Про заходи щодо боротьби з ньюкаслською хворобою птиці

1.1. Ньюкаслська хвороба птиці - особливо небезпечне контагіозне захворювання, що має гострий перебіг і швидке поширення з характерними ураженнями органів дихання, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи, викликає масову загибель птиці. У вакцинованої птиці з ослабленим імунітетом перебіг хвороби може бути чітко виражених клінічних та патологоанатомічних ознак.

До захворювання сприйнятливі всі свійські і дикі птахи ряду курячих - кури, цесарки, індики, фазани, павичі та ін., а також голуби, горобці, ворони, тетеруки, папуги і шпаки. Прихованим резервуаром інфекції можуть бути свійські та дикі качки, гуси і лебеді.

Збудник хвороби - вірус із групи параміксовірусів.

Джерелом інфекції є хвора птиця і така, коли хвороба перебуває в інкубаційному (прихованому) періоді, що триває від 3 до 7 діб, та при атиповому перебігу у імунізованої птиці - до 15 діб. Така птиця виділяє вірус у зовнішнє середовище переважно з носовим слизом та послідом. Джерелом збудника ньюкаслської хвороби можуть бути також незнезаражені птахопродукти і сировина, одержана від хворої птиці (яйця, м'ясо, пух, пір'я) та забруднені виділеннями хворих птахів корми, вода, інвентар, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, транспортні засоби, тощо, на яких збудник здатний зберігатися тривалий час.

Механічними переносниками інфекції є кішки, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі та інші.

2.1. Для запобігання виникненню ньюкаслської хвороби керівники птахофабрик, птахорадгоспів, колгоспів та інших господарств, підприємств і установ, які мають птицю, а також громадяни - власники птиці зобов'язані суворо дотримуватись заходів, передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину" та ветеринарно-санітарними правилами для птахівничих господарств (ферм) і вимогами при їх проектуванні, затверджених Міністерством сільського господарства СРСР від 22 вересня 1981 року.

2.2. Ветеринарні спеціалісти птахівничих та інших господарств, де вирощують птицю, а також установ державної ветеринарної мережі зобов'язані:

а) організувати в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, спеціальні ветеринарні заходи (профілактичні щеплення, діагностичні дослідження) та систематичний нагляд за станом птиці;

б) в господарствах, де проводяться профілактичні вакцинації птахів проти ньюкаслської хвороби, встановити регулярний контроль напруженності імунітету в щепленої птиці.

2.3. Регіональні служби державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті при залізницях контролюють експорт та імпорт птиці та продуктів птахівництва.

2.4. Вакцинацію птахів у птахогосподарствах, фермерських, підсобних господарствах та в особистому користуванні громадян проводять згідно з планом протиепізоотичних заходів управління ветеринарної медицини з держветінспекцією регіонів, контролюють проведення імунопрофілактики, при цьому особливу увагу приділяють вибору вакцин, схем і методів щеплення в залежності від епізоотичної ситуації.

2.5. Специфічна профілактика ньюкаслської хвороби птахів є одним з основних заходів у боротьбі з цією небезпечною інфекцією. Вакцинація сприяє формуванню гуморального та клінічного імунітету і створює несприятливість поголів'я до захворювання.

2.6. Успішна імунопрофілактика можлива лише при застосуванні активних вакцин, інфекційний титр яких залежить від стабільності біоприпарату, строків та умов зберігання.

Живі ліофілізовані вакцини зі строком придатності більше трьох місяців підлягають титрації на курячих зародках в облветлабораторіях; при цьому титр вакцин необхідно визначити один раз за квартал, а в жарку погоду - щомісяця.

2.7. Серологічний контроль ефективності вакцинопрофілактики при ньюкаслській хворобі здійснює служба імунітету, яка повинна діяти в усіх великих птахогосподарствах. В інших птахогосподарствах та в індивідуальному секторі сероконтроль здійснюють регіональні державні лабораторії ветеринарної медицини.

Служба імунітету дає вірогідну інформацію про стан стійкості птиці до ньюкаслської хвороби.

3.1. При виникненні підозри на захворювання птиці ньюкаслською хворобою керівник господарства, фермер, орендар, ветеринарний спеціаліст птахогосподарства чи власник птиці зобов'язані:

а) негайно сповістити про захворювання або виникнення підозри на захворювання головному лікарю ветеринарної медицини району, міста, району у місті або спеціалісту ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт);

б) закрити доступ стороннім особам у господарство (двір), припинити переміщення птиці в господарстві і вивезення з нього птиці, яєць та інших продуктів птахівництва, а також фуражу, інвентаря, обладнання і посліду.

3.2. Спеціалісти ветеринарної медицини господарства, державної ветеринарної медицини вживають негайних заходів для уточнення діагнозу, для чого направляють на дослідження у відповідну лабораторію (в герметично закритій тарі) свіжі трупи (не менше 3-5 голів) і сироватку крові (не менше 10 проб) від хворої птиці.

Одночасно в господарстві проводять сероконтроль на напруженість імунітету та дослідження в кровокапельній реакції аглютинації не менше як 25 проб крові згідноо з діючими рекомендаціями.

3.3. Діагноз на ньюкаслську хворобу встановлюють на підставі епізоотичних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

3.4. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті при встановленні ньюкаслської хвороби зобов'язаний:

а) негайно виїхати в неблагополучне господарство, населений пункт для з'ясування джерела інфекції, організації заходів щодо ліквідації епізоотичного вогнища та недопущення його поширення;

б) призначити лікаря ветеринарної медицини (епізоотолога), який здійснює організацію і проведення всіх заходів в неблагополучному пункті, вогнищі;

в) в добовий строк представити органам місцевого самоврядування, місцевим органам державної виконавчої влади матеріали про введення карантину на неблагополучне господарство (населений пункт), план основних заходів стосовно ліквідації захворювання, недопущення його поширення і пропозиції щодо створення спеціальної комісії по боротьбі з захворюванням;

г) терміново повідомити державну ветеринарну службу сусідніх районів (регіонів) та орган ветеринарної медицини про появу ньюкаслської хвороби, джерело збідника інфекції, шляхи заносу та вжиті заходи щодо купіровання і ліквідації захворювання.

3.5. Відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" органи місцевого самоврядування, місцеві органи державної виконавчої влади за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району у місті приймають рішення про введення карантину на неблагополучне щодо ньюкаслської хвороби господарство, населений пункт.

Рішенням повинні бути визначені межі загрозливої зони з переліком населених пунктів і господарств, які до неї належать; одночасно затверджується склад спеціальної комісії та план основних заходів щодо профілактики та ліквідації ньюкаслської хвороби.

3.6. Якщо захворювання виникло в місті, карантинують окремі вулиці, квартали або все місто в залежності від ступеню поширення інфекції.

3.7. При виникненні ньюкаслської хвороби на м'ясопереробних підприємствах в них в установленому порядку вводиться карантин на строк, необхідний для забою всього сприйнятливого доо хвороби поголів'я птиці, яка знаходиться на території підприємства, спеціальної переробки всієї продукції птахівництва та проведення санації виробничих приміщень і території підприємства (механічне очищення, дезинфекція, дезинсекція, дератизація). Забій птиці та вивезення тушок проводять з дотриманням правил, передбачених у підпункті "а" пункту 3.9. цієї Інструкції. Служба ветеринарної медицини м'ясопереробних підприємств зобов'язана негайно повідомити про появу ньюкаслської хвороби господарствам-постачальникам, чия птиця на протязі останніх 10 днів надійшла для забою на дане підприємство, та іншим господарствам-постачальникам про припинення роботи м'ясопереробного підприємства.

3.8. В карантинованих та загрозливих щодо ньюкаслської хвороби господарствах і населених пунктах забороняється:

а) вигулювання птиці за межами приміщення;

б) відвідування птахогосподарств сторонніми особами;

в) вивезення і реалізація птиці та птахопродуктів у вільній торгівлі;

г) інкубація яєць з неблагополучних ферм, відділень та одержання чи завезення птиці для вирощування в неблагополучному господарстві;

3.9. В неблагополучних відносно ньюкаслської хвороби господарствах вживають такі заходи щодо ліквідації захворювання:

а) всю клінічно хвору птицю, а також молодняк з неблагополучних пташників, який не має забійних кондицій, забивають безкровним методом і утилізують;

клінічно здорову птицю, що залишилася у неблагополучних пташниках, забивають на м'ясо, а в разі неможливості забезпечити забій всього поголів'я його вакцинують (чи ревокцинують) проти ньюкаслської хвороби, в подальшому до зняття карантину вся птиця неблагополучної ферми, відділення, господарства здається на забій;

ветеринарно-санітарну оцінку тушок птиці проводять згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів, затверджених Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року; тушки проварюють і використовують для харчування в даному господарстві;

при забої великих партій птиці за рішенням головного державного інспектора ветиринарної медицини може допускатись вивезення тушок на найближчі підприємства району, області для промислової переробки або вивезення після проварювання тушок для використання в мережі громадського харчування;

забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з наступною дезинфекцією місць забою, інвентаря та обладнання;

б) пух і пір'я одержані від клінічно здорової птиці, дезинфікують у порядку, передбаченому Настановою з дезинфекції сировини тваринного походження і підприємств по її заготівлі, зберіганню та переробці, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 3 жовтня 1958 року;

в) яйця, одержані від птиці в період карантину, варять не менше 10 хвилин і використовують для харчування в цьому неблагополучному господарстві;

при наявності великої партії яєць допускається після дезинфікування аерозольним методом вивезення їх на підприємства харчової промисловості району, області для приготування хлібобулочних та кондитерських виробів, при цьому вживають заходів, що запобігають розсіванню збудника хвороби (дезинфекція тари, транспорту, спецодягу та взуття, санобробки персоналу і т.ін.);

г) птицю неблагополучного господарства вакцинують і ревакцинують згідно з показниками сероконтролю.

3.10. При встановленні ньюкаслської хвороби у птиці фермерських, підсобних господарств або тієї, що належить населенню, всю хвору і підозрювану в захворюванні птицю неблагополучних дворів знищують шляхом спалювання; решту птиці в цих дворах, а також птицю сусідніх дворів, що мала контакт із хворою, забивають, тушки проварюють і використовують для харчування в господарствах; в інших випадках вчиняють за узгодженням з Державною інспекцією ветеринарної медицини. Пух, пір'я і внутрішні органи забитої птиці спалюють.

Решту сприйнятливої до хвороби птиці неблагополучних населеного пункту щеплюють проти ньюкаслської хвороби вакцинами, керуючись при цьому настановами щодо їх застосування.

3.11. В неблагополучному і сусідніх з ним пташниках, на вигулах, у підсобних приміщеннях, дворах проводять ретельне механічне очищення і дезинфекцію у відповідності з Інструкцією щодо проведення ветеринарної дезинфекції об'єктів тваринництва, затвердженої Голоувним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР від 25 серпня 1988 року. Послід і глибоку підстилку піддають біотермічному знезараженню на ізольованій ділянці.

Дезинфекції піддають усі транспортні засоби, зайняті на обслуговуванні неблагополучного господарства; сміття, а також сідала, годівниці з рештами корму і малоцінний дерев'яний інвентар спалюють.

Обладнання та інвентар з металу, нестійкого до їдких лугів і хлорного вапна, дезинфікують аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду.

3.12. В господарствах і населених пунктах загрозливої зони керівники господарств разом з представниками відповідних служб державної ветеринарної медицини вживають заходів, які забезпечують охорону господарств, населених пунктів від занесення в них збудників ньюкаслської хвороби:

а) організовують карантинні пости на межі з неблагополучними пунктами, щоб не допустити вивезення з них птиці і птахопродуктів, фуражу, обладнання та інвентаря;

б) встановлюють на птахокомбінатах, забійних пунктах, інкубаторно-птахівничих станціях, заготівельних базах, ринках, пристанях, залізничних станціях, аероздомах контроль за недопущенням заготівлі, вивезення, продажу птиці та птахопродуктів;

в) забезпечують контроль за санітарним станом господарств, прибиранням посліду, підстилки та їх знезараження, а також за своєчасним проведенням щеплень та інших заходів, передбачених цією Інструкцією;

г) проводять роз'яснювальну роботу серед населення про заходи щодо попередження та ліквідації ньюкаслської хвороби.

3.13. У птахівничих господарствах і населених пунктах, розміщених в загрозливій зоні, все сприйнятливе поголів'я птиці щеплюють проти ньюкаслської хвороби в строки і за порядком, визначеним в настановах щодо застосування вакцин.

3.14. У великих птахівничих господарствах, які знаходяться в загрозливій зоні, з дозволу Головного управління ветеринарної медицини з Держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України і під контролем головного лікаря ветеринарної медицини району при дотриманні ветеринарно-санітарних правил може проводитись:

а) вивезення птиці для забою на м'ясопереробних підприємствах;

б) вивезення дезинфікованих харчових яєць у торгівельну мережу в межах району (регіону);

в) інкубація яєць для внутрішньогосподарських цілей;

г) вивезення пір'я і пуху на пухопереробні підприємства після дезинфекції у порядку, передбаченому Настановою з дезинфекції сировини тваринного походження і підприємств по його заготівлі, зберіганню та переробці, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 3 жовтня 1958 року.

3.15. Перед зняттям карантину головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті зобов'язаний перевірити в господарствах (на підприємствах, у населених пунктах) правильність проведення вказаних у даній Інструкції заходів щодо ліквідації ньюкаслської хвороби птахів, після чого скласти відповідний акт і подати органам державної адміністрації матеріали про зняття карантину з господарства (підприємства), населеного пункту.

3.16. Карантин з неблагополучного господарства (підприємства), населеного пункту знімають через 30 днів після останнього випадку захворювання птиці на ньюкаслську хворобу, санації приміщень і території господарства від збудника інфекції, проведення всього комплексу ветеринарно-санітарних заходів, передбачених цією Інструкцією, і висновків державної лабораторії ветеринарної медицини про відсутність циркуляції епізоотичного штампу вірусу ньюкаслської хвороби в карантинному осередку.

У випадку, коли в неблагополучному щодо ньюкаслської хвороби пункті поголів'я птиці ліквідовано (забито) повністю, карантин знімають через 7 діб після проведення заключної дезинфекції всіх птахівничих приміщень і допоміжних об'єктів.

Посадові та інші особи за порушення правил карантину та інших ветеринарно-санітарних вимог, викладених в цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.