Резолюція Ради 2004/С 116/06 "Про безпеку на засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних подіях"

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Беручи до уваги Спільні дії Ради 97/339/JHA, що стосуються співробітництва в сфері законодавства, порядку та безпеки(1) та Директиву Ради 64/221/ЄЕС від 25 лютого 1964 року про координування спеціальних заходів, що стосуються пересування та проживання іноземних громадян, які є обґрунтованими на підставах національних інтересів, безпеки або охорони здоров'я(2),

(1) OB L 147, 5.6.1997, C. 1.

(2) OB 56, 4.4.1964, C. 850/64.

Згадуючи Висновки Ради від 13 липня 2001 року про безпеку на засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних заходах,

Підкреслюючи важливість посібника з безпеки для використання поліцейськими органами та службами на міжнародних заходах, наприклад, засіданнях Європейської Ради, схваленого Радою на засіданні 28 та 28 листопада 2002 року.

Оскільки:

- Органи держав-членів, які відповідають за безпеку та громадський порядок на засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних подіях повинні забезпечити підтримку права вільного висловлення думки та права на свободу мирних зборів поряд з запобіганням втручанню, наскільки можливо, тих осіб, цілі або дії яких складають злочин або передбачають використання насильства;

- Порушення порядку, які мали місце на деяких засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних міжнародних подіях, обмежили можливість в повній мірі користуватися свободами, закріпленими в Європейській Конвенції з Прав Людини,

- Такі випадки продемонстрували необхідність у більш ефективному, кращому скоординованому співробітництві на європейському рівні між компетентними органами держав-членів та у наданні допомоги поліцейськими силами одна одній згідно з національним законодавством та в межах їх повноважень щодо запобігання та розслідування правопорушень;

- Відповідно до національного законодавства співробітництву між поліцейськими силами держав-членів також повинен сприяти цільовий обмін інформацією для використання з метою запобігання порушенням громадського порядку та для безпеки на заходах;

- Засідання Європейської Ради в даний час проводяться в приміщеннях Ради Європейського союзу в Брюсселі, а інші держави-члени повинні повністю співробітничати з органами Королівства Бельгії та Службою з безпеки Генерального секретаріату Ради;

- Щодо безпеки на засіданнях Європейської Ради та аналогічних подіях необхідно забезпечити практичне виконання в повному обсязі положень Спільних дій N 97/339/JHA, які регулюють окремі види поліцейського співробітництва при проведенні заходів, пов'язаних з необхідністю забезпечення громадського порядку та безпеки;

- Ефективне запобігання також досягається через заходи, вжиті державами-членами з метою перешкодити порушникам спокою відвідувати події, які мають місце за кордоном у зв'язку з проведенням засідань Європейської Ради та аналогічних подій;

- Забезпечення безпеки на міжнародних подіях іноді здійснювалося шляхом звернення до заходів, передбачених статтею 2(2) Конвенції 1990 року, яка забезпечує виконання Шенгенської угоди (в подальшому іменується як Шенгенська конвенція), таким чином, завдаючи можливих неприємностей на деяких перетинах кордонів в приймаючій державі-члені внаслідок масового напливу подорожуючих, які підлягають перевірці, та порушуючи право на свободу пересування громадян в межах Європейського Союзу,

- Нестача інформації та опису осіб, щодо яких існують обґрунтовані підозри в тому, що вони можуть створити перешкоди для проведення засідань Європейської Ради або інших аналогічних подій, може запобігти ефективному й менш складному вжиттю заходів, передбачених статтею 2(2) Шенгенської конвенції,

- Доступність інформації про таких осіб може зробити можливим проведення цільових перевірок з метою їх ідентифікації, тим самим, сприяючи вільному пересуванню інших осіб;

- Держави-члени добре обізнані про те, що повторне введення прикордонних перевірок відповідно до статті 2(2) Шенгенської конвенції є заходом, який має застосовуватися згідно з критеріями, визначеними у Конвенції, та з повним дотриманням Рішення Виконавчого комітету від 20 грудня 1995 року(1),

(1) OB L 239, 22.9.2000, C. 133.

ЦИМ УХВАЛЮЄ ТАКУ РЕЗОЛЮЦІЮ:

1. Відповідно до національного законодавства державам-членам пропонується надати державі-члену, в якій проводиться засідання Європейської Ради або інша схожа подія, наявну інформацію про пересування з метою участі в такій події осіб або груп осіб, по відношенню до яких є істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення події або вчинення правопорушень, що стосуються події. Така інформація може також надаватися державам-членам, через територію яких очікується транзит таких осіб або груп осіб.

2. Відповідно до положень Спільних дій 97/339/JHA інформація про групи осіб, про які йдеться мова у пункті 1, повинна містити дані про їх загальний склад, їх маршрути та пункти транзиту та зупинки і транспортні засоби. Держава-член, яка надає інформацію, може також зазначити будь-які інші доречні відомості та рівень надійності інформації.

3. Будь-яка держава-член, що застосовує прикордонний контроль для забезпечення захисту засідань Європейської Ради або аналогічних подій, зокрема згідно з положеннями статті 2(2) Шенгенської Конвенції, також може вжити заходів щодо зменшення, по можливості, незручностей, заподіяних перевірками подорожуючих; перевага повинна відповідно надаватися перевіркам, що базуються на інформації, наданій розвідкою, які сфокусовані на особах щодо яких є істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення заходу або вчинення правопорушень.

4. З метою полегшити приймаючій державі-члену проведення перевірок, орієнтованих на подорожуючих, іншим державам-членам пропонується надати будь-яку інформацію, яка вважається доречною. Надана інформація може стосуватися імен осіб, щодо яких існують істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення події або вчинення правопорушень, що стосуються події, включаючи імена осіб, визнаних винними у правопорушеннях з порушення громадського порядку на демонстраціях або інших подіях, коли це дозволяється національним законодавством.

5. Що стосується пунктів 3 та 4, проста наявність судимості по кримінальним справам не повинна автоматично виправдовувати застосування заходів, що стосуються громадського порядку та безпеки, про які йдеться мова в цій Резолюції.

6. Держава-член може застосовувати інформацію, отриману згідно пункту 4, з метою проведення прикордонних перевірок. Така інформація може також використовуватися з метою запобігти правопорушенням або забезпечити громадський порядок та безпеку під час проведення події.

7. Будь-що в цій Резолюції не слід тлумачити як відхилення від принципу, що обмін персональними даними повинен здійснюватися з дотриманням відповідного національного та міжнародного законодавства, пам'ятаючи про принципи згідно з Главою VI Шенгенської конвенції та положеннями Конвенції Ради Європи N 108 від 28 січня 1981 року з захисту осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних, а також, за необхідності, про принципи, визначені в Рекомендації N R(87)15 від 17 вересня 1987 року Комітету Міністрів щодо використання персональних даних в сфері дії поліції.

8. Дані особистого характеру повинні зберігатися лише до закінчення події, для якої вони були надані, та лише для цілей, зазначених в цій Резолюції, якщо інше не погоджено з державою-членом, яка надала дані.

9. Аналогічно з положеннями Спільних дій N 97/339/JHA інші держави-члени можуть направляти співробітників зв'язку до приймаючої держави-члена на підставі спеціальної угоди з метою надання допомоги місцевим органам влади в підготовці та застосуванні заходів із забезпечення громадського порядку.

10. На основі спеціальної двосторонньої угоди з державою-членом, яка приймає заходи, передбачені статтею 2(2) Шенгенської конвенції у зв'язку із проведенням засідань Європейської Ради або інших аналогічних подій на її території, перевірки, згадані у пункті 3, можуть проводитися також, коли вважається більш доцільним, за допомогою співробітників зв'язку, поставлених державами-членами на окремих погоджених прикордонних постах.