних положень Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" і Декрету Кабінету Міністрів України N 34-93 "Про ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", Закону України від 6 квітня 1995 року "Про Державний бюджет України на 1995 рік" і постанови про його введення, насамперед розмірів ставок, пільг по податку та відповідальності платників.

9.2. Установити постійний контроль за правильним застосуванням Закону України та виконанням ст.18 Закону України "Про Державний бюджет на 1995 рік" та п.4 Постанови про введення в дію вказаного Закону.