Міжамериканська Конвенція про виконання кримінальних покарань за кордоном

ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЇ АМЕРИКАНСЬКИХ ДЕРЖАВ,

ВВАЖАЮЧИ, що відповідно до пункту "е" статті 2 Статуту ОАД однією з найважливіших цілей Організації Американських Держав є "пошук рішення політичних, юридичних і економічних проблем, які можуть виникнути серед них";

СПОВНЕНІ бажання співпрацювати для забезпечення покращення здійснення правосуддя завдяки соціальній реабілітації засуджених осіб;

ПЕРЕКОНАНІ в тому, що для досягнення цих цілей бажано, щоб засудженій особі була надана можливість відбувати покарання в країні, громадянином якої вона є; та

ВПЕВНЕНІ, що досягнути цього результату можливо шляхом передачі засудженої особи;

ВИРІШИЛИ прийняти цю Міжамериканську конвенцію про виконання кримінальних покарань за кордоном:

Для цілей цієї Конвенції:

1. Держава винесення вироку означає Державу-учасницю, з якої засуджену особу може бути передано.

2. Приймаюча Держава означає Державу-учасницю, до якої засуджену особу може бути передано.

3. Вирок означає остаточне судове рішення, яким призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі або умовне засудження, випробувальний строк чи інший вид нагляду без позбавлення волі. Вирок вважається остаточним, якщо у державі винесення вироку не триває звичайного апеляційного оскарження вироку, і строк його оскарження минув.

4. Засуджена особа означає особу, яка має відбути або відбуває покарання на території Держави-учасниці.

Відповідно до положень цієї Конвенції:

a. покарання, призначене в одній Державі-учасниці щодо громадянина іншої Держави-учасниці, може бути відбуто засудженою особою в державі, громадянином якої вона є; і

b. Держави-учасниці зобов’язуються якнайширше співпрацювати у зв’язку з передачею засуджених осіб.

Ця Конвенція застосовується тільки за таких умов:

1. Вирок повинен бути остаточним, як це визначено у пункті 3 статті І цієї Конвенції.

2. Засуджена особа повинна надати згоду на передачу після отримання інформації про її правові наслідки.

3. Діяння, за яке особу було засуджено, повинно також бути злочином у приймаючій Державі. Із цією метою не враховуються відмінності у термінології або в тому, що не стосується характеру правопорушення.

4. Засуджена особа повинна бути громадянином приймаючої Держави.

5. Покарання, яке підлягає виконанню, не передбачає смертної кари.

6. На момент подання запиту строк покарання, що залишається відбути, повинен становити принаймні шість місяців.

7. Виконання покарання не повинно суперечити внутрішньому законодавству приймаючої Держави.

1. Кожна Держава-учасниця інформує будь-яку засуджену особу, якої стосуються положення цієї Конвенції, щодо її змісту.

2. Держави-учасниці інформують засуджену особу про хід розгляду питання про передачу.

Передача засудженої особи з однієї Держави в іншу здійснюється в такому порядку:

1. Запит про застосування цієї Конвенції може бути поданий Державою винесення вироку, приймаючою Державою або засудженою особою. Процедура передачі може бути ініційована Державою винесення вироку або приймаючою Державою. У таких випадках необхідно, щоби засуджена особа надала згоду на передачу.

2. Запит про передачу передається через центральні органи, зазначені відповідно до статті XI цієї Конвенції, або, у разі їх відсутності, через консульські або дипломатичні канали. Відповідно до свого внутрішнього законодавства кожна Держава-учасниця інформує про зміст цієї Конвенції ті органи, які вона вважає за необхідне. Вона також докладає зусиль для запровадження механізмів співробітництва між центральним органом та іншими органами, які беруть участь у передачі засудженої особи.

3. Якщо вирок був винесений штатом або провінцією з незалежною від федерального уряду юрисдикцією у кримінальних справах, для застосування цієї процедури передачі також необхідна згода органів цього штату або провінції.

4. Запит про передачу повинен містити відповідну інформацію, яка підтверджує, що умови статті III були дотримані.

5. Перед здійсненням передачі Держава винесення вироку дозволяє приймаючій Державі, на її прохання, перевірити за допомогою офіційної особи, призначеної останньою, що засуджена особа надала згоду на передачу з повним усвідомленням її правових наслідків.

6. При прийнятті рішення про передачу засудженої особи Держави-учасниці можуть враховувати, серед інших факторів, можливість сприяння соціальній реабілітації особи; тяжкість правопорушення; інформацію про попередні факти кримінального переслідування засудженої особи, якщо такі є; стан здоров’я засудженої особи; а також сімейні, соціальні або інші зв’язки, які засуджена особа може мати в Державі винесення вироку і у приймаючій Державі.

7. Держава винесення вироку надає приймаючій Державі засвідчену копію вироку, включаючи інформацію про строк, вже відбутий засудженою особою, і можливе зменшення строку з таких підстав як робота, зразкова поведінка або строк тримання під вартою до винесення вироку. Приймаюча Держава може просити про надання іншої інформації, яку вона вважає необхідною.

8. Передача засудженої особи Державою винесення вироку приймаючій Державі здійснюється у місці, узгодженому центральними органами. Приймаюча Держава несе відповідальність за тримання під вартою засудженої особи з моменту передачі.

9. Усі витрати, які виникають у зв’язку з передачею засудженої особи до моменту взяття цієї особи під варту в приймаючій Державі, несе Держава винесення вироку.

10. Приймаюча Держава несе відповідальність за всі витрати, пов’язані з передачею засудженої особи, з моменту взяття під варту особи в приймаючій Державі.

Якщо Держава-учасниця не погоджується на передачу засудженої особи, вона невідкладно повідомляє запитуючій Державі про свою відмову і, якщо це можливо і доцільно, пояснює причини відмови.

1. Засуджена особа, передана відповідно до положень цієї Конвенції, не може бути повторно арештована, віддана до суду або засуджена в приймаючій Державі за те саме правопорушення, за вчинення якого призначено покарання, що підлягає виконанню.

2. За винятком випадків, передбачених у статті VIII цієї Конвенції, покарання переданої засудженої особи виконується відповідно до законодавства і процедур приймаючої Держави, включаючи застосування будь-яких положень, які стосуються зменшення строку позбавлення волі або виконання альтернативного покарання.

Виконання вироку в приймаючій Державі не може призвести до збільшення строку покарання, визначеного згідно з умовами рішення суду Держави винесення вироку.

3. Органи Держави винесення вироку можуть через центральні органи запитати про надання звіту про стан відбування покарання будь-якою засудженою особою, переданою приймаючій Державі відповідно до цієї Конвенції.

Держава винесення вироку зберігає повну юрисдикцію щодо перегляду вироків, ухвалених її судами. Вона також зберігає за собою право застосування амністії або помилування до засудженої особи. Приймаюча Держава після отримання повідомлення про будь-яке рішення, пов’язане з переглядом вироку, повинна невідкладно вжити відповідних заходів.

Ця Конвенція також може застосовуватися до осіб, до яких застосовано нагляд або інші заходи відповідно до законодавства однієї з Держав-учасниць щодо неповнолітніх правопорушників. Згода на передачу отримується від особи, яка згідно із законом уповноважена надавати таку згоду.

За згодою Сторін ця Конвенція може застосовуватися до осіб, які визнані компетентними органами неосудними, з метою лікування таких осіб в приймаючій Державі. Сторони відповідно до їхнього законодавства домовляються про метод лікування, який має бути застосовано до таких осіб після передачі. Для передачі має бути отримана згода особи, яка згідно із законом уповноважена надавати таку згоду.

Якщо засуджена особа в процесі передачі повинна перетнути територію іншої Держави-учасниці цієї Конвенції, Держава, яка забезпечує здійснення передачі, повідомляє останній про це шляхом надання рішення, що дозволяє передачу. У таких випадках Держава транзиту може погодитись або не погодитись на транзит засудженої особи через свою територію.

Таке повідомлення не є обов’язковим у разі використання повітряного транспорту і якщо на території Держави-учасниці, над якою буде пролітати транспортний засіб, посадка не запланована.

Під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції Держави-учасниці повідомляють Генеральному секретаріату Організації Американських Держав про центральний орган, призначений для виконання функцій, передбачених цією Конвенцією. Генеральний секретаріат організації Американських Держав розповсюджує серед Держав-учасниць цієї Конвенції отриманий список призначених органів.

Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитися як обмеження інших двосторонніх або багатосторонніх договорів чи інших угод між сторонами.

Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Організації Американських Держав.

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав.

Ця Конвенція залишається відкритою для приєднання будь-якою іншою Державою. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав.

Держави можуть висловлювати застереження до цієї Конвенції під час її затвердження, підписання, ратифікації або приєднання до неї, за умови, що застереження не є несумісними з предметом і метою цієї Конвенції і що вони стосуються одного або декількох окремих положень.

Для Держав, які ратифікували її, ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання другої ратифікаційної грамоти.

Для кожної Держави, яка ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання другої ратифікаційної грамоти, Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дати, коли така Держава здала на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про приєднання.

Ця Конвенція залишається чинною протягом невизначеного періоду часу, але будь-яка з Держав-учасниць може її денонсувати. Денонсацію реєструють у Генеральному секретаріаті Організації Американських Держав. Конвенція припиняє дію для Держави, яка денонсувала її, через рік після дати денонсації.

Однак її положення залишаються чинними для Держави, яка денонсувала її, стосовно засуджених осіб, переданих відповідно до цієї Конвенції, до закінчення відбуття ними відповідних покарань.

Запити про передачу, що опрацьовуються на момент припинення дії цієї Конвенції, має бути розглянуто й виконано, якщо Сторони не домовляться про інше.

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, іспанською, португальською та французькою мовами є рівноавтентичними, здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав, який надсилає його засвідчену копію для реєстрації та публікації до Секретаріату Організації Об’єднаних Націй відповідно до статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй . Генеральний секретаріат Організації Американських Держав повідомляє Державам-членам цієї Організації й Держави, які приєдналися до Конвенції, про підписання, про здані на зберігання ратифікаційні грамоти, документи про приєднання або денонсацію та висловлені застереження, якщо такі є.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО, ті, що нижче підписалися, повноважні представники, належним чином на те уповноважені їхніми урядами, підписали цю Конвенцію, яка називається "Міжамериканська конвенція про виконання кримінальних покарань за кордоном".

ВЧИНЕНО В МІСТІ МАНАГУА, НІКАРАГУА, дев’ятого червня тисяча дев’ятсот дев’яносто третього року.

"Уряд Мексиканських Сполучених Штатів залишає за собою право передати засуджену особу, коли: а) вона не сплатила відшкодування шкоди третім особам або штраф, накладений судом, згідно з вироком, за винятком випадку, коли суд дозволяє не сплачувати штраф, про який ідеться, з огляду на його розмір; b) вона повторно вчинила правопорушення на території держави винесення вироку; с) правопорушення має політичний чи військовий характер.

У той самий час, коли у дозволі на передачу засудженого відмовлено, Уряд Мексиканських Сполучених Штатів залишає за собою право запитувати чи здійснити перегляд остаточного рішення, якщо обставини, на яких ґрунтувалась відмова, змінилися і тягнуть за собою, наприклад, гуманні причини, пов’язані з віком або невиліковною хворобою засуджених осіб, які визначаються компетентним органом."

Уряд Бразилії цим висловлює своє застереження щодо такого тексту, викладеного в пункті 2 статті VII: "включаючи застосування будь-яких положень, які стосуються зменшення строку позбавлення волі або виконання альтернативного покарання".

Сполучені Штати Америки

Застереження/тлумачення (25 травня 2001 року)

(1). Застереження. - Стосовно пункту 7 статті V Сполучені Штати Америки вимагатимуть, щоб у разі повернення одного зі своїх громадян до Сполучених Штатів держава винесення вироку надавала Сполученим Штатам документи, вказані в цьому пункті, англійською мовою, а також мовою держави винесення вироку. Сполучені Штати зобов’язуються надавати переклад цих документів мовою запитуючої держави за аналогічних обставин.

(2). Тлумачення. - Сполучені Штати Америки розуміють, що вимоги щодо згоди у статтях III, IV, V та VI є взаємодоповнюючими; тобто кожна передача засудженої особи відповідно до цієї Конвенції вимагає погодження з державою винесення вироку, запитуючою державою та засудженою особою, а також за обставин, зазначених в пункті 3 статті V, також необхідна згода відповідного штату або провінції.

Заяви, зроблені Гватемалою під час підписання Конвенції та підтверджені під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти.

1. Стаття I.3: У розумінні Республіки Гватемала вирок є остаточним, коли немає жодного апеляційного оскарження або засобу правового захисту, що триває, незалежно від назви і строк апеляційного оскарження чи засобу правового захисту минув, і повідомлення про це не було надано.

2. Стаття VI: Республіка Гватемала може відмовити у передачі засудженої особи, доки він чи вона не сплатить призначені штрафи або зазначені штрафи не будуть замінені судовими органами терміном позбавленням волі, як це передбачено у вироку, та він або вона виконає цивільні зобов’язання, за винятком, якщо в обох випадках виплата буде гарантована державному судовому органу. Держава зберігає за собою право відмовитись чи скасувати на користь засудженої особи виплату відшкодування шкоди, якщо це дозволено згідно з національним законодавством.

3. Стаття IX: Для Республіки Гватемала неповнолітні правопорушники є неосудними.

Застереження стосовно пункту 7 статті V Конвенції:

1. Держава винесення вироку надає засвідчену копію остаточного рішення, яке набрало чинності.

2. Держава винесення вироку забезпечує, щоб до документів про передачу додавалась також копія цього рішення нідерландською мовою.

3. Стосовно заходів, які мають бути вжиті в Суринамі відповідно до статті VIII, що стосується повної юрисдикції, застосовується романо-германське законодавство.

4. Відповідно до Указу про видачу Республіки Суринам (SB 1983 № 52), громадяни, які мають громадянство Суринаму, не можуть бути видані.