Директива Ради 2004/114/ЄС від 13 грудня 2004 року про умови допуску громадян третіх країн з метою навчання, учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Враховуючи Договір про заснування Європейської спільноти та зокрема його пункти (3)(a) та (4) першого підпункту Статті 63,

Враховуючи пропозиції Комісії,

Враховуючи Висновок Європейського парламенту (-1),

Враховуючи Висновок Європейського соціально-економічного комітету (-2),

Враховуючи Висновок Комітету регіонів (-3),

Оскільки:

1. Для поступового створення простору свободи, безпеки та справедливості Договір передбачає вживання заходів у галузях надання прихистку, імміграції та захисту прав громадян третіх країн.

2. Договір передбачає, що Рада має вжити заходів з імміграційної політики, які стосуються в’їзду й проживання, а також стандартів, що застосовуються до процедур видачі державами-членами довготермінових віз і дозволів на проживання.

3. На спеціальному засіданні в м. Тампере 15 та 16 жовтня 1999 року Європейська Рада визнала необхідність наближення національного законодавства з умов допуску та проживання громадян третіх країн і звернулася до Ради з проханням терміново прийняти рішення відповідно до пропозицій Комісії.

4. Ця Директива поважає основні права та дотримується принципів, викладених у Хартії Європейського Союзу про основні права.

5. Держави-члени повинні втілити положення цієї Директиви, не допускаючи дискримінації за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, релігії чи віри, політичних чи інших переконань, приналежності до національної меншини, майнового стану, народження, стану здоров’я, віку чи сексуальної орієнтації.

6. Однією з цілей діяльності Спільноти в галузі освіти є просування Європи в цілому як провідного світового центру в сфері освіти та професійної підготовки. Сприяння мобільності громадян третіх країн в Спільноті з метою навчання є ключовим фактором цієї стратегії. Також її частиною є наближення законодавства держав-членів з питань умов в’їзду та проживання.

7. Міграція в рамках цілей, викладених у цій Директиві, яка за визначенням є тимчасовою та не залежить від ситуації на ринку праці, є формою взаємного збагачення для залучених мігрантів, їхньої країни походження та приймаючої держави-члена, а також сприяє підвищенню рівня культурної обізнаності.

8. Термін "допуск" включає в’їзд та проживання громадян третіх країн у рамках цілей, викладених у цій Директиві.

9. Нові правила Спільноти ґрунтуються на визначеннях термінів "студент", "стажер", "заклад освіти" та "волонтер", які вже використовуються в правовому полі Спільноти, зокрема в різноманітних програмах, які здійснює Спільнота з метою підтримки мобільності відповідних осіб (Socrates, European Voluntary Service, тощо).

10. Тривалість та інші умови підготовчих курсів для студентів, викладені в цій Директиві, мають визначатися державами-членами відповідно до національного законодавства.

11. Громадяни третіх країн, які належать до категорій неоплачуваних стажерів і волонтерів та які, з огляду на вид діяльності чи тип отримуваної компенсації чи винагороди, визнаються робітниками відповідно до положень національного законодавстві, не підпадають під дію цієї Директиви. Допуск громадян третіх країн, які мають намір проводити спеціальні дослідження в галузі медицини, має визначатися державами-членами.

12. Свідченням зарахування студента до закладу вищої освіти може слугувати, окрім іншого, лист чи довідка про його/її зарахування.

13. Під час оцінювання наявності достатніх коштів можуть братися до уваги стипендії.

14. Може бути відмовлено в допуску в у рамках цілей, викладених у цій Директиві, у разі наявності належно обґрунтованих причин. Зокрема, у допуску може бути відмовлено, якщо держава-член, ґрунтуючись на оцінюванні фактів, вважає, що той чи той громадянин третьої країни становить потенційну загрозу громадському порядку чи громадській безпеці. Поняття громадського порядку може включати ув’язнення за вчинення тяжкого злочину. У цьому контексті варто зазначити, що поняття громадського порядку й громадської безпеки також включають випадки, у яких громадянин третьої країни належить чи належав до організації, яка підтримує тероризм, підтримує чи підтримувала таку організацію, має чи мала екстремістські переконання.

15. У разі виникнення сумнівів стосовно підстав подання клопотання про доступ, держави-члени повинні мати змогу вимагати всі необхідні докази для вивчення її обґрунтованості, зокрема, на основі зазначеної навчальної програми заявника з метою боротьби зі зловживаннями процедурами, викладеними в цій Директиві.

16. Необхідно сприяти мобільності студентів, які є громадянами третіх країн і навчаються в декількох державах-членах так само, як і доступу громадян третіх країн, які беруть участь у програмах Спільноти з метою підтримки мобільності всередині та в напрямку Спільноти у рамках цілей, викладених у цій Директиві.

17. Для дозволу початкового в’їзду на свою територію держави-члени повинні мати змогу своєчасно видавати дозвіл на проживання чи візи, якщо дозволи на проживання видаються виключно на їхній території.

18. Для того, аби дозолити студентам, які є громадянами третіх країн, покрити частину вартості навчання, їм має бути надано доступ до ринку праці відповідно до умов, викладених у цій Директиві. Принцип доступу студентів до ринку праці відповідно до умов, викладених у цій Директиві, має бути загальним правилом; утім, виняткових обставин, держави-члени повинні мати можливість брати до уваги ситуацію на своїх ринках праці.

19. Поняття попереднього погодження містить надання дозволів на роботу студентам, які бажають бути залученими до економічної діяльності.

20. Ця Директива не впливає на національне законодавство в галузі часткової занятості.

21. Потрібно передбачити умови для здійснення процедур пришвидшеного доступу з метою навчання або учнівського обміну відповідно до процедур, що застосовуються зареєстрованими організаціями в державах-членах.

22. Всі держави-члени повинні забезпечити доступ громадськості до повного обсягу регулярно оновлюваної інформації, зокрема в мережі Інтернет, стосовно закладів, зазначених у цій Директиві, навчальних програм, на які може бути зараховано громадян третіх країн, а також умов і процедур в’їзду та проживання на їхніх територіях.

23. Ця Директива не повинна жодним чином впливати на застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1030/2002 від 13 червня 2002 року, яка визначає єдиний формат дозволів на проживання для громадян третіх країн (-4).

24. Оскільки мета цієї Директиви, а саме визначення умов допуску громадян третіх країн з метою навчання, учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності, не може бути в повному обсязі досягнута державами-членами та може, з огляду на рівень впливу, бути більш успішно досягнута на рівні Спільноти, Спільнота може вжити заходів, відповідно до принципу субсидіарності, викладеному в Статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорціональності, викладеному в зазначеній Статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

25. Відповідно до Статей 1 та 2 Протоколу про позицію Сполученого Королівства та Ірландії, що додається до Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейської спільноти та, без впливу на Статтю 4 зазначеного Протоколу, ці держави-члени не беруть участь у прийнятті цієї Директиви, на них не накладаються її положення та вони не є суб’єктами її застосування.

26. Відповідно до Статей 1 та 2 Протоколу про позицію Данії, що додається до Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейської спільноти, Данія не бере участь у прийнятті цієї Директиви, на неї не накладаються її положення та вона не є суб’єктом її застосування,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Метою цієї Директиви є визначити:

(a) умови допуску громадян третіх країн на територію держав-членів на період, що перевищує три місяці, з метою навчання, учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності;

(b) правила, які стосуються процедур допуску громадян третіх країн на територію держав-членів для вказаних цілей.

У Цілях цієї Директиви:

a) "громадянин третьої країни" означає особу, яка не є громадянином Європейського Союзу відповідно до визначення Статті 17(1) Договору;

b) "студент" означає громадянина третьої країни, прийнятого закладом вищої освіти та допущеного на територію держави-члена з метою реалізації його/її основної діяльності - денної форми навчання, результатом якого стане здобуття вищої освіти, яка відповідним чином визнається державою-членом, включаючи дипломи, сертифікати чи докторські ступені в закладі вищої освіти, що може містити підготовчий курс перед початком такого навчання відповідно до національного законодавства;

c) "учень" означає громадянина третьої країни, допущеного на територію держави-члена для проходження офіційно визнаної програми середньої освіти в контексті програми обміну, яка проводиться організацією, що визнається державою-членом такою, що має право провадити таку діяльність відповідно до національного законодавства чи адміністративної практики;

d) "неоплачуваний стажер" означає громадянина третьої країни, якого допущено на територію держави-члена на період стажування без отримання винагороди відповідно до національного законодавства

e) "заклад" означає державний чи приватний заклад, який визнається приймаючою державою-членом та/або чиї навчальні програми визнаються відповідно до національного законодавства або адміністративної практики в рамках цілей, викладених у цій Директиві;

f) "програма волонтерської діяльності" означає програму дій практичної солідарності, що ґрунтується на програмах держави або Спільноти й орієнтується на досягнення цілей громадського інтересу;

g) "дозвіл на проживання" означає дозвіл, виданий владою держави-члена, який дозволяє громадянину третьої країни легально перебувати на її території відповідно до Статті 1(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1030/2002.

1. Ця Директива має застосовуватися до громадян третіх країн, які подають клопотання про допуск на територію держави-члена з освітньою метою.

Держави-члени також можуть застосовувати цю Директиву до громадян третіх країн, які подають клопотання про допуск з метою участі в програмах учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності.

2. Ця Директива не застосовується до:

a) громадян третіх країн, які проживають на території держави-члена як особи, яким надано прихисток або в рамках програм додаткового чи тимчасового захисту;

b) громадян третіх країн, чиє видворення було призупинено з фактичних чи юридичних причин;

c) громадян третіх країн, які є членами родини громадян Союзу, які користуються своїм правом на вільне пересування Спільнотою;

d) громадян третіх країн, які користуються правом на постійне проживання в державі-члені відповідно до Директиви Ради 2003/109/ЄС від 25 листопада 2003 року про статус громадян третіх країн, які проживають на довготерміновій основі (-5) та користуються своїм правом проживати на території іншої держави-члена з метою освіти чи проходження професійного навчання;

e) громадян третіх країн, які відповідно до національного законодавства конкретної держави-члена вважаються робітникам або самозайнятими особами.

1. Ця Директива не повинна перешкоджати таким сприятливим обставинам:

a) двостороннім або багатостороннім угодам між Спільнотою, чи Спільнотою та її державами-членами з однією або декількома третіми державами; або

b) двостороннім або багатостороннім угодам між однією, чи декількома державами-членами та однією, чи декількома третіми країнами.

2. Ця Директива не повинна перешкоджати праву держав-членів приймати чи зберігати існуючі положення, які є більш сприятливими стосовно осіб, до яких вона застосовується.

Допуск громадян третіх країн згідно цієї Директиви має підпорядковуватися вимозі перевірки документальних свідчень, що підтверджують його/її відповідність умовам, викладеним у Статті 6 та 7-11 залежно від застосовуваної категорії.

1. Громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск у рамках цілей, зазначених у Статтях 7-11, повинен:

a) надати дійсний документ для виїзду за кордон, передбачений національним законодавством. Держави-члени можуть вимагати, аби період дії документу для виїзду за кордон був не коротшим за тривалість запланованого перебування;

b) якщо відповідно до національного законодавства він/вона є неповнолітньою особою - надати дозвіл батьків на заплановане перебування;

c) мати страховий поліс на випадок хвороби та інших ризиків, від яких зазвичай застраховані його співвітчизники в конкретній державі-членкині;

d) не вважатися загрозою громадському порядку, громадській безпеці чи громадському здоров’ю;

e) надати підтвердження про сплату за розгляд клопотання відповідно до Статті 20 у разі, якщо цього вимагає держава-член.

2. Держави-члени мають сприяти процедурі допуску громадян третіх країн, зазначених у Статтях 7-11, які беруть участь у програмах Спільноти, що розвивають мобільність у напрямку або на території Спільноти.

1. Окрім загальних умов, викладених у Статті 6, громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск з метою навчання, повинен:

a) бути прийнятим закладом вищої освіти для проходження навчальної програми;

b) надати підтвердження, якого вимагає держава-член, що протягом його/її перебування він/вона матиме достатні ресурси, необхідні для покриття його/її витрат на життєзабезпечення, навчання й повернення. Держави-члени мають опублікувати мінімальні місячні кошти, необхідні для зазначених цілей, без упередженості впродовж індивідуального розгляду кожного конкретного випадку;

c) надати підтвердження достатнього рівня володіння мовою викладання відповідної навчальної програми у випадку, якщо цього вимагає держава-член;

d) надати підтвердження про сплату платежів, передбачених закладом, у випадку, якщо цього вимагає держава-член.

2. Студенти, які в результаті зарахування до закладу автоматично отримують право на страховий поліс на випадок хвороби та інших ризиків, від яких зазвичай застраховані їхні співвітчизники в конкретній державі-члені, вважаються такими, що відповідають вимозі Статті 6(1)(c).

1. Не порушуючи положення Статей 12(2), 16 та 18(2), громадянин третьої країни, якого вже було допущено як студента та який подає клопотання про продовження частини вже розпочатого навчання на території іншої держави-члена, має бути допущений такою державою-членом протягом часу, який не заважатиме проходженню відповідного навчання, але в той же час залишаючи компетентним органам достатній час для розгляду клопотання якщо він/вона:

a) відповідає вимогам, викладеним у Статтях 6 та 7 стосовно такої держави-члена; та

b) разом зі своїм клопотанням про допуск надав/ла відповідну академічну довідку та повне документальне підтвердження того, що курс, який він/вона бажає пройти, насправді доповнює вже пройдений; та

c) бере участь у програмі Спільноти або двосторонній програмі обміну, або був/ла допущений на територію держави-члена в якості студента на термін не менше двох років.

2. Вимоги, викладені в абзаці 1(c), не повинні застосовуватися у випадку, якщо студент у рамках своєї навчальної програми має відвідувати частину курсу в закладі на території іншої держави-члена.

3. Компетентні органи першої держави-члена повинні, на запит компетентних органів другої держави-члена, надати відповідну інформацію стосовно перебування студента на території першої держави-члена.

1. Відповідно до Статті 3, громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск за програмою учнівського обміну, окрім загальних положень, викладених у Статті 6, повинен:

a) бути не молодшим та не старшим за вік, визначений відповідною державою-членом;

b) надати підтвердження зарахування до закладу середньої освіти;

c) надати підтвердження участі у визнаній програмі учнівського обміну, яка здійснюється організацією, що визнається державою-членом такою, що має право провадити таку діяльність відповідно до національного законодавства чи адміністративної практики;

d) надати підтвердження того, що організація, що займається учнівським обміном, бере на себе відповідальність за нього/неї на період його/її перебування на території відповідної держави-члена, зокрема в питаннях, які стосуються коштів на життєзабезпечення, навчання, медичний догляд та повернення;

e) протягом часу перебування проживати в родині, яка відповідає вимогам, визначеним відповідною державою-членом й обраною відповідно до правил програми учнівського обміну, у якій він/вона бере участь.

2. Держави-члени можуть обмежувати допуск учнів, які беруть участь у програмі обміну, громадянами тих третіх країн, які пропонують аналогічні можливості для їхніх громадян.

Як зазначено в Статті 3, громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск у якості неоплачуваного стажера, окрім загальних положень, викладених у Статті 6, повинен:

a) підписати договір про стажування, який, якщо це необхідно, затверджується відповідним органом держави-члена відповідно до її законодавства або адміністративної практики для безоплатного стажування в державному або приватному закладі чи закладі професійної освіти, який визнається державою-членом відповідно до її законодавства або адміністративної практики;

b) надати запитувані державою-членом підтвердження, що він/вона упродовж перебування матиме достатні ресурси для покриття витрат на власне життєзабезпечення, стажування й повернення. Держави-члени мають опублікувати мінімальні місячні ресурси, необхідні для зазначених цілей, без упередженості впродовж індивідуального розгляду кожного конкретного випадку;

c) здобути базову мовну підготовку для отримання рівня знань, необхідного для стажування, якщо цього вимагає держава-член.

Як зазначено в Статті 3, громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск за програмою волонтерської діяльності окрім загальних положень, викладених у Статті 6, повинен:

a) бути не молодшим та не старшим за вік, визначений відповідною державою-членом;

b) укласти договір із організацією, яка у відповідній державі-члені займається програмою волонтерської діяльності, у якій він/вона бере участь, надавши перелік завдань, умови, відповідно до яких здійснюється нагляд за виконанням таких завдань, робочі години, доступні кошти на покриття витрат, пов’язаних із переміщенням, життєзабезпеченням, проживанням і кишенькові гроші на період його/її перебування та, якщо це передбачено, підготовку, яку він/вона пройде для виконання своєї діяльності;

c) надати підтвердження, що організація, яка відповідає за програму волонтерської діяльності, в якій він/вона бере участь, придбала поліс цивільного страхування та бере повну відповідальність за нього/неї на період його/її перебування, зокрема в питаннях, які стосуються коштів на життєзабезпечення, медичний догляд та повернення;

d) та, в разі, якщо приймаюча держава-член цього окремо вимагає, отримати базові знання з мови, історії, соціальних та політичних структур такої держави-члена.

1. Дозвіл на проживання видається студентам на термін не менше одного року та може бути поновлений, якщо його власник відповідає умовам Статей 6 та 7. У випадку, коли тривалість навчального курсу становить менше одного року, дозвіл видається на період тривалості курсу.

2. Не порушуючи положень Статті 16, у поновленні дозволу на проживання може бути відмовлено або дозвіл може бути відкликано, якщо його власник:

a) не дотримується обмежень на доступ до економічної діяльності, встановлених Статтею 17;

b) не досягає необхідного прогресу в навчанні відповідно до національного законодавстві або адміністративної практики.

Дозвіл на проживання для учнів шкіл видається на термін не більше одного року.

Термін дії дозволу на проживання, виданого неоплачуваному стажерові, має збігатися з періодом стажування або має видаватися на термін не більше одного року. У виняткових випадках він може бути поновлений лише один раз тільки на час, необхідний для здобуття професійної кваліфікації, яка визнається державою-членом відповідно до її законодавства або адміністративної практики за умови, якщо власник відповідає умовам, викладеним у Статтях 6 та 10.

Дозвіл на проживання для волонтерів видається на термін не більше одного року. У виняткових випадках, якщо тривалість програми становить більше одного року, термін дії дозволу на проживання може збігатися з цим періодом.

1. Держави-члени можуть відкликати або відмовити в поновленні дозволу на проживання, виданого відповідно до положень цієї Директиви в разі, якщо його було отримано нечесним шляхом, або в разі, коли власник не відповідав чи більше не відповідає умовам в’їзду, викладеним у Статті 6 та відповідних положеннях Статей 7-11.

2. Держави-члени можуть відкликати або відмовити в поновленні дозволу на проживання, ґрунтуючись на положеннях громадського порядку, громадської безпеки або громадського здоров’я.

1. У вільний від навчання час та відповідно до правил і умов, які застосовуються стосовно відповідної діяльності в приймаючій державі-члені студенти повинні мати право на працевлаштування та можуть мати право провадити самозайняту економічну діяльність. Може враховуватися ситуація на ринку праці приймаючої держави-члена.

За необхідності держави-члени повинні видавати студентам та/або роботодавцям попередній дозвіл відповідно до національного законодавства.

2. Кожна держава-член повинна визначити максимальну кількість годин на тиждень або днів чи місяців на рік, які виділяються для провадження такої діяльності, що повинно становити не менше 10 годин на тиждень, або еквівалентну кількість днів чи місяців чи рік.

3. Доступ до економічної діяльності протягом першого року проживання може обмежуватися приймаючою державою-членом.

4. Держави-члени можуть вимагати від студентів звітувати заздалегідь, або в іншому порядку, органу влади, визначеному державою-членом, про своє залучення до економічної діяльності. Від їхніх роботодавців також може вимагатися звітування заздалегідь, або в іншому порядку.

1. Рішення щодо клопотання про отримання або поновлення дозволу на проживання повинно бути прийнято, а заявника поінформовано протягом часу, який не створюватиме перешкод для проходження відповідного навчання, водночас залишаючи компетентним органам достатньо часу для розгляду клопотання.

2. Якщо інформація, надана на додаток до клопотання, неповна, розгляд клопотання може бути призупинено, а компетентні органи повинні поінформувати заявника про необхідну додаткову інформацію.

3. Рішення стосовно відмови у видачі дозволу на проживання повинно бути донесено до громадянина третьої країни, який подавав клопотання, згідно процедур сповіщення, передбачених відповідним національним законодавством. У такому сповіщенні повинні бути зазначені можливі дії для виправлення ситуації й часовий проміжок для вчинення таких дій.

4. У випадку, якщо в клопотанні відмовлено або дозвіл на проживання, виданий відповідно до цієї Директиви відкликано, відповідна особа повинна мати право на оскарження в судовому порядку в компетентних органах відповідної держави-члена.

Допускається укладання угоди про запровадження прискореної процедури допуску, яка дозволяє видачу дозволів на проживання або віз на ім’я відповідного громадянина третьої країни між органом влади держави-члена, до компетенції якого належать питання в’їзду та проживання студентів, або учнів, які є громадянами третіх країн, та закладом вищої освіти чи організацією, яка займається програмами учнівського обміну та визнається державою-членом такою, що має право провадити таку діяльність відповідно до національного законодавства чи адміністративної практики.

Держави-члени можуть вимагати від заявників оплатити послуги розгляду клопотань відповідно до цієї Директиви.

Періодично, а вперше - до 12 січня 2010 року Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом та Радою про застосування цієї Директиви в державах-членах та за потреби пропонувати зміни.

Держави-члени повинні ввести в дію закони, розпорядження та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви до 12 січня 2007 року. Про це вони мають поінформувати Комісію.

Коли держави-члени вживатимуть зазначені заходи, вони повинні посилатися на цю Директиву або повинні містити таке посилання під час офіційного опублікування. Спосіб, у який буде здійснено посилання, має бути визначено державами-членами.

У якості відступу від положень, викладених у Розділі III, та упродовж не більше двох років від дати, зазначеної в Статті 22, держави-члени не зобов’язані видавати дозволи, передбачені цією Директивою, у формі дозволів на проживання.

Не порушуючи другий підпункт Статті 4(2) Директиви 2003/109/ЄС, держави-члени не зобов’язуються враховувати час, упродовж якого студент, учень за обміном, неоплачуваний стажер або волонтер проживали в такій якості на їхній території з метою надання таким громадянам третіх країн інших прав відповідно до національного законодавства.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після дня публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам відповідно до Договору про заснування Європейської спільноти.

Вчинено в м. Брюсселі 13 грудня 2004 року.