Про затвердження Інструкції про порядок запобіжного затримання і тримання осіб, затриманих згідно із Законом України "Про запобіжне затримання особи""

На виконання Закону України від 29 липня 1994 р. "Про запобіжне затримання особи" та постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про запобіжне затримання особи"

Затвердити Інструкцію про порядок запобіжного затримання і тримання осіб, затриманих згідно із Законом України "Про запобіжне затримання особи", що додається.

1. Запобіжне затримання здійснюється на основі достатніх даних, отриманих у відповідності до законів України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України" та інших законодавчих актів України, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або скоєнні тяжких злочинів у складі банд та інших організованих груп, за мотивованою постановою начальника органу внутрішніх справ, Служби безпеки, санкціонованою прокурором.

2. Для отримання санкції на запобіжне затримання начальник органу внутрішніх справ, Служби безпеки особисто подає відповідному прокурору по територіальності постанову про запобіжне затримання (додаток N 1) та всі матеріали, що дають підстави для такого затримання.

3. Право дачі санкції на запобіжне затримання мають Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняні до них прокурори, їх заступники, а також прокурори міст і районів.

При вирішенні питання про дачу санкції на затримання прокурор зобов'язаний ознайомитись з усіма матеріалами, що дають підстави для затримання.

4. Запобіжне затримання не застосовується до вагітних жінок, жінок старше 55 років та жінок, які мають дітей віком до 14 років, інвалідів першої групи, чоловіків старше 60 років, а також осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

5. Особа ознайомлюється з постановою про запобіжне затримання не пізніше 24 годин з моменту затримання і одночасно їй роз'яснюється, що вона має право:

знати, в чому вона підозрюється і давати пояснення з цього приводу;

на оскарження запобіжного затримання, допомогу адвоката при оскарженні дій начальника органу, який виніс постанову про затримання, прокурора;

мати побачення з адвокатом не пізніше 24 годин з моменту затримання у присутності посадової особи органу, що здійснив запобіжне затримання;

оскаржити постанову про запобіжне затримання до суду в порядку, передбаченому статтею 236-3 Кримінально-процесуального кодексу України;

мати побачення з близькими родичами в порядку, встановленому законодавством.

на відшкодування в повному обсязі завданої їй матеріальної та моральної шкоди згідно з чинним законодавством, якщо вина її в готуванні або вчиненні тяжких злочинів у складі організованої групи не була доведена.

6. Адміністрація установи, де перебуває затриманий, зобов'язана на протязі доби передати скаргу затриманого за належністю.

Прокурор розглядає отриману скаргу у строк до трьох діб з моменту її надходження і про прийняте рішення повідомляє затриманого.

У разі скасування прокурором або суддею санкції на затримання, особа підлягає негайному звільненню адміністрацією установи, де вона тримається.

7. Строк затримання визначається в постанові і не може бути більшим тридцяти діб. Але у цих межах він може бути скорочений чи збільшений прокурором при дачі санкції на затримання.

Строк запобіжного затримання обраховується з моменту фактичного затримання особи.

8. Про запобіжне затримання особи складається протокол, в якому вказується підстава затримання, день, час, рік і місяць, місце затримання, час складення протоколу. Він підписується особою, яка його склала та затриманим.

9. Постанова про затримання виконується органом, який її виніс. Затримані тримаються в слідчому ізоляторі або в ізоляторі тимчасового тримання в порядку, встановленому законодавством та нормативними актами МВС України, Служби безпеки України для цих установ.

10. Коли у затриманого на утриманні є неповнолітні діти чи непрацездатні родичі, які залишаються без догляду, начальник органу, який виніс постанову про запобіжне затримання, вживає необхідних заходів до передачі зазначених осіб під опіку родичів або влаштування їх у відповідні установи.

Про вжиті заходи начальник органу письмово повідомляє прокурора та затриману особу, копію листа приєднує до матеріалів справи про запобіжне затримання.

11. Якщо при затриманні особи її майно та житло залишаються без нагляду, орган внутрішніх справ, Служби безпеки вживають заходів до їх охорони.

12. Про запобіжне затримання особи і місце її перебування орган внутрішніх справ, Служби безпеки протягом 24 годин повідомляє її дружину (чоловіка) або іншого близького родича, а у необхідних випадках сповіщає за місцем її роботи.

Якщо затриманий є іноземним громадянином, то про це протягом доби повідомляється Міністерство закордонних справ України.

13. Якщо протягом строку затримання в діях особи встановлено ознаки складу злочину, щодо неї порушується кримінальна справа. Коли стосовно такої особи запобіжним заходом обрано взяття під варту, то до строку перебування під вартою зараховується час запобіжного затримання.

14. Підставами для звільнення затриманої особи є:

а) закінчення строку затримання;

б) рішення начальника органу, який здійснив затримання. Про це рішення негайно повідомляється прокурор;

в) рішення прокурора, який санкціонував затримання або вищестоящого прокурора;

г) рішення судді;

д) рішення слідчого, якщо відносно затриманої особи порушена кримінальна справа і застосовується інший запобіжний захід.

Звільнення затриманої особи здійснює начальник установи, де вона трималась, за постановою начальника органу, який цю особу затримав, прокурора, судді, слідчого (додаток N 2).

15. На кожну затриману особу в органі, який здійснив затримання, складається облікова картка , в якій містяться:

15.1. Анкетні дані: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, національність, громадянство, сімейний стан, освіта, місце роботи та посада, місце проживання.

15.2. Особливі дані: кличка (прізвисько), судимість (коли і де був засуджений, по якій статті Кримінального кодексу, міра покарання, фактичне її відбування).

15.3. Підстави затримання: наявні дані про приналежність до злочинного угруповання, про підготовку тяжкого злочину або причетність до вчинення конкретних злочинів (статті КК, фабула).

15.4. Дата затримання, строк, визначений в постанові.

15.5. Дані про оскарження затримання та наслідки його розгляду.

15.6. Результати затримання: попереджено, розкрито злочин (статті, фабула, порушена кримінальна справа, її номер); дані не підтвердились.

15.7. Дата і підстави звільнення.

16. Звіт про застосування запобіжного затримання з даними, зазначеними в пунктах 15.1.- 15.7. цієї Інструкції районні, міські та лінійні органи внутрішніх справ щомісяця до 5 числа подають до відповідних головних управлінь, управлінь МВС України в Криму, областях, містах та на транспорті, які до 10 числа подають узагальнені звіти до МВС України та відповідному прокурору.

Органи служби безпеки, прокуратури такі ж узагальнені довідки до 10 числа подають відповідно до Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України.

Затриманому роз'яснено, що згідно із статтями 3, 4, 10 Закону України "Про запобіжне затримання особи" він має право:

знати, в чому він підозрюється і давати пояснення з цього приводу;

на оскарження запобіжного затримання, допомогу адвоката при оскарженні дій начальника органу, який виніс постанову про затримання, прокурора;

мати побачення з адвокатом не пізніше 24 годин з моменту затримання у присутності посадової особи органу, що здійснив затримання;

оскаржити постанову про запобіжне затримання до суду в порядку, передбаченому статтею 236-3 Кримінально-процесуального кодексу України;

мати побачення з близькими родичами в порядку, встановленому законодавством;

на відшкодування в повному обсязі завданої йому матеріальної та моральної шкоди згідно з чинним законодавством, якщо вина його в готуванні або вчиненні тяжких злочинів у складі організованої групи не була доведена.